Після вторгнення виробництво в Україні не закрили, вирішили відкрити ще й у Європі – як українка заробляє на жуках

Читать на русском
Автор
9662
Альбіна Антоненкова Новина оновлена 02 січня 2023, 11:34
Альбіна Антоненкова

Засновниця компанії "Екокультура" Альбіна Антоненкова розповіла "Телеграфу" про свій незвичайний бізнес

"Європа звикне до того, що українці тут тепер не лише працівники, а й роботодавці", — каже засновниця та генеральний директор біотехнологічної компанії "Екокультура" Альбіна Антоненкова.

У перші місяці війни багатьом підприємцям довелося визначатися: виїжджати до Європи та переводити туди бізнес, залишивши в Україні виробництво та людей, або адаптувати його до військових реалій. Альбіна Антоненкова обрала інший шлях, складний, витратний, але й екологічний – не переводити виробництво до Європи, а дублювати його там. Сьогодні вона запускає нову біолабораторію і готується до першого європейського аграрного сезону, який почнеться у лютому-березні 2023 року.

Про перебудову бізнес-процесів, нюанси адаптації та головну "пастку", в яку власник не має права потрапляти, пройшовши непростий 2022 рік, засновниця "Екокультури" розповіла в проєкті #БізнесТелеграф.

Інтелектуальний біозахист урожаю — хижі комахи

"У лютому ми знаходилися на зльоті сезону, — згадує Альбіна Антоненкова. — А це — щоденні відвантаження комах на експорт. Експортували до 7 країн. Готувалися масштабно відзначити 8-річчя компанії, вивезти співробітників за кордон. У нас був стабільний бізнес, який динамічно розвивався: 2021 рік закінчили з оборотом понад 7 млн доларів, у 2022 планували вийти на показник у 8,5-9 млн доларів, розпочати роботу на нових ринках".

"Екокультура" займається вирощуванням та продажем інтелектуального біозахисту врожаю — хижих комах. Наприклад, такий шкідник, як білокрилка — поліфаг, тобто може вражати близько 180 видів культурних рослин — вишню, сливу, малину, смородину, аґрус, помідори, моркву, кабачки, перець… Найбільше білокрилка небезпечна для фермерів, які вирощують огірки та помідори: ця комаха віддає перевагу вологому і теплому клімату, тобто теплиці.

Амблісейус каліфорнікус – корисний для аграріїв хижий кліщ, який знищує білокрилку та інших шкідників і в теплиці, і на відкритому ґрунті

Щоб урятувати врожай від білокрилки, фермери відправляють придбані рослини на карантин, обробляють теплиці інсектицидними препаратами, маніакально знищують бур’яни, перекопують ґрунт у листопаді, аби не дати шкідникам перезимувати. Але якщо білокрилка завелася і розмножилася, доводиться пускати в хід важку артилерію — потужні хімічні засоби. Жуки — ефективніший і екологічніший варіант.

В один такий картонний тубус міститься до 5000 каліфорнійських амблісейусів

Крім того, до будь-яких засобів захисту у шкідників з часом виникає резистентність. До хижих жуків її бути не може. І все більше фермерів обирають такий спосіб боротьби — заселяють теплицю чи ділянку хижими жуками, які з’їдають шкідника раніше, ніж урожай.

Понад 8 років тому, 2014 року, "Екокультура" починала з продажу чужого продукту. Свою біолабораторію запустили у 2017 році. Тоді почали експортувати власний продукт за кордон. На початок 2022 року на експорт йшло до 90% хижих жуків та джмелів. До 80% продукції закуповували теплиці. Другий напрямок бізнесу — перепродаж біопестицидів та пасток для шкідників.

Джміль — король запилювачів: не боїться холоду і "працює" при температурі від +5 та в похмуру погоду
На 1 гектар достатньо 5-6 вуликів джмелів

"Ми планували зростати, — розповідає засновниця компанії. — Більшість зароблених грошей не акумулювали, а реінвестували у кадри, у виробництво, у відточування технологій у складські залишки. Планували зайти на ринок Узбекистану, бо він зростаючий, цікавий, і ми хотіли представляти там наші українські продукти".

У біолабораторію було інвестовано не одну сотню тисяч доларів

"Війна показала, що головна пастка, в яку може потрапити найстійкіший бізнес, — відсутність диверсифікації. Тобто робота на одному ринку, концентрація всього виробництва в одному місці, один збудований логістичний ланцюжок, без варіантів, — каже сьогодні Альбіна. — Ми теж потрапили в цю пастку, але постраждали некритично. І більше такої помилки не допустимо".

Виробничі потужності її групи компаній у Дніпрі — та сама біолабораторія, — опинилися між зоною активних бойових дій та спокійнішими регіонами. Тобто щодня наражаються на ризик.

