Загальна мобілізація в росії як ніколи близько — всі інші джерела живої сили вичерпані

Через быльш ніж два місяці провального для росії широкомасштабного вторгнення в Україну з’являється все більше інформації про те, що російському диктатору володимиру путіну доведеться оголосити загальну мобілізацію. Так, ще наприкінці квітня міністр оборони Великобританії Бен Уолллес заявив, що путін може 9 травня оголосити всеросійську мобілізацію заради боротьби з "нацистам" у всьому світі.

У цьому матеріалі ми розглянемо, які методи росія вже застосувала для поповнення своєї живої сили у війні з Україною, чому ймовірність оголошення всеросійської мобілізації зростає, і чому цей крок не принесе користі російському режиму.

Свіжі факти та аналітика – правдиво про війну з росією

Регулярна армія

Державна пропаганда в росії багато років годувала росіян солодкими байками про те, що російська армія — друга за силою у світі. Це й не дивно, адже на неї щороку виділялися колосальні суми з державного бюджету, а загальні витрати на оборону та безпеку вже багато років перевищують 30% від усього російського державного бюджету.

Передбачалося, що російська армія добре оснащена сучасними (місцями навіть такими, що "не мають аналогів у світі") видами бойової техніки та озброєння, з високим вишколом бійців контрактної служби, що мають сучасне якісне екіпірування. Та й часу матеріально підготувати вторгнення у путінських генералів було більш ніж вдосталь: перші попередження західних розвідок про накопичення російських військ та підготовку широкомасштабного вторгнення були оприлюднені ще за півроку до вторгнення. І це при тому, що табори і сили готувалися ще раніше під виглядом військових навчань, що проводилися з білоруссю.

Дійсність виявилася набагато менш райдужною, якщо не сказати сумною для росіян.

Особисто путін заявляв, що у війні (т.зв. "спеціальній операції") проти України братимуть участь виключно "професіонали своєї справи" — контрактники, а солдатів строкової служби не залучатимуть.

Як водиться в росії, це виявилося відвертою брехнею, і перші російські строковики потрапили в полон до ЗСУ ще на самому початку війни.

Згодом таких випадків було ще багато, аж до того, що строковики були і на потопленому українцями флагмані чф рф — ракетному крейсері "Москва".

"Друга армія світу" не виправдала покладених путіним і росіянами на неї надій: за даними британської військової розвідки, до 2 травня росія задіяла в Україні понад 120 батальйонних тактичних груп, що становить 65% її сухопутних збройних сил, і більше того, понад чверть цих підрозділів на даний момент небоєздатні.

Відомо, що у боях проти України брали участь, крім армійських частин, також сили росгвардії, поліції і навіть федеральної служби виконання покарань (тюремники). Проте швидко з’ясувалося, що якщо їм протистоять не беззбройні росіяни, які вийшли на мирний мітинг з кульками і гумовими каченями, а люди, які борються за свою свободу і незалежність (будь то ЗСУ, НГУ, ТРО або інші озброєні українці), то ці російські частини в кращому разі встигають втекти.

Прихована мобілізація "перевіреного" ресурсу

Якщо не виходить вже наявними силами досягти суттєвої переваги над Україною, то логічно знайти резерви.

Ще на початку квітня Генштаб ЗСУ повідомляв, що через істотні втрати в Україні в росії почалася прихована мобілізація з метою приведення військових частин до штатів воєнного часу. Тоді набирали осіб рядового, сержантського та офіцерського складу, які вже мають бойовий досвід, а обіцяли їм як винагороду крім прямих виплат також і можливість забрати з собою "трофеї" — просто речі та цінності, награбовані в українців.

Якийсь ефект це, безсумнівно, дало. Проте, як бачимо, через місяць ситуація з кадрами в російській окупаційній армії не просто не покращилася, а навіть погіршилася. Після того, як по росії потоком пішли пакети з тілами вбитих солдатів і почали виписувати більше небоєздатних поранених, можна констатувати, що росіяни навіть за обіцянки у вигляді необмеженої мародерки вже не поспішають йти воювати: залишитися без ног чи рук у росії це по суті приречити себе життя у злиднях, а мертвим тим більше цінності не потрібні.

Іноземні найманці

Після провалу "бліцкригу" росії та початку усвідомлення того, що швидкої перемоги їй не здобути, час від часу з’являється інформація про те, що росія залучає до війни проти України іноземних найманців: бойовиків "Хезболли", солдатів сирійської армії Башара Ассада та африканських (як мінімум, лівійських) найманців. Озвучувалися навіть суми, за які їм пропонувалося йти воювати за путіна у далеку Україну: від 1000 до 2000 тис. доларів США сирійцям і значно менше — африканцям.

Більше того, перші сирійські найманці пройшли коротку підготовку в росії і навіть встигли взяти участь у боях проти України, після чого їхній запал, як і потік бажаючих таким чином збагатитися, різко зменшився. Нині вже можна говорити про те, що спроба путінських генералів підкорити Україну нестримним валом найманців також не мала успіху: це дорого і неефективно.

