"Ми могли б перемогти вже цього року": генерал розповів, чому Захід недостатньо озброює Україну

Німеччина та США, попри неодноразові запити з боку України, ніяк не наважаться надати далекобійні ракети ATACMS та TAURUS для ефективнішої боротьби з російською агресією. Щобільше, відбувається відверте затягування з навчанням українців управлінню винищувачами F-16 та їхньому обслуговуванню. А в американській пресі виходять дуже дивні статті у стилі – Україна може успішно наступати і без переваг у повітрі. Проблему незадоволення нашої країни партнерами "Телеграф" обговорив із ветераном зовнішньої розвідки, генерал-лейтенантом Василем Богданом.

Два головні фактори затягування

"Зараз, як на мене, розігрується глобальна гра на світовій шахівниці. У контексті переділу сфер впливу. І, на думку основних гравців, поспіх тут ні до чого. І в російсько-українській війні, по суті, задіяні не тільки дві країни, які ведуть безпосередньо бої, а й держави глобального Заходу, частина Глобального Півдня. І у кожного – свої інтереси. Послабити одні позиції. Зміцнити інші. Витіснити когось із ринків, із певних регіонів тощо", — пояснює Василь Богдан.

Сучасна війна, продовжує він, це – війна технологій та ресурсів. Хто технологічно озброєний краще, хто може постійно поповнювати запаси озброєнь, боєприпасів – той і перемагає.

"Те, що росія у ХХІ столітті веде війну методами Першої та Другої світової воєн минулого століття, це, звичайно, доводить дикість, дрімучість її керівництва. Проте країна-агресорка має чимало озброєнь, які створюють нам серйозні проблеми. Так, це, як правило, неякісна, несучасна зброя (за рідкісним винятком), але її багато, і кількісно в цьому сенсі, а також у сенсі живої сили у противника є серйозна перевага, особливо в авіації та ракетному потенціалі, зокрема вивезеному раніше з України, Білорусі, Казахстану. Та й самі росіяни продовжували та продовжують виготовляти ракети", – зазначає генерал.

Відверте зволікання з боку партнерів України з постачанням нам всього необхідного для швидшого та ефективного видавлювання загарбників ветеран зовнішньої розвідки пов’язує з низкою чинників.

Перший – внутрішньополітичний.

"У ряді країн, у тому числі в США, намічаються вибори. І там передбачувано загострилася внутрішньополітична боротьба. І Демократична партія, яка перебуває при владі у США, змушена зважати на багато питань. У тому числі з критикою з боку республіканців. Особливо трампістського крила, лідер якого, який знову рветься в президенти, відкрито заявляє про необхідність припинення військової допомоги Україні, готовий торгувати нашими територіями. На щастя, чинне вище військово-політичне керівництво США займає іншу позицію і продовжує надавати нам допомогу, без якої було б дуже важко витримати інтервенцію з боку рф", — підкреслює Василь Богдан.

Водночас, зазначає він, спостерігаючи за колосальними ресурсами, які нам надає Захід загалом і США зокрема (з початку масштабної агресії рф тільки Штати допомогли нам на 66,2 млрд дол. і мають намір допомагати далі), виникає закономірне питання: чому не дається саме те озброєння, яке б істотно посилило мілітарні можливості українських Збройних Сил, дозволивши швидко і ефективно витіснити російські війська з нашої території.

Насамперед йдеться про далекобійні ракети – американські ATACMS та німецькі TAURUS, про винищувачі F-16, підкреслює генерал.

Другим фактором, який призводить до затягування надання допомоги (у потрібному обсязі та швидко) є, на думку експерта, теорія радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана про необхідність керувати ризиками ескалації. Тобто давати ЗСУ щось дозовано, щоб не спровокувати рф на більш неадекватні дії.

"Думаю, такий підхід відіграє небажану роль для самих Штатів, а також загалом для трансатлантичного партнерства. Про побоювання якої ще ескалації може йтися? Щодня росія в Україні ескалює ситуацію відверто терористичними ракетними та дроновими атаками! І, як правило, мішенями стають цивільні об’єкти – готелі, школи, релігійні споруди, супермаркети, дитячі садки… Щодня – нові жертви серед мирного населення… І де ж відповідні заходи з боку наших західних партнерів? Чому вони не сприяють балансу, паритету між ЗСУ та армією країни-агресорки? Чому досі у росії — тотальна перевага в повітрі, в ракетному оснащенні? Зрозуміло, що з чисельністю ми нічого вдіяти не можемо, а путін легко використовує громадян рф як "гарматне м’ясо", але ми можемо протиставити цьому високотехнологічне західне озброєння! А нам його у потрібній кількості не дають, та ще й деякі найважливіші зразки досі не надають", – наголошує Василь Богдан.