Лабораторія у Дніпрі — тут розміщуються окремі секції для кожного виду комах

"У мене сильний характер, але на момент початку війни я опинилася у слабкій позиції. Коли у тебе на руках маленькі діти — одній доньці три роки, другій — лише 8 місяців, відповідь на запитання — виїжджати чи ні, очевидна. Безпека моїх дітей — базова цінність, яка не передбачає компромісів, — пригадує Альбіна Антоненкова. — Було страшно, але намагалася фокусуватись на гарних моментах. Наприклад, що вдалося вивезти ще 12 людей з дітьми та мамин розплідник — понад 30 собак дрібних порід. Півдня Італії ми дістались в плюсі — ще 6 цуценят, які народились прямо в дорозі".

Ситуація з власним бізнесом виглядала менш оптимістичною: "Ми не розуміли, все втратили чи половину. Коли усвідомили, що війна не закінчиться за 4-5 місяців, довелося відмовитися від частини співробітників, професіоналів, які працювали на виробництві. Ми чесно "тягнули" кошти на зарплатний фонд з резервів, з обороту, поки могли. На даний момент крок за кроком скоротили штат по всій групі компаній на 40%".

Основний кістяк компанії, близько 60 осіб, "Екокультура" зберегла. Вони, як і раніше, отримують ринкові зарплати, але працюють 24×7 і навантаження на кожного суттєво зросло.

Захоплення комахами Альбіна Антоненкова перетворила на міцний сімейний бізнес

До війни підприємниця керувалася принципом: поділяй, структуруй та володарюй. Усі бізнес-процеси були чітко прописані, ланцюжки вибудовані, кожен співробітник мав свою зону відповідальності. Сьогодні співробітники глибше занурені у бізнес-процеси, навчилися за необхідності дублювати один одного.

"Найпростіший приклад — коли мої співробітники не на зв’язку, у них немає світла, а я бачу, що йдуть запити від клієнтів, я підхоплюю їх: десь замість менеджера, десь замість бухгалтера, десь замість логіста, веду переговори із зовнішніми контрагентами, щоб бізнес не стояв, — пояснює засновниця "Екокультури". — Це не драматично, я роблю все з любов’ю. Страшно те, що мені довелося відмовитися від розвитку виробництва в Україні. Це наша душа, наше серце, в лабораторію було інвестовано не одну сотню тисяч доларів".

Серйозна проблема на початку війни – знищення логістичних ланцюжків. До початку повномасштабного вторгнення вантажівки-рефрижератори перевозили хижих жуків та джмелів до країн СНД (Казахстан, Киргизію, Вірменію, Узбекистан) через територію Росії. Після 24 лютого компанія від будь-яких бізнес-контактів з Росією відмовилася, зокрема від перевезення вантажу її територією.

Сьогодні запилення джмелями використовується по всьому світу на більш ніж 100 різних культурах

Транзит комах через Європу неможливий через відсутність дозволів на перевезення живого вантажу. Щоб їх отримати, потрібен був час, якого у Альбіни не було. Потрібно було виконувати поставки за контрактами, і вона зробила це, закупивши комах у постачальників з Іспанії та Ізраїлю. У Казахстан, Вірменію, Азербайджан "Екокультура" тепер здійснює прямі поставки, минаючи російський ринок та територію. Це дало можливість генерувати прибуток, спрямовуючи його на ті самі зарплати в Україні.

Українські аграрії, за словами Альбіни Антоненкової, під час війни завоювали її глибоку повагу: "Попри те, що частину території було окуповано, на іншій частині люди не знали, що буде далі, вони продовжували вирощувати огірки, помідори, троянди під зріз. Мене захоплює і мотивує те, що навіть у цій ситуації наші клієнти не перейшли на шкідливу хімію, вони продовжували замовляти біологічний захист рослин. У певні місяці ми навіть мали продаж нарівні з минулим роком.

Команда Антоненкової в Україні з початку війни не лише утримала своїх клієнтів, а й залучила нових.

"Деякі комахи — наприклад, джмелі — раніше здебільшого імпортувалися в Україну, — пояснює вона. — А імпорт на початку війни, самі розумієте, як працював. У результаті отримали пул нових клієнтів, яких до цього обслуговували наші конкуренти з Бельгії та Голландії. Це теж допомогло вистояти. Як і можливість перейти на пільгове оподаткування 2% від виручки. Потягти більше "Екокультури" навесні 2022 року було б драматично важко.

На жаль, обсяги українського ринку були не здатні навіть у теорії забезпечити та закрити всю витратну частину групи компаній — зарплати, зобов’язання перед контрагентами. "Ми завжди були експортною компанією", — каже підприємниця. Евакуювати лабораторію до Європи на час війни було нереально технічно: багато в чому її виробництво — це правильне приміщення з необхідним температурним режимом та іншими умовами розведення та вирощування комах.

Вона прийняла рішення залишити на свій страх і ризик виробництво в Україні, але паралельно дублювати його в Євросоюзі: "Хлопці в Україні працюють. Двоє наших дуже хороших технологів воюють у ЗСУ, один з них, Юрко, днями зник під Бахмутом, ми молимося за нього і сподіваємося, що він живий. Інші працюють, продають, роблять відвантаження зі складу. Слава Богу, поки працює банківська система і можна здійснювати платежі, ми намагаємося зробити в Україні і валютну виручку. Нещодавно вдалося організувати експорт до Вірменії. Ми запускаємося в Європі не для того, щоб відмовитися від роботи в Україні, а щоб максимально підхопити існуючі ринки та не втратити наші напрацювання".

