Готуй сани влітку: чи загрожує Україні новий блекаут та зрив опалювального сезону

Експерти розповіли "Телеграфу" про військові та енергетичні виклики

Україна пережила найважчу в енергетичному та військовому сенсі зиму, невдовзі за спиною залишиться друга весна повномасштабної війни.

Попри те, що прогнозувати що-небудь у ситуації, яка динамічно змінюється, вкрай складно, "Телеграф" розпитав експертів про те, які енергетичні та військові виклики несе літо-2023, що слід врахувати при підготовці до нового опалювального сезону, про наші наступальні і взагалі безпекові дії.

Про наступ, снарядний голод і сакральну дату

Військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов зазначає, що на даному етапі все виглядає як довгограючий, млявий конфлікт із деякими сплесками.

"Літо точно буде дуже гарячим, — прогнозує він. — Очевидно, що українська армія накопичила чимало ресурсів для проведення контрнаступу. Де він буде, коли, якими силами та засобами — це військова таємниця. І міркування, що періодично з’являються, про найбільш ймовірні напрямки удару, можуть бути просто туманом війни з метою ввести супротивника в оману. Основне завдання Сил оборони залишається незмінним – деокупація України в міжнародно визнаних кордонах 1991 року. При цьому, якщо у нас не буде достатньо боєприпасів, потрібної військової техніки, далекобійних ракет, – навряд чи варто розраховувати на масштабні зміни на полі бою на користь наших Сил оборони. Авіація теж важливий чинник, але не визначальний ".

Зрозуміло, продовжує полковник, що росіяни також готуються до серйозних боїв. І теж збирають ресурси.

"Зокрема на території Білгородської області. Туди стягнули чимало військової техніки, боєприпасів, зосередили там чимало особового складу. Як і на окупованому півдні Запорізької області. Наразі цілі противника – утримати сухопутний коридор у Крим, а також здійснити повну окупацію Донецької та Луганської областей", – пояснює Владислав Селезньов.

Він не має сумніву, що рф продовжить активні пошуки боєприпасів – ракет, снарядів. Російська промисловість, зазначає експерт, не здатна виготовляти таку кількість снарядів, щоб утримувати темп артилерійського вогню на потрібному загарбникам рівні (від 20 до 60 тисяч снарядів щодня). А снарядний голод дає взнаки – про що свідчать відповідні заяви ватажка ПВК "Вагнер" пригожина.

Владислав Селезньов припускає, що дипломатичний корпус армії країни-агресора і влітку шукатиме альтернативні джерела вгамування снарядного голоду. В Ірані, Північній Кореї, можливо, у Китаї.

"Ну а російські військові спробують реалізувати свою чисельну перевагу (в живій силі та техніці) на тих чи інших ділянках фронту, – вважає полковник. – Особливо на східній частині російсько-українського фронту – від Куп’янська до Вугледара. У Херсонській області лінія фронту більш-менш стабілізована. Вона зараз проходить Дніпром, форсувати який не мають можливості ні окупанти, ні наші Сили оборони. Щодо тимчасово окупованого півдня Запорізької області, то там рельєф місцевості не дозволяє проводити приховану підготовку ресурсів для проведення масштабної атаки".

Територія Республіки Білорусь (РБ), швидше за все, і далі використовуватиметься рф для дислокації кількох винищувачів штурмової авіації, створення передумови загрози для нас. Але навряд чи для чогось більшого, прогнозує експерт.

"І, зрозуміло, територія РБ продовжить використовуватися росіянами як ремонтно-відновлювальний хаб для своєї техніки і центр підготовки мобілізованих. При цьому прихована мобілізація буде в росії продовжуватися. Реперна точка (критерій відліку), гадаю, припаде на 9 травня.

Чи наважиться путін оголосити повну мобілізацію, у тому числі російської економіки (що, природно, позначиться на всьому ході війни, включаючи літню кампанію)? Складно сказати. Але це практично єдиний шанс росії отримати можливість успіху на полі бою. У рамках прихованої мобілізації країна-агресор ставить у стрій зараз близько 20 тисяч людей. Але це просто латання дірок. Тому що приблизно таку саму кількість, якщо не більше, росіяни щомісяця втрачають убитими та пораненими", – пояснює полковник.

