Маячня космічних масштабів: чому у путіна хочуть бомбити Київ ракетоносіями для супутників

Держава-терорист безуспішно шукає нові способи завдати Україні непоправної шкоди

Вище військово-політичне керівництво рф досі плекає надії знищити т.зв. "центри ухвалення рішень" у Києві. За даними німецького таблоїду Bild, у січні 2023 року колишній голова "Роскосмосу" Дмитро Рогозін і нинішній керівник його дочірнього підприємства "Ракетно-космічний центр "Прогрес" Дмитро Баранов провели телефонну розмову, в якій чиновники обговорювали можливість завдавання ударів по Україні цивільними ракетами-носіями "Союз" з кількатонною вибухівкою на борту.

За даними журналістів, обговорення тривало близько семи хвилин, а його результатом став план, доведений до володимира путіна 16 січня. Чи узгодив глава кремля реалізацію цієї ідеї, наразі невідомо, проте з'ясувати, наскільки реалістичними є наміри росіян, все ж не завадить.

Для цього "Телеграф" звернувся до військових експертів і фахівців у галузі ракетно-космічної промисловості.

Наполеонівські плани при тотальній безграмотності

У фантазіях російських "космонавтів" Рогозіна і Баранова ракета "Союз" мала прилетіти в одне з українських міст з півночі, з космодрому Плесецьк під Архангельськом, що дозволило б розмістити на борту більше вибухівки.

"Зі сходу (космодром "Восточный" на кордоні з Китаєм. — Ред.) це буде 7,5 тонн, з півночі — 10 тонн. Ну, можна відняти одну тонну для безпеки, тоді буде 6,5 та 9 тонн", — розповів Баранов, додавши, що після пуску 50-метрову ракету-носій можна направити у будь-який бік, розвернувши її через 8-22 секунди.

За словами колишнього інженера-конструктора КБ "Південне" Олександра Кочеткова, подібні "геніальні" ідеї загалом притаманні авантюристу Рогозіну, який не лише не вирізняється високим професіоналізмом, а й не має навіть профільної освіти.

Головною метою екс-глави "Роскосмосу" є отримання щедрого фінансування своїх проектів для подальшого "розпилу" бюджетних коштів, впевнений експерт, адже з точки зору здорового глузду запропонований план не має шансів на реалізацію.

"Теоретично, він міг би з тим же успіхом запропонувати відколупати шматочок Місяця і направити його на Київ. Технічно ж, ракета "Союз" сімейства Р-7 до того, як стала космічною, була бойовою і мала нести ядерну боєголовку на відстань 7-8 тисяч км. Виглядає вона також дещо дивно порівняно з іншими: у неї досить широка нижня частина для збільшення міцності.

Річ у тім, що траєкторії бойових і космічних ракет різняться, як звичайний легковий автомобіль від гоночного боліда. Так, теоретично, "Союз" може винести на навколоземну орбіту 10 тонн вибухівки, але він не витримає тих навантажень, які витримують бойові ракети, і просто розвалиться, а сама вибухівка (яка, на відміну від ядерної, не захищена від перегріву) при вході в атмосферу вибухне від надвисоких температур", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Крім того, проблемою є й місце запуску космічної ракети. За словами Олександра Кочеткова, формально, на території рф є два стартові майданчики — космодром "Восточный" ("Свободный"), де є старт для ракетної сім'ї "Союз", і космодром "Плесецьк" в Архангельській області, але обидва ці майданчики функціонують лише на папері і не придатні для таких запусків.

Альтернативою міг би стати майданчик "Байконур" у Казахстані, проте на відміну від Білорусі, в цій країні не погодяться на запуски ракет для атаки України з їхньої території.

"Мало того, що при вході в атмосферу ракета вибухне і впаде на територію рф, то ще й під час запуску у бік України чотири конусоподібні прискорювачі від'єднаються від тіла ракети і впадуть на територію Казахстану, Ірану або Туреччини. Цікаво було б подивитися, як уряди цих країн погодяться на таке.

Ще один суттєвий мінус цієї ракети — точність. Вірніше, її відсутність. На відміну від бойової ракети, яка має високу швидкість і точну спрямованість, космічні ракети постійно коригуються кораблем або супутником і поступово досягають потрібної точки — квапитись їм нікуди. "Союз" з однаковою вірогідністю може вирушити як на Київ, так і на Брянськ. Але, якщо над нашою столицею снаряд 4 метри в діаметрі та 8 в довжину зіб'є одна з найпотужніших у світі ППО, то російські міста будуть уражені зі 100% вірогідністю", — каже експерт.

Танці з бубном навколо "Союзу" не допоможуть

Попри свою космічну безграмотність і профнепридатність, Дмитро Рогозін та Дмитро Баранов все ж припускали, що їхній план має недоліки, тому вирішили модифікувати цивільну ракету-носій таким чином, щоб вона після запуску не досягла орбіти і впала в одному з великих міст України.

Для цього Рогозін планував звернутися до Юрія Соломонова, генконструктора ракетних комплексів наземного базування Московського державного інституту теплотехніки. Саме він у 1990-х роках очолював групу розробників балістичної ракети "Тополь-М".

За словами військового спеціаліста Олега Старікова, по-перше, ракети цього типу не пристосовані для польотів на 500-1000 км. Це міжконтинентальні бойові ракети, які долають відстань у 5-12 тис. км, тому в цьому питанні виходом став би повний оберт ракети навколо землі і влучення у ціль, проте для такого польоту їй просто не вистачить палива.

"По-друге, щоб при проходженні шарів атмосфери ракета не згоріла, на бойовий заряд встановлюють обтікач корисного вантажу (камера із міцними жаростійкими стінками на верхівці ракети-носія. — Ред.). Його вартість майже дорівнює ціні самої ракети. Для розуміння: щоб захистити одну ракету "Союз", росіянам потрібно витратити стільки ж грошей, скільки вони витрачають на ударні БПЛА за рік. Це ж маячня повна", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Що ж стосується ракет, які після запуску не досягають орбіти, це могли б бути оперативно-тактичні ракети малої та середньої дальності від 500 до 5000 км. Але тут проблема полягає у тому, що, згідно з договором, укладеним 1987 року між між СРСР та США, ці ракети були ліквідовані, тому жодних шансів втілити плани російських "космонавтів" у життя нема, каже Олег Старіков.