“Можна було б вже купити партію дронів, але бійцям, окрім зброї, потрібні труси та шкарпетки”: як волонтери допомагають ЗСУ

Читать на русском
Автор
17205
Кравчині шиють вдома труси та шорти для воїнів Новина оновлена 05 грудня 2022, 15:59
Кравчині шиють вдома труси та шорти для воїнів

Група "Три Юлі" разом з котелевцями підтримують бойові підрозділи та медзаклади, де служать і лікуються їхні земляки

Волонтерка Юлія Кулик посміхається:

— Певно, за ті гроші, які ми витрачаємо на шкарпетки, футболки, штани, фліски, термобілизну для наших захисників, можна було б купити не одну машину для фронту чи партію дронів. Але ми принципово цим не займаємося. Бо якщо воїн матиме зброю й техніку, але не матиме, вибачте, трусів або капців, то навряд чи він відчуватиме себе забезпеченим повною мірою. До того ж захисники потребують підтримки не лише в окопах, на позиціях, а й у лікарнях, де проходять лікування.

Засолили понад 1,5 тисячі літрів огірків

Юлія Кулик — молода адвокатка родом з Котельви Полтавської області — живе й працює у Дніпрі. Її з самого початку волонтерства підтримують ще дві Юлі — Драй і Федун. Це мами діток, з якими її син ходив у дитсадок, а тепер у школу. Офіційно їхня волонтерська група не має назви, але неофіційно їх називають "Три Юлі". З початку широкомасштабної війни жінки приєдналися до пошиття балаклав, футболок, панамок, яке налагодили педагоги 106-ї дніпровської школи. Також допомагали пораненим військовим у лікарнях. Поступово сфера їхньої діяльності розширювалась. Бо то родичі тих, хто став у ряди захисників, просили щось підкинути, то друзі, то однокласники, то сусіди, а то друзі друзів чи сусіди сусідів…

— Головний принцип нашої діяльності: допомагати тим, кого знаєш особисто, — пояснює Юлія Кулик. — Тоді ж рука сама простягається щось дати… Але, звісно, відправляємо передачі на фронт і в лікарні не для однієї людини, а й для тих, хто поряд з нею. Тому партії виходять солідними. Збір гуманітарки організовуємо через соціальні мережі. Наприклад, котелевці, збираючи допомогу для пораненого земляка, який проходив відновлення у Дніпрі, завантажили цілу машину домашніх огірків, картоплі, буряків, черешень, солодощів, а ще поклали чималенько станків для гоління, зубних щіток, постільної білизни, води…

І капці, й труси, і рушники, і прилади для гоління: все для фронту, все для Перемоги

Юлія Кулик ніколи не поривала контактів зі своїми земляками і зараз захоплюється їхньою щедрістю й згуртованістю.

— Якщо я оголошую про збір коштів чи продуктів у місцевій групі, котелевці одразу ж виявляють активність, — розповідає. — Наприклад, тільки виставила пост про те, що будемо робити заготовки огірків на зиму, як до обійстя моїх батьків Надії та Василя Старокожків люди почали відрами й мішками звозити урожай зі своїх городів. Огірочками поділилися понад 100 котелевців, а до них долучилися ще й мешканці села Куземин сусіднього Охтирського району Сумської області. Наступного дня майже чотири десятки господинь зібралися разом і закрили під пластмасові кришки 1613 літрів огірків для бродіння. Серед добровольців було багато педагогів з першої гімназії та четвертої школи, працівниць дитячого садка. Банки та бутилі зносили всім селом, допомагали місцеві підприємці. З Більська підвезли тару й зелень. А через три дні гуртом прийшли й завершили справу — залили солоні овочі кип’ятком і закрили залізними кришками. Це добро було "евакуйовано": частково на фронт, частково — у лікарні.

Результат колективного консервування огірків вражає

Чергова партія подушок готова

Мама Юлії, Надія Старокожко, від самого початку волонтерської діяльності доньки стала у Котельві її надійним представником, створивши у своєму домоволодінні своєрідний гуманітарний хаб. Вона ж організувала 17 місцевих кравчинь, які регулярно шиють вдома труси, шорти, а останнім часом — подушки та постільну білизну. Ідея з подушками виникла спонтанно: треба було придумати, куди дівати тканину, яка не підходить ні на труси, ні на шорти. Місцевий люд, відгукнувшись на заклик Юлії Кулик приносити з дому запаси матерії чи білизну, яка була у вжитку, повигрібали із шаф усе підряд. Але не все годилося на одяг. Тому швачка Оксана Ісакієва, яка мала залишки синтепону, запропонувала пустити "некондицію" на подушки. Згодом до справи приєдналися й благодійники з місцевої швейної фабрики "Промтекстиль" — тепер в основному вони забезпечують Оксану наповнювачами. Завдяки такій співпраці до лікарень Дніпра нещодавно було відправлено понад сотню подушок.