Вплив Кремля чи просто нерішучість Заходу?

За словами генерала, зрозуміло, що в країнах Заходу є певні технологічні, бюрократичні, внутрішньополітичні процеси, які гальмують постачання всього необхідного.

"Але й є, — підкреслює він, — якийсь незрозумілий, навіть дитячий фактор, який не повинен існувати в міжнародній політиці, особливо коли йдеться про захист демократії від тероризму з боку деспотичної держави. Ті самі німці начебто готові передати нам TAURUS, але лише за умови, що американці одночасно з цим дадуть нам ATACMS. Щось подібне ми бачили з танками, коли країни Заходу дивилися один на одного — хто перший? Нарешті Британія оголосила, що дасть нам Challenger, французи — AMX-56 Leclerc, після чого підключилися німці з Leopard, американці з Abrams. Добре, що хоч Великобританія та Франція не дотримуються цього німецького підходу (ось нехай спершу США, а потім…), вже надавши нам свої ракети Storm Shadow та SCALP. Це дуже якісні ракети, але, на жаль, їхня далекобійність не достатня, щоб накрити всі тимчасово окуповані території, включаючи Крим, з метою знищити все, що там працює на окупаційний контингент рф".

Втім, продовжує експерт, у тій же Німеччині, зокрема на тлі розкриття агентурної діяльності там росії, "світлофорна коаліція" (Соціал-демократична партія, "Зелені" та Вільні демократи) почала прокидатися — і говорити про те, що слід передати, зрештою, Україні ракети TAURUS. І представники СДПН, які є фундаментом коаліції, закликають канцлера Шольца не зволікати з цим рішенням.

"При цьому, те озброєння, що нам постачають партнери, вони забороняють використовувати для атак по території рф. Хоча за всіма міжнародними документами Україна як країна, яка зазнала агресії, має повне право знищувати військові об’єкти та логістику на території противника. Однак ми дотримуємося цієї умови. І якщо атакуємо російську територію, то чимось власного виробництва", – нагадує генерал.

За словами Василя Богдана, складається враження, що наші партнери якимось чином, можливо, ненавмисно ставлять Україну в нерівні умови з рф.

"Щобільше, коли йдеться про сучасне технологічне озброєння, колективний Захід чомусь стоїть більше на російській, ніж на українській стороні. При цьому представники того ж Держдепу запевняють, що не заважатимуть Україні розробляти власні засоби ураження. Така нечітка позиція, затягування, зсув термінів постачання дає привід говорити, що з боку наших партнерів останнім часом проглядається нездорова тенденція, — вважає експерт. — Етичні норми совісті та моралі ігноруються. Як інакше зрозуміти, що озброєння, які нам так потрібні, не надаються?"

При цьому, продовжує генерал, делікатна, але рішуча позиція української дипломатії дає результати.

"Нещодавно президент США звернувся до Конгресу з проханням виділити Україні 25 млрд доларів. І на озброєння, і на інші потреби. Але водночас нам потрібна відповідна номенклатура. У сучасній війні сторона, яка не має, на відміну від противника, повітряної підтримки і далекобійних ракет, приречена на поразку, і ця тяганина з навчанням українських воїнів, які вже продемонстрували нечувані результати та ефективність, м’яко кажучи, викликає здивування: ті ж ракети TAURUS можна запускати з наших Су-24. А якби у нас були чотири ескадрильї сучасних F-16 із відповідним оснащенням, питання з деокупацією всіх територій України можна було б вирішити вже цього року", – упевнений Василь Богдан.

Отже, констатує експерт, у нас є закономірні запитання до наших західних партнерів.

"Так, Захід допомагає нам вистояти. Але саме українці проливають кров, захищаючи весь демократичний світ. Який чомусь не хоче дати нам все необхідне, щоб українській крові пролилося менше. І виникає логічна підозра – чи не впливає на позицію наших партнерів той самий Кремль через якісь свої латентні можливості? Але, підкреслюю, лише завдяки підтримці партнерів ми тримаємося, навіть просуваємося вперед, і є надія, що всі диверсійно-пропагандистсько-інформаційні акції, агентурні дії рф не принесуть їй результату, на який розраховує путін. І що ми отримаємо потрібне озброєння у потрібному обсязі, щоб якнайшвидше та ефективніше звільнити всі свої території", – резюмує генерал.