Битва за Донбас: що у росіян пішло не так – аналіз ситуації

Йде 71-й день повномасштабного російського вторгнення, дев’ятий рік війни та п’ятий день травня. Ще кілька тижнів тому було анонсовано початок так званої "битви за Донбас" глобальних масштабів. Але, схоже, щось у росіян знову пішло не так.

"Телеграф" разом з експертами розбирався, чому агресор "буксує" на Донбасі, а також — чому плани росіян щодо виходу на адмінкордони Луганської та Донецької областей можуть піти таким же прахом, як раніше бліцкриг.

Агресор нарвався на міста-фортеці

На 54-й день повномасштабного вторгнення російських загарбників, 18 квітня, російські війська розпочали битву за Донбас, до якої давно готувалися. З такими заявами виступили президент України Володимир Зеленський, а також секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов.

Через два дні, 20 квітня, речник Міністерства оборони України Олександр Мотузяник підтвердив, що російські військовослужбовці розпочали повномасштабну битву за Донбас, сподіваючись захопити всю територію Донецької та Луганської областей. Тоді ж він уточнив, що зміни у ситуації на фронті залежать від того, як сильно ЗСУ зможуть поламати загарбникам плани щодо взяття наших воїнів у "кільце" і не тільки. При цьому Мотузяник наголосив, що багато українських міст і сіл стали справжніми "фортецями", які допомагають ЗСУ та заважають ворогові просуватися вперед.

І це – один із чинників, чому росіяни "забуксували" – і взагалі, і на Донбасі. До таких міст-фортець можна віднести і Маріуполь, який, як відзначав той самий Мотузяник, прийняв на себе мало не всю міць ворожого удару. І відтягнув на себе величезні сили ворога. Дозволивши ЗСУ досягти позитивних результатів на низці інших оперативних напрямків.

Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, екс-голова Луганської військово-цивільної адміністрації, керівник та засновник волонтерської групи "Народний тил" Георгій Тука у коментарі "Телеграфу" зазначає:

"У всіх на слуху Маріуполь, який практично стертий з лиця землі. Але він настільки відомий лише тому що є найбільшим містом, знищеним росіянами на Донбасі. Але ж вони так само знесли Волноваху, Попасну, Рубіжне. У росіян не залишається іншої тактики окрім як стирати з лиця землі цілі міста... Взяти їх штурмом вони не можуть, а тому просто знищують, називаючи це "визволенням"... Ні наші західні партнери, ні росіяни явно не очікували, що українська влада, армія та народ чинитимуть такий опір. Та ж аналітика англійців, американців за кілька тижнів до початку війни була невтішною для України".

Георгій Тука згоден з точкою зору, що оточення, близьке до путіна, весь цей період дезінформувало його про справжній стан справ в Україні. Як дезінформували і пропагандистські канали всю рф. Розповідаючи, що російські війська українці зустрічатимуть із хлібом-сіллю, що за три дні вся наша країна буде у триколорах. Коли ж агресор зіткнувся з реальністю – почав, м’яко кажучи, масово відгрібати. До чого точно не був готовий.

Мотивація та утилізація

На думку Георгія Туки, битва на Донбасі, яка проходить далеко не за сценарієм окупантів – лише одна зі сторінок великої книги стійкості ЗСУ.

"Я безпосередньо спілкуюся з батальйонами та бригадами, які воюють на Донбасі. Їм дуже важко. Обстріли практично цілодобові, у тому числі ракетами, авіацією. Адже воює проти нас вже відкрито російська армія. Проте наші хлопці стоять, тримаються. Хоч і з неймовірними зусиллями, і не завжди зрозуміло, за рахунок яких ресурсів", – зазначає експерт.

У квітні на руку українським воїнам багато в чому зіграла погода. Дощі знизили маневрені можливості противника, не дозволили йому атакувати так і там, де хотілося б. Голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко зазначав у середині квітня, що є три окремі фактори, які постійно заважають росіянам здійснювати повноцінні атаки:

1. не найкращі для наступу погодні умови;
2. неузгодженість дій між підрозділами окупантів;
3. паніка та загальна деморалізація багатьох російських військових.