За бізнес-темпераментом та комфортом роботи найближчі до нас поляки

Локацією для біолабораторії у Європі Альбіна Антоненкова обрала місто на заході Польщі.

"На півдні Італії, де ми жили спочатку, чудово — сонце, море і безумовна підтримка та любов людей. Але, коли ти намагаєшся розв'язати питання бізнесу, розумієш, що у нас критично різні темпераменти. Ми набагато швидші, енергійніші, зібраніші, нам потрібно все швидко і прямо зараз. За бізнес-темпераментом та комфортом роботи найближчі до нас поляки", — пояснила таке рішення підприємниця.

В Україні Альбіна Антоненкова будувала бізнес крок за кроком, інвестуючи власні кошти та залучаючи позики. Прорахувавши всі варіанти запуску у Європі, вирішила шукати інвестора.

"Ми провели нереальну кількість переговорів, — розповідає глава "Екокультури". — Презентували себе по максимуму, але й самі обирали дуже ретельно. У результаті зійшлися за цінностями, баченням та умовами з одним із європейських інвестиційних фондів. Для нас цінне те, що він дає нам не лише інвестиції, а й експертизу щодо нюансів роботи в Європі".

У Польщі Антоненкова будує нову біолабораторію та очолює клуб для бізнесменів

Суму вкладень у нове виробництво поки що Альбіна Антоненкова не називає. Позначає лише, що витрати на запуск біолабораторії в Європі вищі разів у 30. Ринок набагато щільніше освоєний конкурентами, аніж в Україні, але він все ще розвивається і ще багато років залишиться таким.

Одним із ключових питань був пошук будівлі: "Не всі європейці готові здавати приміщення українцям. Ті ріелтори, які бралися нам допомагати, пропонували будівлі ангарного типу, як склад — нам це не підходить. Доводилося шукати самим. У результаті йшли до мерів міст на прийом та просили допомоги у пошуках".

Частина маткового поголів’я залишилася в Україні, частина переїде до Польщі. "Таким чином ми, якщо, не дай Боже, щось трапиться, зможемо в Україну імпортувати власні продукти з польської лабораторії, і з України імпортувати до Польщі наші українські продукти, які зараз перебувають під реєстрацією, — ділиться планами Альбіна Антоненкова. — Я зараз багато говорю про те, що в сучасному світі критично важливо вміти не замикати торгівлю в рамках однієї країни. Ти маєш бути присутнім на кількох територіях. Не важливо, це Штати, Казахстан чи Туреччина — в тебе мають бути різні ринки, і ти повинен подбати про це заздалегідь. Я потрапила в пастку, тому що побудувала єдине виробництво, тепер через війну в Україні ми існуємо на мінімальному рівні. Друга помилка — йти простішим шляхом. Ми будували бізнес з країнами СНД. Ці ринки розвивалися, вони нам були ментально ближчими через спільне минуле, у цих країнах жили наші знайомі, друзі. Йти до ЄС не наважувалися, а тепер робимо це вимушено, у важчих умовах".

80% комах "Екокультури" купують для теплиць

Засновниця "Екокультури" налаштована оптимістично: для Європи запустити власне виробництво у її ніші навіть за рік – це швидко. А менш аніж за рік — прорив: "Тим, хто зараз вирішить відкритися у Європі, потрібно прорахувати запас міцності. Ми в Україні звикли все робити швидко. Швидко організував, зареєстрував бізнес, і з якимись мінімальними вкладеннями запустився. Це не стосується Європи, де потрібно бути готовими чекати півроку-рік. І розуміти, внаслідок чого ти виживатимеш сам і годуватимеш команду. Які витрати мені потрібно порізати, щоб вистояти? Де можна взяти кредит чи знайти інвестора? Нам, як я вже говорила, довелося скоротити людей, залишивши тільки тих, без кого наш бізнес завалиться. І це було дуже важке рішення, цей досвід я не хотіла б повторювати… Ми запустимося в Європі, і через рік, думаю, я зможу детальніше розповісти нюанси всіх процесів".

Повертатися в Україну Альбіна планує, коли закінчиться війна, бо вона не лише підприємець, а й мама. За час війни написала книгу "50 секретів, як поєднати кар'єру та материнство". Вона виявила, що інформації на цю тему з якимись реальними практичними рекомендаціями дуже мало. Книга спонукає жінок народжувати дітей і не йти з кар'єри. Вона ґрунтується на практичних кейсах. Війна показала, що можна підтримувати бізнес в Україні, створювати виробництво в ЄС і бути мамою. А ще – стала СЕО бізнес-клубу для підприємців у Польщі. Такий він, бізнес-темперамент по-українськи в дії. І хто сказав, що нас може зламати війна?