Як Україна відвойовуватиме Чорне море і чому Захід зволікає з F-16 та ATACMS: думка військового експерта

росія під надуманим приводом вийшла із зернової угоди і почала ракетний терор українських портів та зерносховищ. Влада США запевняє, що продовжить тиснути на кремль, намагаючись відновити морський експорт з України. Туреччина також намагається знайти точки дотику з росією в даному питанні. А тим часом ситуація в Чорному морі загострюється. Під удар морських дронів потрапили російський десантний корабель "Оленьогірський гірник" та підсанкційний танкер SIG.

Про ситуацію навколо зернової угоди в Чорному морі загалом, а також про поставку Україні нових видів озброєння "Телеграф" поговорив із військовим експертом, полковником запасу Сергієм Грабським.

Логіка бойових дій вимагає…

– Навіщо росія вийшла із зернової угоди, почавши одразу після цього масовані удари по українських портах?

– росія намагається витіснити Україну зі світових ринків збуту зерна і в цілому продовольства. На даний момент ми і рф входимо до п’ятірки країн-експортерів зерна і загалом продуктів харчування. Це цинічна, брудна, із застосуванням терористичних методів – "конкурентна боротьба", як її розуміє країна-агресор. І те, що вона завдає ударів по наших портах, цілком вписується в збочену кремлівську логіку.

Якщо вони знищать наші порти, жодна зернова угода нам не допоможе. Судна просто втратять можливість завантажуватися в Одесі, Рені, Ізмаїлі тощо. Розуміючи, що тиск світової спільноти зростатиме, росія прагне якнайшвидше зруйнувати нашу портову інфраструктуру, зерносховища. До того, як її дотиснуть переукласти зернову угоду.

– Чому країни НАТО, та ж Румунія, біля кордонів якої розривалися російські ракети, руйнуючи наші порти, реагують на черговий вито́к ескалації з боку рф виключно переживаннями, стурбованістю і закликами?

– Тут також своя логіка. Країни НАТО воліють діяти в рамках своїх безпекових протоколів і забезпечувати свої потреби. Нарощувати системи ППО, перекидати на потенційно небезпечні ділянки кордону (як поляки та литовці, яких напружують російські ігри в Білорусі). І на цьому – все. НАТО не хоче прямого конфлікту з росією, про що вже не раз заявляли офіційні особи блоку, глави держав, що входять до нього. А росія, чуючи це, влаштовуватиме нові провокації та посилюватиме знищення портової інфраструктури України.

– Росіяни погрожували топити судна, які йдуть до українських портів. Але, як відомо, такі заходи вже були, а атак – не було. З чим це пов’язано?

– рф чудово розуміє, що може послідувати за цим. Ну, як вона могла атакувати групу суден із портами прописки в Ізраїлі, Туреччині, Греції, які пройшли до наших дунайських портів? Вона й так уже нарвалася на різку критику з боку Румунії через атаку на український порт Рені, який експлуатується ще й Молдовою. Як, втім, і на невдоволення Китаю за те, що своїми діями проти України підняла ціни на зерно, та ще й спалила частину збіжжя, яке ми збиралися переправити в КНР.

– Як оцінюєте активне використання морських дронів, які дедалі частіше кошмарять російські кораблі, а недавно – передали "привіт" Кримському мосту?

– У міру можливостей, звісно, слід нарощувати інтенсивність таких ударів. Але ми не знаємо, скільки відповідних сил та засобів є в наявності. Логіка бойових дій вимагає, щоб ми використовували морські дрони, повітряні безпілотники, адже швидко наростити флот Україна не може. Відповідно потрібно робити ставку на те, що є. Збільшуючи як кількість таких засобів, так і частоту та ефективність їхнього застосування.

Будуть і літаки, і ракети

– Чому закордонні партнери відверто гальмують (від двох-трьох місяців до півроку та більше) з наданням Україні того, що вона запитує щодо озброєнь? Так раніше було з артилерією, ППО, танками, так тепер відбувається із винищувачами F-16.

– Існує не лише бюрократія та страх більшої ескалації, а й об’єктивна реальність. Процес передачі західної авіаційної техніки є вкрай складним і витратним (із матеріальної, фінансової точки зору, а також у ракурсі навчання персоналу). На одного пілота потрібно підготувати п’ять-сім спеціалістів наземного обслуговування. Всі повинні добре розуміти англійську, розмовляти нею. Мінімальний інтенсивний курс освоєння мови – шість місяців. Крім того, літаки НАТО ще ніколи не передавали країнам, які є частиною колишнього СРСР, які перебувають у стані війни. Плюс – потрібно перекласти томи технічної документації.

– І коли реально ми зможемо отримати літаки із навченим персоналом?

– За словами міністрів оборони США та України – у першому кварталі наступного року. Добре, що процес триває. Вже відібрано групу пілотів на навчання. І я маю передчуття, що певна кількість українських льотчиків уже пройшли навчання на F-16. І нехай про те, що вони вже ними ефективно управляють, ворог дізнається на своїй шкурі, як дізнався свого часу про появу у нас РСЗВ HIMARS та багато іншого.

Після того, як ми отримали від партнерів наземну техніку, не було сумніву, що отримаємо і натовську авіацію. Без неї жодна наземна техніка ефективно використовуватись не може. Ні бронетранспортери Bradley, Marder, ні танки Leopard, Challenger та американські Abrams (останні надійдуть до нас вже цієї осені). Саме тому наш наступ зараз просувається дуже обережно. Саме тому ми масово не використовуємо західної техніки. Тому що не можемо прикрити її з повітря.

– А що утримує США від передачі нам далекобійних ракет ATACMS?

– Річ у тім, що світ не випускав у промислових масштабах подібні ракети. В них просто не було потреби. Принаймні у великих запасах. Простий приклад. Франція передала нам 80 ракет типу SCALP. Ми, звісно, вдячні. Але такої кількості мало. Ось тільки у Франції лише 400 таких ракет. І нам віддають 20% від загальної кількості. А є певні обмеження у постачаннях. Більше як 25% від наявного у конкретній країні конкретного виду озброєння чи боєприпасів – вона передати не може без істотного негативного впливу на свою обороноздатність. Саме тому з тими ж ракетами такі затримки. Деякі потрібно просто виготовити. І їх, гадаю, виробляють. Якщо нам надали відповідні пускові установки — точно отримаємо і ракети до них. Більше ракет. Просто потрібен час на їхнє виготовлення та узгодження моментів передачі.

Крім того, американці не квапляться з передачею нам далекобійних ракет ATACMS через побоювання, що їх звинуватять в ескалації конфлікту, зростанні ризиків застосування рф ядерної зброї.

Партнери розуміють необхідність надання Україні далекобійних ракет, але зволікають. Нам у такій ситуації залишається одне – виробляти власні. Як це робить Ізраїль. Як це робимо ми з дронами.