"Було як у "Грі престолів": полковник Нацгвардії яскраво розповів про бої за Луганщину

На Херсонщині переважають відкриті степи та поля, які розмежовані штучними посадками. А у Чернігівській та Харківській областях переважають лісопосадки, що неодмінно позначається на якості бою та його техніці.

В інтерв’ю "Ценрзор.НЕТ" полковник Національної гвардії України, екс-командир штабу 4-ї бригади та перший заступник командира Микола Мішакін розповів про те, яка місцевість є кращою для ведення бойових дій. За його словами, ліс – це найгірша місцевість для боїв.

Мішакін розповів, що лісом не зможе пройти техніка і артилерія не зможе працювати. У Київській області ліси були піщаними, через що було складно встановити навіть 82-у міну, а на Донбасі — навпаки твердий грунт через промисловість.

"У Київській області головною проблемою були піщані ліси, воно не тримає нічого. Навіть 82- гі міни в пісок зариваються, не кажу вже про "піони", "тюльпани". На Донеччині, Луганщині – там твердіший грунт і дуже багато промисловості. Тому набагато легше триматися на галявині, ніж прямо в лісі. Завод "Зоря" — ми там трималися майже місяць. Можна було б більше. Але це було як у фільмі "Гра престолів" — ти їх знищуєш, знищуєш, а вони все сунуть, як білі ходоки. Ми навіть кричали їм: "Не лізьте, нам вас ховати вже ніде", — сказав полковник Нацгвардії.

На початку війни відстань між позиціями українських вояків та ворогів була близько 20 метрів. Деколи окупанти перебували в сусідніх будівлях — не можна було навіть вийти на вулицю. Але це дозволяло захоплювати ворожі радіостанції, телефони, цінні документи та полонених. У командирських документах росіян було розписано адреси та вказано, хто в яких будинках з окупантів живе. ЗСУ не упустили такої можливості знищити ворога.

"Ми просто поставили артилеристам і танкістам завдання бити по конкретних будинках. Хоча зазвичай ми не стріляли у мирні квартали. Особливо важко було з цим у Сєвєродонецьку, коли вони змішувалися з місцевими жителями і ті їм і допомагали, і стріляти було не можна. А тут ми отримали конкретні координати і могли спокійно вистрілити. Все, 4 дні ми жили у спокої, ніхто нас не атакував. Радянська школа дає свої плоди. Вони залишилися такими ж дерев’яними", — підсумував Микола Мішакін.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, на яких напрямках росія може зважитися на повторний наступ. Серед них, звісно, Донбас.