Прорахунки росії, перемога України, Чонгар та Єрмак: ТОП-8 свіжих заяв Резнікова

Міністр оборони України Олексій Резніков —цивільна особа, а не військова, однак під час повномасштабної війни з росією з головою поринув саме у мілітарні питання. Це не означає, що раніше він не займався своїми обов'язками, просто їх стало більше, а їхній характер — серйознішим. Нині чиновник не береться робити будь-які прогнози щодо завершення бойових дій, адже уже якось трохи "промахнувся". Ще на початку літа він говорив, що, ймовірно, Україні вдасться перемогти до нового 2023 року. Та наразі ситуація уже дещо змінилася: завдяки провокаціям та жорсткому супротиву окупантів, котрих ЗСУ намагаються вибити з нашої землі.

Про те, як починалася війна, поставки озброєння, співвідношення чисельності армій України та росії, а також багато чого іншого очільник Міноборони розповів у великому інтерв'ю "Українській правді". "Телеграф" вибрав вісім найголовніших заяв Олексія Резнікова, зібравши їх в один матеріал для зручності читачів.

Про головний прорахунок росії 24 лютого

Станом на 24 лютого росіянами не було утворено ударних угруповань у повному розумінні військового мистецтва. […] Ударне угруповання для наступу передбачає певні ознаки: органи управління і органи забезпечення, і госпіталі, і логістичні ланцюжки, і ударні групи, і т.д. Так от на всіх тих ризикованих зонах, які ви назвали, росіяни не мали ознак завершеного формування масштабного ударного угруповання.

Тобто росіяни насправді пішли в атаку, не сформувавши ці ударні угруповання. Власне кажучи, наслідком цього в тому числі стала можливою послідовна деокупація нами Київщини, Чернігівщини та Сумщини. Це означає, що вони пішли у наступ, не будучи остаточно готові. Тому і їхні логістичні ланцюжки різалися нами так легко. Те ж саме відбулося і в Білорусі.

Про розмінування Чонгару

Я абсолютно вам відповідально скажу, що прийняття рішення про замінування, розмінування, натискання кнопки, щоб щось підірвати, взагалі не відноситься до компетенції цивільної влади. Ні до уряду, ні до президента, ні до міністра оборони, ні до прем'єр-міністра, ні до народних депутатів, ні до вас – ні до кого. Це суто військове питання.

Це питання обговорювалося на засіданні профільного парламентського комітету. Я був на ньому разом із генералом Залужним, нашим головнокомандувачем, і начальником Генерального штабу генералом Шапталою. Нашими військовими було дане наступне пояснення, що після перемоги буде проведено відповідне розслідування. І в разі встановлення фактів, що кимось із військових або представників інших сил сектору безпеки й оборони був скоєний злочин, то вони точно будуть притягнуті до відповідальності. Але військові чітко розуміють, що це питання військових, і вони самі зацікавлені у проведенні такого розслідування.

Про співвідношення сил в армії України та росії

В однострої є, наприклад, лікарі. Вони теж всі носять форму, але роблять свою справу, зв'язківці, кіберфахівці і т. д. Але якщо порахувати Прикордонну службу, Нацпол, Нацгвардію, СБУ, спецпідрозділи та Збройні сили – це біля мільйона людей. [На нас наступає], якщо я не помиляюся, за останнім зведенням, здається, 111 чи 115 батальйонно-тактичних груп. Це приблизно 137 тисяч військових.

2500 кілометрів сьогодні складає ворожий кордон. Ми ж розуміємо, що якщо з Білорусі вже напад був, то він може бути повторений? Значить, цю лінію кордону треба захищати, там мають бути військові підрозділи. Київ треба захищати? Треба. Одесу треба захищати? Треба. І так далі. От ви берете весь цей сектор оборони і розтягуєте по всій лінії 2500 кілометрів.

Другий блок: кількість гармат, танків, літаків, артилерії, ракет, систем залпового вогню, снарядів. Їх у росіян багатократно, в 10-15 разів більше, ніж у нас. Історично в них стабільно мільйонна армія була. Уявіть собі, скільки вони накопичили на складах і арсеналах, і весь цей непотріб вони зараз везуть до нас.

