Сюрприз для ворога: волонтери створили наземний дрон для мінування ворожих позицій

На Прикарпатті волонтери розробили багаторазовий наземний дрон для мінування ворожих позицій. Такий винахід здатен виїхати на небезпечну ділянку, скинути міну і повернутися "додому" неушкодженим. І все це дистанційно.

Які дрони вже виконують завдання на передовій і які виникають проблеми при їхньому створенні – Володимир Муссур розповів сайту "Телеграф".

В основі такого винаходу – мотор-колеса від гіроскутера і плата.

"Ми взялися з кумом [Романом Боринцем] робити камікадзе: він менший, дешевший, шустріший, саме для підвезення мін. А потім подумали: чому він має бути камікадзе, якщо ми можемо його зробити багаторазовим, щоб він скидав міни", – каже Володимир Муссур.

Ідея наземного дрона народилася у гаражі в смт Брошнів-Осада під Калушем, де команда волонтерів ремонтує та фарбує автомобілі для ЗСУ. Систему скидання вибухівки відпрацьовували за допомогою навчальної міни.

Над дроном чоловіки працювали понад три тижні. Володимир розповідає, що військовослужбовці повертали їм дрон для допрацювання деяких "вузьких місць" в електроніці:

"Ми виправили ті нюанси, замінили повністю контролери і відправили вдруге. Помилкою було те, що я перекодовував управління від гіроскутера. Плати-контролери виявилися заслабкі, їх вистачало лише на годину їзди, потім пристрій перегрівався і "вибивав". Тому я почав використовувати інші китайські контролери… В основі також приймач, різна електроніка, магніт для скидання мін, пульт, передавач".

Такий дрон важить 40 кг, однак може витримувати й понад 100 кг.

"На дрон сідала людина з вагою 120 кг, він її віз. Тільки наш пристрій однозначно не розрахований на таку вагу. Міна важить 10 кг. Дрон призначений для перевезення десь двох мін, тобто 20 кг", – каже розробник.

7 км – це максимальна відстань керування, якої домоглися від свого винаходу розробники.

"Ми поставили його в машину, і кум поїхав. А я стояв на дорозі й керував дроном: вперед – назад. І так він їздив по багажнику, поки на 7 км управління не пропало", – розповідає про свій експеримент волонтер. А от самостійно, під контролем повітряного дрона, наземний мінер проїжджає до 2 км.

За словами Володимира Муссура, на сьогодні тривалість заряду розрахована до 8 км їзди. Однак все це залежить від акумулятора.

"Це — одна з найдорожчих запчастин. 48-вольтовий [акумулятор] на 8 км їзди та чотири колеса коштують понад 10 тисяч грн", – зазначає волонтер.

Володимир каже, що у дроні є проблема з візуалізацією: встановити відеопередавач можливо, однак на передовій працює система РЕБ, яка глушить відео. І саме тут на допомогу приходить повітряний дрон, який контролюватиме рух наземного.

Сьогодні на фронті українські бійці використовують й інші пристрої, створені кумами-умільцями. Першим дроном їхнього виробництва стала "Примара" на основі велосипедних коліс, яка витримує 150 кг. Після пробного періоду на передовій його ремонтували й удосконалювали, і сьогодні він знову слугує захисникам – підвозить боєприпаси.

Ще одним не менш корисним пристроєм є дрон для евакуації поранених з поля бою, який волонтери розробили на прохання військовослужбовців.

Також Володимир виготовив понад 3000 приладів нічного бачення. Інструкцію свого винаходу опублікував в інтернеті.

"Ми хочемо перемогти у цій війні, й для того за це взялися", – підсумовує волонтер.