Російська церква живе у парадигмі ненависті, її лобі у Ватикані традиційно потужне, - посол при Святому престолі

З початку війни росіі проти України з Ватикану звучали подекуди неоднозначні заяви та ініціативи, зокрема, про хресну ходу примирення українки та росіянки, про візит Папи Римського до Москви, а не до Києва. І це на тлі досить тривалих та тісних відносин Святого престолу та Московського патріархату.

Надзвичайний посол України у Ватикані Андрій Юраш розповів "Телеграфу", чому лунають такі заяви, наскільки сильний вплив росіі на Ватикан та чи можливий візит Папи Римського до України.

- Деякий час назад була дуже неоднозначна подія — хресна хода між росіянкою та українкою у Ватикані, як знак своєрідного примирення. Це не сподобалось українцям, бо яке примирення може бути під час війни. Чому у Ватикані наважились на такий крок?

- Це не настільки механістично, як може здатись на перший погляд. Хресна хода — це щорічна подія. В ній є 14 частин, і це одна з них. Це давно запланований концептуальний захід. І якраз в його рамках і мав відбутись цей 13 компонент за участю так званої росіянки і так званої українки — жінок, які вже дуже давно живуть у Римі, і які в багатьох моментах не завжди оцінюють вірно ситуації в своїх державах. Була запропонована молитва за концепцією примирення, проти якої ніхто не був проти. Але в умовах війни, коли одна сторона вбиває, ґвалтує, щодня бомбардує і заперечує саме право на існування іншої, то зрозуміло, що хода була неприйнятна. Тому українське посольство при Святому престолі відразу, як це стало відомо, організувало зустріч із відповідальними особами, яких було повідомлено про думку української громади. Ми озвучили, що необхідна зміна формату цього заходу. Потім подібні заяви були з боку Блаженнішого Святослава (голова УГКЦ — ред.), єпископів — і греко-католицьких, і деяких римо-католицьких, наприклад, Єпископа Віталія Кривицького. І, зважаючи на активну позицію української громади і в Римі, і в Україні, яка була донесена, апостольська столиця пішла на безпрецедентний крок: були зняті усі спеціальні читання, а лишились лише дві жінки без імені. Про них казали тільки те, що вони уособлюють Україну і росію. Жодних молитов про примирення чи якихось роздумів про потребу єднання "братніх народів", не було. Ватикан пішов на зміну вже опублікованого формату. До цього такого, принаймні за останніх двох Понтифіків, не було. Але цей жест Україна не побачила.

- Хто зараз доносить Папі Римському інформацію про Україну? Чи розуміє він все як є?

- Є багато каналів. Папа працює з великою кількістю осіб, навколо нього є великий пул радників. Я би не хотів називати їх по іменах. Це і державний секретаріат, і відповідні особи, і його приватні контакти.

Папа — сильна фігура зі сформованими баченнями, за ним великий бекграунд. Ще з часів, коли він був архієпископом Буенос-Айресу. Він не молода людина і має свої уявлення про все, його позиція сформована ще в 70-80х роках, коли була дуже специфічна міжнародна ситуація. Коли в Латинській Америці процвітала так звана теологія визволення. Про неї зараз забули, але вона не могла не пройти без сліду для значної кількості священнослужителів. Вона була соціально-лівого спрямування. Націлена на те, щоб у центр уваги церкви поставити питання служіння людям. Ця концепція впливала і на Папу.

- Ви казали раніше, що Папа хоче спочатку поїхати до росіі, а лиш потім, можливо, до Києва. Таким чином він нібито не хоче закривати двері для перемовин. Тобто якась непублічна дипломатична робота ведеться?

- Стосунки Ватикану і росіі сформувалися дуже давно. Історія взаємин між цими церквами нараховує понад 60 років. І в контексті цього існує і далі бажання підтримувати ці контакти з Московським патріархатом. Це наслідок імплементації певних уявлень, які довгий час визначають позицію у Ватикані.

росія для Заходу здавалась абсолютно привабливим і незрозумілим, диким світом. І весь час виникало бажання цей світ, так би мовити, приборкати. Навести з ним контакт, зробити своєрідне чудо. Але ніхто не розумів, що в російському світі завжди домінувала думка про своє домінування і винятковість.

І взагалі секулятивного ставлення до будь-яких контактів із Заходом. Але розуміння, що росія виявилась не тим, ким її вважали, приходить. Проте це розуміння не одразу трансформується у практичну дію.

Так само як багато богословів зараз говорять, що їм дуже важко пояснити позицію московської церкви щодо всіх драматичних подій під час цієї війни. Їхнє благословення путіна, виправдання вбивств, агресії. Російська церква живе у парадигмі ненависті, вищості, і прагнення максимально це утвердити. Я думаю, що дуже скоро на Заході мають зрозуміти, що або цю парадигму вдасться зупинити на східних кордонах України, або вони іх будуть зупиняти вже на кордонах Іспанії та Португалії.

- Мені здається, що богословам може бути важко пояснити позицію російської церкви, якщо її дійсно вважати церквою як написано в Біблії, а не за філіал ФСБ, яким вона і є. Днями читала привітання Папи римського, яке він направив патріарху кирилу, і він казав про його церкву, але це ж це не зовсім церква.

- На превеликий жаль, навіть усвідомлюючи, що це було ілюзією, попрощатись з певною версією про російську церкву дуже непросто. Це треба сказати, що попередні півсторіччя були втрачені на намагання зробити людським те, що насправді таким не є апріорі. Тому і є намагання так апелювати.

- Чи можливий візит Папи до України перед поїздкою до росіі? Бо деякий час йшла мова про його візит саме до Москви.

- Я думаю, що цей візит (до Києва — ред.) можливий. Навіть те, що Папа говорить, що відкладає свою зустріч із Патріархом, яка була запланована на 14 червня, це також один із способів вплинути на російську ментальність. І щоб долучити їх як сторону до переговорного процесу, і як останнє попередження перед прийняттям абсолютно чіткого рішення, яке буде цілком можливо, на користь України. Я впевнений, що є багато осіб, інституцій, які комунікують з Папою, і доносять йому інформацію про те, що візит до України дуже необхідний.

І минулого тижня відбувся критично важливий візит до України секретаря міжнародних відносин апостольської столиці Поля Річарда Галлагєра. Це був перший офіційний візит представника такого рівня апостольської столиці за шість років. Я би хотів бачити цей візит передвісником майбутнього візиту Папи в Україну. Цей архієпископ умовно кажучи міністр закордонних справ Ватикану. До України багато хто приїжджає, але не всі, як він, проводять в Україні по п’ять днів.

Він був у Львові, зустрічався з керівництвом міста, області, у Києві був. За цей час ним були оголошені чіткі дефініції, хто є агресором, що Україні потрібна зброя, і не просто для оборони, а й для відстоювання кордону. Дуже плідною була розмова єпископа з нашим міністром закордонних справ. Це дозволило встановити безпосередній контакт, який, я думаю, стане запорукою майбутнього візиту.

- А наскільки зараз сильне проросійське лобі у Ватикані?

- Воно традиційно потужне. Є десятки людей, які в рамках своєї особистої історії, мають потужні зв’язки з росією, але ці формальні і неформальні контакти, слабшають буквально на очах. Людина, яка хоче зараз підтримувати попередній рівень взаємин з росією, зустрічає у відповідь нерозуміння такої позиції. Всі намагання екуменічно зблизитись з росією, призвели до певної кризи. І, наприклад, російський посол, який раніше у Ватикані був дуже впливовою фігурою, зараз фактично опинився в ізоляції.