Що робитиме російська армія – і як її буде "їсти" українська

Колишній працівник СБУ і консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони, безпеки та розвідки, військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак припускає, що, найімовірніше, протягом тижнів весни, що залишилися, і всього літа-2023 противник сконцентрується на наступних завданнях:

• ракетні атаки прифронтових регіонів з метою зриву українського контрнаступу;
• обстріли дронами-камікадзе глибоких тилів України виключно з метою терору та підтримки напруженої обстановки в українському суспільстві;
• проведення масових інформаційних кампаній на тему: "наступної зими Україна точно не переживе – і вже зараз необхідні мирні переговори".

"Також війська рф, напевно, спробують зірвати літній збір урожаю в Україні, паралельно руйнуючи ракетами складські приміщення з новим урожаєм, зокрема з пшеницею. Основне завдання таких дій — сформувати штучні передумови до голоду або дефіциту продовольства як в Україні, так і в тих країнах, що купують нашу сільськогосподарську продукцію", – пояснює Іван Ступак.

Він наголошує, прогнози щодо українського контрнаступу (зокрема його літніх фаз) – це неймовірно невдячна річ.

"Одне лише можна сміливо стверджувати: українська армія буде "їсти" російського слона частинами", — запевняє експерт.

На що варто звернути увагу цивільним

Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович упевнений, що основні виклики літа – це військові та енергетичні.

"Енергетичні виклики, це як ми чуємо, ймовірність нових відключень, хоча з урахуванням подій минулої зими населення має бути до цього готове, – пояснює експерт. – А з військової точки зору – це повітряні атаки, що відновилися, які знову призводять до жертв серед мирного населення".

Імовірність таких атак може зрости, попереджає експерт. Ворог чекає на наш контрнаступ і намагається впливати на нашу логістику. Але результат трагічний саме для мирних жителів.

"Я не маю права радити, що потрібно враховувати військовим і як саме готуватися до контрнаступу, але цивільному населенню варто звернути увагу саме на ці фактори – енергетика та ракетні удари по містах", – попереджає Денис Попович.

Енергетичні виклики

Народний депутат України ІХ скликання, голова підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки Вікторія Гриб розповіла про енергетичні виклики літа та необхідність уже зараз готуватися до нового опалювального сезону.

"Традиційно у весняні та літні місяці в енергосистемі України спостерігався надлишок потужності, тому теплу пору року ми використали для того, щоб накопичити ресурс міцності та підготувати галузь до нового опалювального сезону. На жаль, цього року через російський ракетний терор енергетична система знаходиться у вкрай важкому стані, — підкреслює експерт. — Якщо навесні Україні вдавалося балансувати енергосистему та уникати відключень, вже влітку існує ризик, що в системі знову виникне дефіцит. По-перше, закінчиться паводок, відповідно, гідростанції менше вироблятимуть електроенергії. По-друге, ймовірно, деякі з атомних блоків доведеться вивести на планові ремонти. У липні-серпні традиційно виникне пік споживання. Через спеку українці включать системи заморожування та охолодження".

За словами Вікторії Гриб, покрити дефіцит можна імпортом, а також відновленням пошкоджених потужностей. Але коштів на це критично не вистачає.

"Крім того, – продовжує вона, – є проблеми з експортом, який через низку факторів повноцінно так і не запрацював, а отже, ми не отримали додаткових коштів на ремонти".

У таких обставинах, акцентує нардеп, особливо важливо подбати про маневрову генерацію, яка стабілізує енергосистему у критичний період.

"Для цього потрібно максимально підтримати теплову генерацію, українських шахтарів, – вважає Вікторія Гриб. – Літо пройде дуже швидко, а наступний зимовий період зі зрозумілих причин буде не менш важким, ніж попередній. Плюс – не варто забувати про накопичення газу. Необхідно вже зараз подбати, щоб усі наявні генеруючі потужності могли у разі потреби підтримати стабільний баланс в енергосистемі. Ми повинні зробити все можливе, щоб уникнути чергового блекауту".

Невивчені уроки та небезпечні надії

Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук погоджується з тим, що в енергетичному сенсі літо може бути дуже проблемним. Дефіцит в енергосистемі зростатиме, пояснює він, бо виведуть у ремонт блоки АЕС та ТЕС. Відповідно, менше вироблятиметься електроенергії. Якщо її імпортувати, це дозволить лише частково закрити потреби.

