Чому росіяни зазнають військової катастрофи в Україні та чого чекати далі

Тиждень, що минає, відзначився низкою найважливіших у ракурсі російсько-української війни подій і заяв. Так, Швеція та Фінляндія офіційно подали заявки до НАТО.

Військовий стан в Україні, схоже, буде продовжено ще на три місяці – до 24 серпня.

Все частіше звучать заяви, що війна переходить у затяжну фазу.

Про те, чому на нас чекає ще як мінімум військове літо, а також про те, чому росія вже програла, в інтерв’ю "Телеграфу" розповів військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський.

Ми входимо у фазу затяжного протистояння

– Президент України підписав укази про продовження правового режиму воєнного стану та строку загальної мобілізації. З 25 травня 2022 року – на 90 діб. Тоді як раніше воєнний стан у нас продовжували на 30 днів. Чи є ймовірність, що це буде останнє продовження воєнного стану?

– Те, що через три місяці не буде потрібно продовження воєнного стану, ніхто не гарантує. Швидше за все, він таки продовжиться. Ми входимо у фазу затяжного протистояння. І продовження воєнного стану буде необхідним, перш за все, задля безпеки українців.

Ніхто не може гарантувати, що через 90 днів у росії закінчаться ті ж ракетні боєприпаси, якими агресор обстрілює всю Україну.

До того ж треба розуміти, що нам знадобиться ще не одна хвиля мобілізації, щоб поповнювати резерви і мати оперативні резерви.

- Що слід зробити, щоб затяжна фаза війни виявилася не такою затяжною?

– Все залежатиме від того, як швидко ми нарощуватимемо свій бойовий потенціал. Йдеться, перш за все, про постачання зброї та підготовку резервів.

По постачанню зброї – важливо як швидко і яку саме ми отримуватимемо. Як швидко зуміємо все це освоїти. Досвід показав, що ЗСУ роблять це досить швидко.

Для розуміння – підготовка одного фахівця триває не менше трьох місяців. Стільки ж – підготовка нового підрозділу. 45 днів на індивідуальну підготовку – і стільки ж групову.

Усі висновки агресора щодо можливості захоплення України були абсолютно невірними

– Чим зумовлені провали росіян у війні проти України?

– Насамперед – повним нерозумінням супротивника. Звідси вже й інші складові.

Росіяни просто не розуміли, з ким мають справу. Тому провалили так звану "спецоперацію" із самого початку. Навіть коли почали концентрувати свої війська вздовж наших кордонів, не розуміли, який на них чекає тут прийом.

Усі висновки агресора щодо можливості захоплення України були абсолютно невірними, навіть виходячи з хрестоматійних військових вимог, стратегій та оперативної майстерності.

Зробивши ставку на шапкозакидництво, на бліцкриг, вони не потурбувалися про довгострокову логістику, не розгорнули відповідні системи забезпечення. Що призвело до колосальних втрат росіян та їхнього панічного відступу від Києва, Чернігова, Сум.

Внаслідок того, що агресор не врахував рівня протиповітряної оборони України, яку сподівався придушити одразу градом ракетних ударів, росіяни фактично зазнали фіаско у використанні авіації вздовж лінії фронту. Їм це не вдалося спочатку, а потім наша ППО зміцнилася завдяки допомозі союзників. І зараз використання противником авіації має епізодичний, несистемний характер. І лише там, де є найменший ризик застосування ППО українських військ.

- Тобто росіяни не розрахували своїх сил?

– І свої не розрахували, і наші недооцінили. Так само як не врахували, що Захід відреагує так різко.

Окупанти навіть морського десанту не змогли висадити, маючи тотальну перевагу на морі. Тому що і кораблів зосередили недостатньо, і можливості нашої оборони знову ж таки не врахували. У результаті ряд їхніх кораблів, включаючи флагман Чорноморського флоту "Москва", були вражені.

І все, що залишилося агресору – завдавати з моря терористичних ракетних ударів по нашій інфраструктурі.

Противник не врахував уроки навіть власної воєнної історії. Приклад Маріуполя, Чернігова, Харкова показав неспроможність росіян вести бої у міських умовах. Вони робили ті ж помилки, що й під час Чеченської кампанії. Заводили в міста бронетехніку, та розосереджувалась вулицями – і легко знищувалася українськими захисниками. Які, на відміну від тих самих бійців вільної Ічкерії, були значно краще оснащені протитанковими засобами.

Усе це призвело до катастрофічних втрат у лавах російської армії.

Важливо також розуміти, що війни виграють економіки. А ha не в змозі вистояти проти українського патріотизму та згуртованості, а також проти потужної кумулятивної сили економік світу, які підтримують Україну. До того ж Україна у військовому сенсі спирається на ресурси НАТО, одержуючи фактично безлімітну допомогу з усіх видів забезпечення (за винятком військ та окремих видів озброєння). А ресурс росії, хоч і чималий, поступово зменшується.

