Дешевше та ефективніше: як альтернативний оборонпром пробивається в обхід урядової бюрократії

Українські інженери та айтівці завалили уряд перспективними розробками військової техніки. Тільки в Мінцифри подано понад 90 проєктів дронів. Мінекономіки та Мінстратегпром приймають пропозиції від промислових підприємств та окремих груп ентузіастів щодо виготовлення бронетранспортерів, касок, рацій, удосконалених під фронтові потреби карематів та сумок. Усі ці розробки переадресовуються в Міноборони та… чекають на відповідь місяцями. Щасливцям, яким вдається зустрітись з чиновниками, повідомляють, що сертифікація їхньої розробки займе від 6-8 місяців до 2 років і відбуватиметься коштом самих розробників.

За рік війни Україна так і не спростила бюрократичні процедури для швидкого приймання на озброєння нових розробок. Як наслідок, у країні формується альтернативний оборонпром. Проігноровані державою інженери та айтівці, серед яких левова частка — ветерани, беруться за збір коштів на випробування та виробництво своїх розробок. Чимало з них — вже на фронті. Будь-якому бойовому командиру батальйону насамперед важливо, чи отримана зброя дозволить йому знищити танк, підірвати міст або виявити ворога. Замість сертифікатів, дозволів та інших папірців — пройдене в бою випробування.

Коло відмов

Олексій Олексюк воював добровольцем з 2014 року, зараз служить у Силах спецоперацій. Минулого року взявся за виконання неофіційного доручення свого комбата — зібрати команду для розробки найдешевшого дрона-камікадзе, здатного підірвати легкоброньовану техніку, БТР, склад, танк чи бункер, пролетівши 10-20 кілометрів. До групи розробників долучились спеціалісти, які на практиці знають, що саме потрібно на війні.

Результатом цієї роботи став дрон "Хрущ", який коштує кричуще мало, а за базовими характеристиками не поступається подібним розробкам, які дорожче у 3-10 разів. "Коли спеціалісти дізнаються, що наш дрон-камікадзе коштує до 2 тисяч доларів, завжди дивуються, — розповідає "Бізнес Телеграфу" Олексюк. — Але для виробництва ми взяли матеріали, жоден з яких не має подвійного призначення. Майже все, крім мікросхем — українського виробництва, в тому числі софт. Якісь матеріали беремо в Харкові, щось в Одесі. Це дуже проста конструкція, яку легко скласти в польових умовах".

Окрилений успішними неофіційними випробуваннями та схвальними відгуками побратимів на фронті, боєць почав вивчати процедури Міноборони для нових розробок. Тут його чекав перший шок. Необхідно було пройти безліч бюрократичних процедур, аби розробку хоча б почали вивчати спеціальні комісії. Проходження всіх сертифікаційних "нальотів" обіцяло зайняти до двох років. Після цього він звернувся в державний холдинг "Укроборонпром". Але там йому дали зрозуміти, що орієнтуються переважно на співпрацю з підприємствами, які входять у склад "Укроборонпрому", а з "приватниками" справ майже не мають. Відмову Олексюк отримав і від найбільших благодійних фондів, які збирають кошти на зброю для ЗСУ. Всі вони для фінансування просили той самий сертифікат Міноборони, їм він потрібен для звітності перед благодійниками щодо ефективності витрачання коштів.

Бізнес допомагає сам собі

Отримавши відмови, Олексій Олексюк вирішив збирати гроші на свій дрон-камікадзе самостійно. Неофіційне використання розробки на лінії фронту кожного разу завершувалось однаковим вердиктом комбата: "Давай ще". Так народилась ідея зібрати 2 мільйони доларів на виготовлення тисячі дронів. З нею ветеран прийшов у Федерацію роботодавців України, яка об’єднує промислових виробників. Тут на Олексюка чекав ще один шок: у ФРУ вже назбиралося кілька десятків заявок на фінансування від різних ініціативних груп, які пройшли те ж коло відмов, що й він.

Гендиректор Федерації роботодавців Руслан Іллічов повідомив "Бізнес Телеграфу", що зразу після вторгнення 24 лютого минулого року понад 200 компаній були готові займатись запуском та масштабуванням виробництва військової техніки, включаючи бронемашини, безпілотники, каски тощо. Але абсолютна більшість цих пропозицій виявилась нецікавою для держави. Хоча йшлося навіть не про інженерну розробку чи групу ентузіастів, а про вже готові зразки товарів та промислові підприємства, які мають можливість їх випускати. В результаті виробництво багатьох розробок все ж почалося, але в категорії "альтернативного оборонпрому". Вивчають зараз у ФРУ і розробку Олексія Олексюка. Деякими компаніями вона попередньо вже підтримана.

Втім пригоди дрона Олексюка — лише ілюстрація більш масштабної проблеми. "Держави багатьох країн світу зараз масштабують виробництво військової техніки та обладнання для України, інвестуючи у це мільярди доларів, але в Україні я навіть не знаю, хто конкретно в Уряді відповідає за масштабування виробництва товарів воєнного призначення в нашій країні, — зізнається гендиректор ФРУ Руслан Іллічов. Сотні приватних підприємств, які мають технології, виробничу базу та спеціалістів, готові запропонувати державі потужні розробки. Але в нас досі не створено систему інтеграції цих приватних ініціатив у державне оборонне замовлення".

Через рік після широкомасштабного вторгнення в Україні все ще актуальна проблема відсутності "єдиного вікна" для ініціативних груп, які пропонують проривні розробки для потреб армії. Доходить до того, що деякі українські розробники виїжджають в Євросоюз для сертифікації зразків своєї продукції, налагоджують там виробництво, щоб почати поставки для ЗСУ — так простіше. Якщо система ганебної бюрократії у цій сфері не зміниться, все більше товарів для наших батальйонів на передовій буде вироблятись альтернативним оборонпромом.

А тим часом у державному "Укроборонпромі" очікуються кадрові зміни — голову підприємства Юрія Гусєва відправлять у відставку вже незабаром. Основна претензія до нього — неефективність на посаді в умовах великої війни.