Військова осінь надій: що відбувається на фронті в Україні

Осінь 2023 року почалася з обнадійливих новин з фронту: ЗСУ прорвали першу – найпотужнішу – лінію оборони російських окупантів і є надія на швидше просування уперед. Крім того, Сили оборони мають успіх у районі Бахмута.

Втім, і наступ, і контрнаступ, і захист тих чи інших рубежів залишаються вкрай складним завданням для українських військових, враховуючи низку факторів, які грають на руку супротивникові. Про це "Телеграфу" розповів політолог та доброволець ЗСУ Кирило Сазонов.

Що особливо заважає різкому просуванню ЗСУ вперед

"Загалом картину бачать Генштаб, ГУР, СБУ. Але з того, що видно, скажімо так, "з полів", із загальнодоступної інформації, зрозуміло, що в процесі наших наступальних дій, що розгорнулися на початку червня, ми зіткнулися з низкою серйозних проблем", – пояснює Кирило Сазонов.

Одна з них — це безліч мін і потужні укріплення противника.

"Окупанти вгризлися в землю, викопали і копають укріплення, чи не на три поверхи вниз. Йдуть під коріння дерев, використовуючи в’єтнамську тактику. І при цьому мінують все, що тільки можуть. А тому нам дуже важко просуватися вперед", — пояснює експерт.

За словами військового, щоб з тралами проходити міни, змушуючи ті детонувати, щоб підривати їх "Тропою" (подовжений заряд розмінування, який призначений для пророблення вузьких проходів у протипіхотних мінних полях вибуховим способом) або проводити розмінування іншим чином, потрібно не перебувати під вогнем. А щойно наші сапери виходять на розмінування – по них починає працювати снайпер, бити міномети, а то й підключається артилерія.

"До речі, ворожа артилерія – ще одна величезна проблема. Зараз, на мій погляд (я не артилерист, але ми працюємо в щільному контакті з ними), наша арта з кадрами, які у нас є, з новою сучасною зброєю, яка стріляє трохи далі і точніше, ніж російська, швидше переміщується. Артилерійські дуелі Сили оборони стали вигравати практично всуху. На Запорізькому напрямку ворог змушений постійно ховати свою арту, бо ми дістаємо її досить швидко і точно. Але таке відчуття, що в окупантів безліч снарядів. А в нас вони – лімітовані", – пояснює Кирило Сазонов.

Україна снаряди не накопичувала, Захід – не накопичував. Тому що у новому столітті концепція такої довгої та дикої війни зразка середини ХХ століття ніким не розглядалася, зазначає експерт.

За його словами, ще одна болюча тема – авіація.

"Так, вона у нас є — і відмінно відпрацьовує. Але за низкою параметрів нашою авіацією працювати набагато небезпечніше, ніж ворожою. Важче. У небі ми більш вразливі і менш далекобійні, ніж супротивник. Але це — поки що. Сподіваюсь, що ми отримуємо (або скоро отримаємо) дещо цікаве, а щось уже робимо самі. Зрозуміло, що є надії на винищувачі F-16 – питання лише в термінах, кількості та комплектації (які ракети до них підійдуть). Ходять чутки, що незабаром і в небі у окупантів буде набагато більше проблем. Але це навряд чи станеться восени. Швидше – ближче до Нового року", – вважає Кирило Сазонов.

Ворожі міни, авіація та арта – те, що особливо заважає різкому просуванню вперед Сил оборони України, наголошує він.

Сакральний Бахмут та сухопутний коридор до Криму

Водночас, продовжує експерт, слід розуміти – ми наступаємо зовсім не повільно, як намагаються критикувати деякі на Заході, а виходячи з об’єктивної реальності. Ніхто не має наміру, акцентує Кирило Сазонов, покласти українців у тупому "м’ясному штурмі", як клали росіяни у́рок-вагнерівців, атакуючи Бахмут.

"Немає сумнівів, що восени ми продовжимо наступати. Ситуація може дуже швидко змінитися в якийсь момент. Але поки що загальна картина не передбачає певних раптових речей", — вважає співрозмовник "Телеграфу".

За його словами, ми просуваємось на півдні. Це – Мелітопольський та Бердянський напрямки у Запорізькій області. Є успіхи на Херсонщині, де захисники України закріплюються на лівому березі Дніпра.

"Але скрізь — важко. І в наступі, і в обороні — на сході. Ворог не припиняє атаки на Авдіївку, розуміючи, що вона — фактично плацдарм для просування ЗСУ на Донецьк, куди буквально доплюнути можна. Не можуть росіяни залишити й Бахмут, хоча там для них є загроза оточення, але вони самі роздмухали з захоплення Бахмута чи не найбільший подвиг усіх часів і народів. Штурмували його понад пів року, поклали там десятки тисяч своїх вояків. І доводиться тепер триматися за це "сакральне місце". Тоді як ми просуваємося, намагаючись оточити ворога в Бахмуті. До цього далеко, але просування – постійне. Умовно – по кілька сотень метрів на день. З дикими боями. Але невпинно", — наголошує Кирило Сазонов.

Жарко на Куп’янському напрямку, зазначає військовий. Росіяни, пояснює він, дуже хочуть взяти Куп’янськ. Перекидають туди сили та засоби з центру рф, зокрема – свіжомобілізованих. А обстріляних, навчених – тягнуть до Запорізького напрямку.

"Зберегти сухопутний коридор у Крим для загарбників – питання принципу. Тоді як для нас не менш важливо його перебити. І ми щодня, з величезними зусиллями, ціною неймовірних жертв – просуваємось у цьому напрямку. І якщо переб’ємо цей коридор, а потім знищимо Кримський міст (а те, що ми можемо це зробити — вже було продемонстровано), величезне кримське угруповання окупантів опиниться фактично в блокаді, — пояснює Кирило Сазонов. - Саме тому зараз росія кидає максимум професійних військ, що залишилися, в Запорізьку область, прагнучи зупинити наш наступ. А на Донбас перекидає, кого вдалося нашкребти".