Як удари по Криму наближають перемогу України – аналіз від генерала

Контрнаступ ЗСУ триває близько двох місяців, і наприкінці липня він зосередився на Бердянському та Мелітопольському напрямках. Протягом липня дедалі частіше щось почало вибухати в окупованому Криму. Були нові атаки на Кримський міст, потужні прильоти на авіабазу в Червоногвардійському районі та удари по складу з боєприпасами в Джанкойському районі.

Чому почастішала "бавовна" у Криму і як загалом справи на фронті напередодні останнього місяця літа? Про це генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко розповів "Телеграфу".

— Удари по військових та логістичних об’єктах у Криму справді значно почастішали. І приносять дедалі більше ефекту. Прильоти по складах, аеродромах, атаки на Севастопольську бухту стали, скоріше, правилом, аніж винятком. З воєнного погляду — Крим це оперативна глибина наших дій на півдні. І знищення там ворожих об’єктів, перебиття логістичних ланцюжків — необхідна складова майбутніх наступальних операцій, — пояснює генерал Романенко.

За його словами, зараз операції, які проводять Сили оборони України, розкладаються на два стратегічних напрямки.

Перший – східний. Там наші воїни продовжують виконання завдань стратегічної оборонної операції.

— Противник там зібрав угруповання — понад 100 тисяч осіб, понад дві тисячі одиниць бронетехніки, близько 1,5 тисячі артсистем — і активно наступає. За останній тиждень ворог просунувся там на кілометри. Нам вдалося зупинити це просування, але для цього довелося використати резерви, — наголошує Ігор Романенко.

За словами експерта, противник задіяв це угруповання, щоб виконати поставлені кремлем військово-політичні завдання (вихід на адмінкордони Донецької та Луганської областей) та для відволікання, розосередження наших сил по всьому фронту завдовжки понад 1,5 тис. км. Щоб перетягнути на цей напрямок українські резерви, які збиралися для рішучих наступів (ця фаза поки що відкладається).

— Нам вдалося на східному напрямку не лише зупинити просування противника, а й на окремих ділянках (Сватове — Кремінна) провести контратаки, стабілізувати фронт, — зазначає генерал.

На південному напрямку, за словами експерта, ситуація багато в чому залежить від постачання з боку наших закордонних партнерів.

— Попри стриману позицію союзників, ми діємо на виконання об’єктивних законів війни. Самі ухвалюємо рішення. Атакуємо. Адже практично все, що ми запитуємо, нам дають з неймовірним зволіканням (як було практично з кожним видом озброєння, які ми запитували: артилерія, РСЗВ, системи ППО, танки, тепер – літаки). І український наступ йде не так швидко і ефективно, як міг би, саме тому, що нам не дали всього, що пообіцяли, зірвали терміни постачання, — наголошує Ігор Романенко.

Він упевнений, що зараз триває збір необхідного озброєння для завдання ефективних ударів по противнику на певному напрямку. Де, пробивши пролом у ворожій обороні, кинемо в бій резерви (для початку оперативного рівня), щоб досягти вагомого результату. Одним із таких, за словами генерала, є вихід до Азовського моря, перебиття сухопутного коридору в Крим — або хоча б можливість перекрити його вогневими засобами.

— Щоб це реалізувати на півдні, нам необхідно завдавати ударів по об’єктах оперативного тилу противника. Ми все більше наближаємося до ситуації, коли Крим із логістичного хаба супротивника ризикує перетворитися на "острів". Про це — удари по Кримському мосту і не тільки. При цьому, — наголошує Ігор Романенко, — у противника залишається перевага в ракетах, авіації, артилерії, боєприпасах та живій силі. Жоден статут, жодна доктрина наших союзників не передбачає наступальних дій у таких умовах. І все ж таки українці, завдяки високому рівню професіоналізму, мотивації, ефективності використання сучасних видів озброєнь (спасибі союзникам, але нам би всього цього — більше і швидше), не лише захищаються, а й просуваються вперед.