росія нічим не може відповісти на розширення НАТО

– Швеція та Фінляндія 18 травня офіційно подали заявки до НАТО. Що означає цей крок? Чи вдасться США та іншим союзникам по Альянсу вмовити Туреччину не блокувати цей вступ?

– Зважаючи на важливість приєднання скандинавських, раніше нейтральних країн, до НАТО, впевнений, що США та іншим членам Альянсу вдасться переконати Туреччину не блокувати ці заявки. І Швеція з Фінляндією незабаром стануть повноправними членами НАТО. Це докорінно змінює баланс сил. Багато хто згадує сухопутний кордон більш ніж 1,3 тис км між рф і Фінляндією. Що, звичайно, ще той ляпас особисто путіну, враховуючи, що кордон НАТО буде приблизно 200 км від його рідного Пітера.

Адже є ще Балтійське море, де і фіни, і шведи мають свої кордони. З огляду на це, а також на наявність у цьому ж морі інших представників НАТО, існування Балтійського флоту росії втрачає всякий сенс. Він просто не здатний буде щось протиставити об’єднаним силам НАТО, укріпленим у найближчому майбутньому ще й Фінляндією зі Швецією. Фактично Балтійське море стає внутрішнім морем НАТО. Тому що всі країни, які омиваються ним, будуть після вступу до НАТО Фінляндії та Швеції входити до Альянсу. Окрім невеликого шматочка, який поки що є російською територією.

– Чому росія досить м’яко реагує на те, що відбувається?

– Тому що не може нічого цьому протиставити. Навіть у своїй риториці їй доводиться бути обережнішою. Адже миттєво межі Альянсу з нею розширюються на суші та на морі. А вона фізично, економічно, політично нічого вдіяти із цим не може. У неї немає можливостей розгорнути на цих нових кордонах протистояння якісь потужні додаткові сили та засоби. Для неї все, що відбувається, — просто факт, з яким доводиться змиритися.

Крім того, треба розуміти, що якщо до скарбнички Альянсу ми додамо ще й економічні можливості дуже успішних у цьому сенсі Швеції та Фінляндії, росія у протистоянні цьому потужному блоку виглядає ще більш мізерно і хило. Особливо після того, як так пошматована у війні з Україною.

– Що означає все, що відбувається для України?

- Хочеться їй того чи ні, але росії, відповідно до своєї ж стратегії, доведеться перебазувати на кордон з Фінляндією деякі додаткові підрозділи. Нехай і в невеликій кількості, але додаткові. Щоб хоча б продемонструвати готовність реагувати на гіпотетичне розширення НАТО. Все це – додатковий тягар до бюджету.

А Україна, як партнер НАТО, отримає додаткові можливості вивчати досвід таких передових країн як Швеція та Фінляндія. Тепер уже під егідою Альянсу, знайшовши деякі додаткові інструменти для залучення програм партнерства. Шведи та фіни мають колосальний досвід проведення т.н. експедиційних операцій. Зокрема щодо підтримки миру. Тож ми можемо і самі досвіду набратися, і передати свій.

Безумовно, від розширення НАТО, та ще й такого розширення, Україна отримує виключно позитив.

– А що можна сказати про наші північноатлантичні перспективи?

– З воєнного погляду ми вже достатньо підготовлені, щоб брати участь у бойових операціях НАТО. Україна й так брала участь у всіх місіях Альянсу. Але військова складова – це лише 25% усієї діяльності НАТО. Вкрай важливими є також демократичні стандарти, економічні. Те, де ми поки що відверто відстаємо.

Туреччина – це окрема тема в НАТО. Вона була прийнята туди як важлива противага СРСР за часів "холодної війни". І нарешті стала важливим компонентом Альянсу, який має на своїй території відповідні структури НАТО.

Чому путін не натисне ядерну кнопку

- Глава Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв’ю Sky News висловив думку, що війна з росією досягне переломного моменту до середини серпня і закінчиться до кінця поточного року. Як оцінюєте дані заяви?

– Я б на місці генерала Буданова був трохи обережнішим у таких висловлюваннях. Попри безумовну перемогу України в результаті цієї війни, попри дедалі більшу нашу перевагу, росія має ще чимало ресурсів, щоб відтягнути свою остаточну поразку в цій ганебній війні. Агонія росії може затягнутися.

– Чи піде путін на тактичний ядерний удар, коли зрозуміє, що поразка неминуча?

- Ні, не піде. Це неможливо. Навіть підготовка до застосування ядерної зброї потребує тривалого періоду та низки певних дій. І, гадаю, на першому ж такому алгоритмі інформація вийде назовні. І якщо не політичними, то військовими методами таку спробу буде ліквідовано (відповідними структурами Заходу). Упевнений, що путін це чудово розуміє, а тому не зважиться на такий крок.