Новенькі подушки скоро поїдуть до поранених у Дніпро

У "комплекті" з сухими борщами йдуть сухарики

Інший важливий напрямок діяльності трьох Юль — заготовки для сухих борщів. Їх роблять як у Дніпрі, так і в Котельві. Люди передають на сушку картоплю, цибулю, моркву, капусту.

Люди передають овочі на страви для захисників

Зелень і гіркий перець зазвичай сушать самостійно. Щотижня лише котелевці відправляють на фронт своїм землякам по 70 упаковок сухих борщів, яких вистачає на 350 порцій. Ця їжа дуже виручає бійців у напружені моменти, коли немає часу розгортати польові кухні. Залив гарячою водою, настояв — і отримав смачну домашню страву!

Воїни на передовій завжди раді домашнім стравам – сухим борщам і консервам

А полтавський благодійник Олексій Твердохліб відгукнувся на прохання Юлії Кулик привезти хліб, щоб наробити сухариків до борщу, — привіз аж 400 батонів. Місцева кондитерка Людмила Дубина пересушила їх протягом двох днів!

Сухарики до борщу

І овочі, й сухарики волонтери відправляють на фронт у вакуумних упаковках, щоб вони не відсиріли та не втратили смакових якостей. Вакууматор для цієї доброї справи спільно придбали котелевці Олександр Грудько, Дмитро Дрюк та Ольга Фурсенко.

Окрім того, багато хто з мешканців селища з власної ініціативи приносять свіже сало, шкварки, плов з м’ясом, овочеві та рибні консерви, домашні пироги…

Все це відправляється захисникам

А хтось несе рушники, старий одяг і мішковину для плетення маскувальних сіток та "кікімор".

До волонтерства приєдналися навіть діти: Даянка та Леся Гольнєви й Софійка Філіппова. Вони продають власноруч зроблені цукерки, банти й патріотичні браслети. Тато Даянки та Лесі зараз на передовій, боронить рідну землю від ворога. Дівчатка зібрали й передали вже понад 10 тисяч гривень.

– Ще ми отримуємо фінансову допомогу від інтернет-аукціонів з продажу домашніх солодощів, які проводить подруга мого дитинства Оксана Дорошенко. Вона відома як авторка автентичної випічки "котелевський коржик", – продовжує Юлія Кулик. – До неї приєднуються Тетяна Гаврилко, Дмитро Деркач та Олександр Тимченко зі своїми авторськими екоторбинками, фруктовою пастилою, домашнім вином… Добре допомогли також Галина Сидельник, Ольга Бовдир, Наталія Коваленко, які продали землякам понад 300 букетів лаванди. Котелевський селищний будинок культури, яким керує Орися Губенко, та місцева дитяча музична школа влаштували благодійні концерти на підтримку ЗСУ, а кошти передали мені. Це величезна довіра й відповідальність.

Юлія Кулик захоплюється щедрістю й згуртованістю своїх земляків

Постійну допомогу ЗСУ через котелевську волонтерську групу надають і прихожани трьох церков. Все, що вони отримують від вірян із-за кордону — зубні щітки, пасти, сухпайки, антисептики, пластирі, кава, чай, — усе це їде до захисників.

Гуманітарку зазвичай розвозять місцеві волонтери за адресами призначень або доставляють у заздалегідь обумовлені місця.

Наразі три Юлії ведуть збір коштів на закупівлю флісок й термобілизни. За словами Юлії Кулик, відсотків 70 пожертв надходить від її земляків. Вдалося вже придбати кілька солідних партій флісових кофт та комплектів термобілизни.

Скоро зима. На фліски потрібні гроші

"Дякуємо нашим Героям за наш захист! Низький уклін кожному, хто долучається до надання допомоги! Разом до Перемоги!" — такими словами закінчує кожен звіт на своїй сторінці у фейсбуці Юлія Кулик.

Переказувати кошти можна на рахунок Юлії Кулик 5168 7451 1020 3152

Фото надані Юлією Кулик