"Споживання електроенергії у нас впало приблизно на 40% через повномасштабну війну. Якщо раніше Україна споживала близько 150 млрд кВт-год на рік, то зараз – менше 100 млрд. Але ризики та виклики залишаються дуже серйозними. І завдання наступного опалювального сезону абсолютно не змінилися. Як у фільмі "День бабака". Все буде повторюватися, якщо війна не закінчиться. Все ті ж ризики ракетних ударів, починаючи з жовтня. При цьому вони значно зростають. Ми винесли урок лише в сенсі необхідності вимикати енергетику, якщо є ймовірність нанесення ракетних ударів по її об’єктах.Тоді зменшуються ризики пошкодження підстанцій, а також додаткового навантаження (коли різко обрубується велика лінія) на блоки теплових електростанцій (ТЕС) та АЕС", – пояснює Юрій Корольчук.

За словами експерта, якщо майбутня зима виявиться холоднішою, ми без електроенергії сидітимемо куди довше, ніж минулої.

"Оперативні ремонти дозволили вивести підстанції, лінії електропередачі на певний технічний рівень пропуску електроенергії. Але цього замало, – запевняє він. – І коли у березні на захід України обрушилося похолодання, близько половини регіонів там залишилися без електроенергії приблизно на добу. Раніше такого не було. Будь-яке додаткове навантаження, і з’єднання розривається з усіма наслідками, що витікають. Потрібні капітальні ремонти підстанцій, які поки не робляться. І навіть не плануються. Грошей немає. Устаткування — теж. Ми зібрали практично все, що було можна, по колишніх країнах СРСР та країнах колишнього соцтабору. Все інше обладнання потребує дуже тривалого часу, щоби пристосувати його під нашу енергосистему".

Юрій Корольчук розповів, що висловлюються ідеї в стилі купити блоки по 100-200 МВт і поставити їх у ключових регіонах, які мають найбільші проблеми та традиційно дефіцитні в сенсі електроенергії (Київська, Одеська, Харківська, Львівська області). Це дорого. Але реалістично та стратегічно правильно, вважає він.

"На типових електростанціях стоять, наприклад, п’ять блоків по 300 МВт. А тут є ідея поставити один 100+200 МВт або 100+100+100 МВт. Так, по них теж можуть влучити. Але це була хоча б спроба створити альтернативу загальній енергосистемі. Якесь додаткове джерело для вироблення електроенергії, яке потім, після закінчення війни, можна було б інтегрувати в загальну енергосистему, – пояснює експерт. – Тому що маленькі блоки – по 1 МВт, навіть по 20 МВт — є, по суті, великими генераторами. І проходять саме так – як бензинові, дизельні, газові генератори, котрі в єдину енергосистему не увімкнеш. Вони фактично стануть непотрібними після війни. Тож це не є виходом із ситуації. Та їх і не так багато".

Це якщо говорити про електроенергію. Щодо газу, ми уроків взагалі не винесли, вважає Юрій Корольчук.

"Ми прожили зиму, продовжуючи транзит російського газу, вдаючи, що це нормально навіть під час війни. Так, це гарантувало стабільне постачання газу споживачам усередині України, тому що був тиск у системі. Але уроків – ніяких… Слід обов’язково накопичувати запаси газу, закачувати в підземні сховища. Нам потрібно купити десь 3 млрд кубів. Парадокс, що Чернишов, який зараз у "Нафтогазі", коли був в уряді, говорив про необхідність накопичити 18 млрд кубометрів газу. А зараз, перейшовши до "Нафтогазу", запевняє, що нам вистачить і 15 млрд. Не вистачить! Особливо якщо росіяни відключать транзит", – попереджає експерт.

Вугілля також треба закуповувати-накопичувати, упевнений він.

"У ДТЕК вже проблеми, бо знижується видобуток вугілля. Влітку вони його спалюватимуть активніше, адже треба поповнювати запаси. І якщо прийде реальна зима (морозна), а не її подоба, що дуже виручило нас цього разу, вугілля може не вистачити, — вважає Юрій Корольчук. — Зберуть, наприклад, 1,5 млн тонн, скажуть — нам вистачить. У стабільних умовах, за м’якої зими — можливо. Але чи можемо ми так ризикувати, розраховуючи на "авось"? Таке враження, що люди, відповідальні у нас за підготовку до опалювального сезону, розраховують або на якесь чергове диво, або на те, що війна до наступної зими припиниться або хоча б призупиниться".