Дані про втрати, як їх не намагається приховати рф, проникають у ті ж соцмережі. І вони різко відбивають бажання "повоювати" в Україні.

При цьому, згідно з військовою наукою, сили атакуючих повинні в 3-5 разів перевищувати сили, що обороняються. Але поки що накопичити потрібну кількість "гарматного м’яса" у країни-агресора не виходить. Хоч вона й намагається, "зіскребаючи" поповнення по всій рф, проводячи приховану мобілізацію, залучаючи найманців з ПВК, а також іноземних вояк. Але такого роду "новобранців", як і тих, що раніше масово мобілізували в ОРДЛО, українська армія швидко "утилізує". Тому все голосніше йдуть розмови про те, що в росії можуть оголосити загальну мобілізацію.

З технікою теж далеко не все так добре, як хотілося б агресорові. Але стягування її на Донбас продовжується.

Як тривають і активні обстріли, що знищують насамперед громадянське населення. Так, 3 травня російські окупанти обстріляли Авдіївський коксохімічний завод, вбивши щонайменше 10 людей, ще 15 отримали поранення.

Наразі на Донецькому напрямку основні зусилля агресора зосереджені на спробах встановити повний контроль над населеними пунктами Рубіжне та Попасна (Луганська область) та на просуванні до Лимана та Слов’янська (Донецька область).

Гранати під колеса російської військової машини

І все ж таки росіяни "буксують" на Донбасі. І помітно.

Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович так пояснив "Телеграфу":

"Битва за Донбас, яку, згідно з заявою президента Володимира Зеленського, росіяни розпочали 18 квітня, розгортається не так добре, як хотілося б російському командуванню. Основні цілі – оточення та розгром українського угруповання ООС на Донбасі, вихід на адмінкордони Донецької та Луганської областей – не досягнуто. І навряд чи буде досягнуто, принаймні, у поточній ситуації".

На думку військового оглядача, пов’язано це з тим, що напрям та цілі наступу були заздалегідь відомі українському командуванню. Тобто, частини збройних сил рф наступали на заздалегідь підготовлені позиції.

До того ж, як відомо, саме на Донбасі зосереджено найбільш загартованих у боях українських вояків. І саме тут збудовані найпотужніші укріплення. Все це, зрозуміло, ті ще гранати під колеса російської військової машини.

"До того ж, значна частина російських сил, кинута на Донбас, складалася з підрозділів, пошарпаних під час Битви за Київ. Оскільки ту битву росіяни програли, стан військ був далеким від ідеального. Найближчим часом, якщо не станеться чогось зовсім несподіваного, нам варто чекати на поступове уповільнення темпів наступу, який і зараз розвивається дуже важко. Лише на окремих ділянках росіяни досягли невеликих тактичних успіхів, які не можна продати як перемогу", – резюмує Денис Попович.

Додамо до цього сучасне озброєння, яке надходить в Україну від західних партнерів.

За деякими даними, свіжі поставки чи то вже дісталися Донбасу, чи незабаром виявляться там. Це також може зламати всі кремлівські плани.

Плюс – маємо розпорошення сил противника. Адже росія воює з нами не лише на Донеччині. Вона ще намагається "віджати" південь, не дає спокою Харківщині.

Георгій Тука зазначає:

"Я не військовий експерт, не військовий стратег. Але, на мій погляд, чим більше окупанти зараз відгрібають у районах Херсона та Ізюма (а від Харкова їх уже потихеньку відсувають, як раніше від Києва), чим відчутніше вони там отримають під дих, тим більше ймовірності, що "спецоперація" росії остаточно захлинеться. І почнеться спецоперація України зі звільнення своєї землі".

Нагадаємо, раніше голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш висловив "Телеграфу" думку, що масштабної битви за Донбас уникнути не вдасться.

Більше того, для України вона – можливість знекровити супротивника, звільнити території та здобути кілька років миру.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що Україна не відмовлятиметься від територій Донбасу, щоб закінчити військове вторгнення російської армії. Відповідну заяву зробив президент Володимир Зеленський.