Не/виправдані сподівання: чому ленд-ліз для України спрацював не так, як ми очікували

Закон про ленд-ліз для захисту демократії в Україні був ухвалений Конгресом США 3 травня 2022 року. Строк дії Акту спливає разом із завершенням фінансового року в Америці — наприкінці вересня 2023-го. У зв'язку з наближенням дедлайну українці взялися підбивати підсумки і оцінювати результати роботи закону.

Так, голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак порівняв обсяги військової допомоги СРСР з боку США в часи Другої світової з сьогоднішніми масштабами поставок в рамках ленд-лізу для України, зазначивши, що результати цього порівняння — "про справжнє лідерство та політичну волю. Або про їх відсутність".

"Телеграф" з'ясовував, чому американський ленд-ліз не став для України рогом достатку у розпал війни, і чи є сенс у пролонгації дії цього закону.

Ленд-ліз в теорії та на практиці

Нагадаємо, ленд-ліз – це програма, що передбачає надання одній з країн-учасниць війни необхідного озброєння, військової техніки, одягу й інших необхідних військовим речей від США, не лише без попередньої оплати номенклатури, а й з відтермінуванням виконання боргових обов'язків, або ж взагалі безоплатно – як оренду.

Окрім можливості не платити за надану допомогу просто зараз, ленд-ліз дозволяє ухвалювати рішення про передачу озброєння у стислі строки, оминаючи бюрократичні процеси, що є вкрай важливою опцією в умовах гострої фази війни.

Іронія долі полягає у тому, що востаннє ленд-ліз запроваджували 1941 року, коли американський уряд надавав військову допомогу СРСР у Другій світовій війні для захисту Європи від гітлерівської Німеччини. Вже за 80 років президент США підпише закон про ленд-ліз, аби захистити Європу від самої спадкоємиці СРСР — росії.

Проте найсумнішим у цій історії виглядає те, що минулого разу в рамках ленд-лізу офіційна Москва, дійсно, отримала в рази більше озброєння, аніж тепер Київ. Ймовірно, якби обсяги поставок військової техніки в Україну були аналогічні тим, що надходили в СРСР, війна з російськими окупантами вже могла б бути завершена.

Втім, невірним буде сказати, що ленд-ліз для України не спрацював зовсім. Зокрема, в рамках саме цієї програми українській армії були обіцяні РСЗВ М142 HIMARS, отримання яких дозволило ЗСУ уражати ворожі об'єкти, які раніше були недоступні через їхню віддаленість, і загалом посилило нашу обороноздатність.

Ще однією причиною бажаності даного закону для України було те, що він виступав свого роду страховкою на випадок кардинальних політичних змін в США. Якби восени 2022 року до влади прийшли республіканці, серед яких є агітатори за "поганий мир" між Україною та рф, обсяги грантової військової допомоги від американців могли б значно знизитись, проте зупинити постачання озброєння, обіцяного в рамках ленд-лізу, політики не змогли б.

Що ж стосується так званого "завершення строку дії" програми, дане визначення не є коректним, зазначає військовий та політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко. За словами експерта, наприкінці вересня в США просто завершиться фінансовий рік, в бюджет якого були "вшиті" витрати на військову допомогу Україні в рамках ленд-лізу, проте це не означає, що програма не може бути продовжена.

"Щомісяця США передають Україні два пакети військової допомоги. У жовтні в Штатах приймається новий фінансовий рік і у ньому також буде виділений бюджет на зброю, техніку та іншу допомогу Україні, в тому числі — в рамках ленд-лізу. Це триватиме, аж поки війна не завершиться. Крім цього, кожна країна з числа міжнародних партнерів України формує власний бюджет для допомоги нам, не прив'язаний до графіку поставок США. Відтак, жодних причин відстежувати "строк придатності" ленд-лізу нема", – пояснює Олександр Коваленко в коментарі "Телеграфу".

Водночас експерт погоджується з тим, що деякі типи озброєння, як-то американська балістична ракета малої дальності ATACMS, могли б бути передані Україні значно раніше, проте Захід все ще зволікає з траншами такого рівня. За словами політичного аналітика, авіація, яка є найдорожчою після флоту позицією у списку наших потреб, не передається Україні через буцімто неготовність інфраструктури для застосування техніки та відсутність навченого персоналу. При цьому, якби наміри США постачати нам літаки були більш рішучими, питання умов для використання авіації почало б вирішуватись значно раніше.

Навіщо платити, якщо можна не платити

Левова частина військової підтримки, що надається Україні, не передбачає компенсації вартості військової техніки та озброєння. За словами експерта Українського інституту майбутнього та консультанта комітету ВР з питань національної безпеки та оборони Івана Ступака, влазити у борги, маючи можливість отримувати найнеобхідніше безкоштовно, було б нерозумно.

"Згідно з положеннями закону про ленд-ліз, надана військова техніка повинна бути викуплена або повернена власникам. Зараз ми отримуємо допомогу за указом президента США, який підписується у стислі строки і не потребує голосування в Конгресі і Сенаті. Так, деякі позиції закуповують бюджетним коштом через Міноборони, але це окрема історія. Наразі ми маємо домовленість з партнерами про поставки у наступному році мільйона снарядів, боєприпасів калібру 155 та 132 мм. Так, це радянське озброєння, але воно працює. Тобто, на момент запровадження ленд-ліз здавався ледь не єдиним можливим варіантом отримання військової підтримки, тепер же ситуація змінилась і в ньому, грубо кажучи, відпала необхідність", – пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Переваги президентської програми з постачання Україні військової техніки відзначає й політолог, військовий експерт Дмитро Снєгирьов. За його словами, потужність цієї підтримки важко переоцінити, адже загальна вартість наданої номенклатури дорівнює приблизно 16 оборонним бюджетам України. Такі обсяги озброєння дозволяють успішно втілювати плани Генштаба ЗСУ щодо проведення успішного контрнаступу.

Зокрема, експерт нагадує, що під час озвучення потреб української армії головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний казав про 300 танків і 600 БМП, на що міжнародні партнери відповіли поставками 1600 бронемашин, а загальна кількість танків, що вже були отримані Україною і готуються до відправки, сягає 800 одиниць.

"Це свідчить про те, що обсяги номенклатури, які надаються, є більш, аніж достатніми. Інше питання, що по окремих видах озброєння є певні питання, але це не впливає на загальні об'єми допомоги ЗСУ. Крім того, на саміті НАТО 11-12 липня буде обговорюватися розширений характер військово-технічної співпраці, який не залежатиме від результатів президентських перегонів і являтиме собою програму стратегічного партнерства. Відповідно, вона не матиме впливу на питання надання або ненадання озброєння в рамках ленд-лізу, адже ця програма затверджується, як мінімум, на десятиліття. Враховуючи стратегічні інтереси США, вона буде виконана в повному обсязі", – пояснює Дмитро Снєгирьов в коментарі "Телеграфу".

У підсумку можна резюмувати, що програма ленд-лізу не була реалізована повною мірою у її класичному форматі, проте виконала не менш важливі функції: надала гарантії того, що Україна не залишиться без озброєння на початку повномасштабної війни і стала страховкою на випадок політичних перетрубацій в США. Отримати потужну військову допомогу і підтримку з боку колективного Заходу Україні вдалося на більш вигідних умовах.