"Батончиковий" батальйон на чолі з поетесою надіслав майже 30 тисяч смаколиків на фронт

Українська поетеса Тетяна Череп-Пероганич з початку повномасштабного вторгнення приєдналася до виготовлення енергетичних батончиків для ЗСУ. Згодом заснувала свій власний "батончиковий" батальйон у Києві. За час своєї діяльності команда виготовила майже 30 тисяч батончиків. Надіслала понад 250 посилок на передову.

"У цих батончиках вся Україна"

Розпочалося все з вимушеного переїзду до Сколівщини. Там киянка познайомилася з місцевими волонтерами та буквально на другий день почала плести маскувальні сітки.

Коли закінчилися основи для сіток, організували роботу в іншому напрямку – почали робити поживні батончики. День у день без вихідних, у роботі та спілкуванні з однодумцями промайнули два місяці, і пані Тетяна разом з родиною повернулася додому у столицю.

Вдома пані Тетяна зрозуміла, що не може отак просто взяти й припинити волонтерську діяльність. Розгорнула виробництво у себе на кухні, зібравши власну команду.

Поетеса говорить, що вони з чоловіком не домашні, у мирному житті багато подорожували, тому кухонні шафки не ломилися від безлічі каструль, мисок й іншого кухонного начиння. Спочатку довелося облаштувати робоче місце, купити необхідний посуд, дощечки, ножі.

Впродовж тижня пані Тетяна робить заготовини: смажить горіхи, насіння, вівсянку, варить лимони, перекручує все. А вже щосуботи команда збирається повним складом, і впродовж цілого дня, з 09:00 і аж до 19:00, ліпить та фасує смаколики. Зазвичай роблять щонайменше 50 кг, тобто від 800 штук.

"Субота – повний робочий день. Ми весь час на ногах. Хіба що там якась перерва на каву, – розповідає волонтерка. – Буває таке, що у суботу зробили й відправили, а тут телефонують ввечері та кажуть: "Таню, треба дуже, їде машина, хоча б одну коробку". І тоді знову стаємо до роботи, щоб виконати термінове замовлення".

Пані Тетяні допомагає зазвичай 5-6 осіб. Вона говорить, що охочих чимало, але ж площа кухні не дозволяє розмістити більше людей.

Українці загалом долучаються дуже активно, надсилають кошти на закупівлю продуктів, передають, хто що може.

"Я завжди кажу, що у цих батончиках вся Україна. Насправді я не знаю, що б ми без цих людей робили, – говорить пані Тетяна, – Ми за зиму стільки назбирали меду, сушки й горіхів, що зараз люди кажуть, що хочуть ще відправити, а складати вже немає де". Ще б пак! Адже складом слугує балкон квартири.

У добрій справі пані Тетяну підтримує і родина. Коли часу обмаль, а роботи вдосталь, поряд стають і допомагають її хлопці. Не знає жінка, що б робила без допомоги чоловіка, який постійно переносить та завантажує коробки.

Батончики втамовують голод на декілька годин

Очільниця "батончикового" батальйону говорить, що це коштовна та часозатратна справа, але вона вартує того. За її словами, з'ївши один такий батончик, людина втамовує голод на 3-4 години. Вони не тільки поживні, а ще дуже корисні через свій натуральний склад. Для смаколиків добирають найкращі складники: сушені фрукти та ягоди, насіння соняшника, гарбуза, льону, різні види горіхів, гречане борошно, шоколад, варені лимони й апельсини, кокосову стружку, вівсяні пластівці та багато-багато меду.

Пані Тетяна наголошує, що батончики зручні, їх можна покласти в кишеню і з'їсти під час чергування або розвідки, чого не зробиш із канапкою.

Майже за рік у команди господинь з'явилися постійні замовники. Військові звертаються напряму та через волонтерів. Батончики прямують і на бойові позиції, і у шпиталі.

Пані Тетяна говорить, що взимку надсилали шкарпетки від небайдужих. Передавали військовим ліки, чаї. "Ми не просимо, щоб нам присилали звіти, не вимагаємо. Але хлопці самі хочуть сказати "дякую", – розповідає волонтерка.

Найбільшу цінність, за її словами, складають дитячі малюнки та поробки, створені маленькими ручками. Вони несуть особливу енергетику, підбадьорюють захисників.

На складниках не економлять

Кожного вівторка – день закупівель. За приблизними підрахунками, щоразу на продукти витрачається десь 13-14 тис. грн. Цього вистачає на два тижні.

"Дуже дорогі сухофрукти. Відправляння теж дає взнаки. За 9 коробок ми платимо 1100 грн, а скільки б ми на ці гроші могли купити того ж самого пергаменту", – розмірковує волонтерка.

Пані Тетяна говорить, що багато коштів іде на розхідники. Це шапочки та рукавички. Для естетичного вигляду в коробки вистеляють пергамент. Постійним і не дешевим розхідником є харчова плівка. Купляють і самі коробки.

"Знаю, що люди економлять. Можна, наприклад, в батончик дати більше яблук з горіхами, й він буде смачний, – говорить пані Тетяна, – Але мені дуже важливо, щоб батончики були корисні та в них усе було. Ми їх робимо для захисників, які заслуговують на те, щоб вони були такими, як слід".