Про закінчення "гарячої" фази війни

Гаряча фаза ж не означає, що ми ідемо з окопів. Гаряча фаза це, умовно кажучи, ми з вами в травні понесли найбільші втрати. Зараз це кратно менше, тому що нам вдалося завдяки новій зброї поступово наносити оті точечні ураження по складах, пунктах управління, по командуванню. І їх навала зупинилася, просування йде досить повільно.

Але це теж – кров'ю і життям наших хлопців. Тому, коли я кажу про гарячу фазу, це не означає, що завершиться польова, скажемо так, окопна історія.

Про сценарії закінчення війни

Мені здається неможлива корейська історія у нас — з тих причин, що такий шанс був у росіян, якби вони заморозили конфлікт, у 14-му році. Але Кремль це не влаштувало, вони пішли у відкритий наступ.

Що стосується "Сирії", то у росіян теж ресурс виснажується: і людський, і збройний. А у нас навпаки додаються партнери. Тобто це, як вони кажуть, колективний Захід, цивілізований Захід, який сьогодні все більше і більше зацікавлений в нашій перемозі.

Тут є нюанс: який сценарій цієї перемоги побачать в столицях світових через певний період, коли підніметься ціна на газ, стануть питання податків, інфляційних процесів, економіки в їх країнах? Якщо їхній внутрішній порядок денний буде сильно тиснути, то це може послабити нашу позицію. І тоді деякі політики будуть мріяти, щоб посадити нас за стіл перемовин.

Тому ми маємо з вами максимально бути у виграшній позиції, завдяки відповідним рішенням, діям Збройних сил, продовженню озброєння від партнерів і віри в те, що Збройні сили України, весь сектор безпеки і оборони спроможні перемогти. Я абсолютно вірю, що це реалістичний план.

Про переговори із Кремлем

У нас своя публічна позиція, її чітко озвучив президент Зеленський. В разі проведення "референдумів", ні про які переговори ми не будемо говорити. Оскільки переговорів немає, то давати оцінку якійсь переговорній позиції немає сенсу.

Але я хочу вам сказати, що шанс для переговорів із росіянами можливий лише за умови, якщо за столом сидять наші партнери. Тому що вести розмову з росіянами й отримати "Мінськ-3" немає жодного сенсу.

Про різноманіття зброї від партнерів

Переважна частина світу насправді не готувалася до Третьої світової війни. Вони вже всі були переконані, що війни не буде великої. Тому сьогодні, щоб просто дати нам якесь озброєння, його на складах так багато немає. Про це навіть Крістіне Ламбрехт, міністр оборони Німеччини відкрито говорить.

Тому, звісно, найбільший донор по озброєнню – це Сполучені Штати. Для них важливо, щоб й інші партнери брали в цьому участь. Сьогодні народилася антипутінська коаліція, яка має назву "Рамштайн". І це не НАТО, це на 20 з лишнім країн більше. І кожен робить те, що може: хтось грошима, хтось медициною, хтось гуманітарною допомогою, а хтось може озброєнням. Це перший момент.

Другий момент: ми доводимо, що ми можемо впоратися з цим озброєнням. Навчання на "Крабах" (це польські сучасні САУ, яких ми отримали безкоштовно декілька дивізіонів і ще уклали контракт на придбання): нормальна підготовка, вважається – 3 місяці. Наші артилеристи впоралися за три тижні. Просто оцініть масштабність, швидкість опанування і вміння.

[…] У нас, як каже генерал Залужний, "разносортіца". Але іншого варіанту ми не маємо – беремо все.

Про відносини із Єрмаком

На мене в принципі не можна впливати. Навіть при тому, що ми особисто знайомі з Андрієм Борисовичем [Єрмаком], але на мене ніхто не впливає у прийнятті кадрових рішень.

У мене така домовленість була з президентом Зеленським в лютому 2020 року, коли він мені зробив пропозицію зайти в уряд в якості віцепрем'єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Я задав два питання. Воно називалося "тимчасово окуповані території" – чи можна додати слово "реінтеграція"? Він сказав: "Годиться". А друге, кажу: "Я команду формую сам, без парашутистів". Умова була прийнята. І це було в присутності тоді прем'єр-міністра Гончарука, з тих пір ці домовленості зберігаються. Команду я формую сам.