ПВК

Ще одним джерелом поповнення живої сили для боїв в Україні є різні приватні військові кампанії (ПВК). Незважаючи на те, що в росії офіційно заборонено і кримінально карається найманство (а участь у ПВК також підпадає під наймництво), такий вид діяльності там дуже поширений і навіть підтримується на державному рівні. Зокрема, в Україні широко відома ПВК "Вагнера" (перейменована на ПВК "Ліга"), яка відзначилася боями з ЗСУ на Донбасі в попередні 8 років війни, у Сирії (де, правда, її неслабо потріпали американці), в Лівії, ЦАР.

Не залишилися осторонь бойовики цієї ПВК і від нинішнього широкомасштабного вторгнення в Україну. Відомо про це стало ще на початку березня, коли на трупах деяких окупантів було виявлено відповідні жетони.

У середині квітня "кухар путіна" Євген Пригожин особисто вирушив на Донбас, щоб контролювати та координувати найманців, адже "вагнерівці" не справляються з поставленими ним місіями.

Проте особисте керівництво Пригожина не дуже допомагає, оскільки вже у травні на Луганщині 7 членів цієї ПВК були взяті в полон при спробі штурму українських позицій.

Оскільки ресурсна база у ПВК по суті та сама, що вже використовувалася російською армією — особи, які мають досвід бойових дій, — то російському керівництву також не варто розраховувати на суттєве посилення за їх рахунок.

Мобілізація в ОРДЛО

До боїв проти України, природно, підключили і бойовиків "ЛНР"/"ДНР". В ОРДЛО ще до початку війни оголосили "мобілізацію", проте вона зрештою провалилася. Як і перші спроби погано навчених і гірше матеріально забезпечених та озброєних (порівняно з російською армією) бойовиків атакувати українську оборону на Донбасі провалилися із суттєвими втратами для наступаючих.

Проте російське командування вимагало "гарматне м’ясо" для штурмів українських позицій і в окупованих ще 8 років тому частинах Донецької та Луганської областей почали просто "мобілізувати" всіх чоловіків, що трапляються під руку.

Невідомо, скільки точно було "мобілізовано" таким чином людей, проте можна стверджувати, що чимало. Так, є розповіді українських бійців про застосування таких мобілізованих для штурму позицій у Маріуполі. Російське командування зустрічало опір у будь-якій точці, відправляло на її штурм взвод ненавчених бійців, а коли очікувано такий взвод ліквідувався, то встановлювало точні координати, звідки велася стрілянина, і викликало туди удар артилерії чи авіації.

В даний час мобілізованих в ОРДЛО використовують таким же чином, але ширше: відправляють в атаку на українські позиції на сході України.

Чи варто говорити про те, що, незважаючи на досить значну чисельність відносно інших описаних вище видів посилення російських окупаційних військ, насильно мобілізовані в ОРДЛО малоефективні в умовах сучасної війни. Ставка росіян на досвід Другої світової війни "завалити трупами позиції ворога" не зіграє.

"Мобілізація" на окупованих територіях

Ще з середини квітня на територіях України, що тимчасово потрапили під окупацію після 24 лютого, російські війська також почали поводити "мобілізацію". Те, що це порушення правил та звичаїв війни, навіть згадувати не варто. Проте ефективність такого кроку з воєнної точки зору також викликає сумніви.

Українці і так масово покидають такі території і тікають від окупантів, а більшість українців, які вміють і бажають боротися, борються якраз проти окупантів.

ОДКБ

Можна було б припустити, що росія могла б навіть неофіційно втягнути у війну проти України своїх союзників за "договором колективної безпеки" — (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан і Узбекистан). Проте всі ці країни не мають суттєвих людських ресурсів, які готові вирушити воювати проти України.

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко і так надав росіянам територію Білорусі для нападу на Україну з півночі. Саме з Білорусі в Україну зайшли російські війська, які захопили ЧАЕС та частини Київської та Чернігівської областей, де влаштували різанину мирних українців. Також із території Білорусі регулярно обстрілюються крилатими ракетами українські міста.

На участь своїх військ у війні проти України, зважаючи на все, лукашенко поки не піде. Більше того, він уже оголосив, що Білорусь провела свою спецоперацію в Україні, але її ніхто не помітив.

Та й загальні настрої населення в Білорусі – антивоєнні.

Мобілізація та наслідки

Виходячи з усього переліченого вище, у путіна, якщо він має намір продовжувати війну проти України, просто не залишається іншого виходу, крім як оголосити під будь-яким приводом мобілізацію.

Як зазначає засновник компанії Conflict Intelligence Team Руслан Левієв, мобілізація може бути дуже різною. Це може бути у форматі тотальної мобілізації, коли всіх резервістів женуть в армію. Хоч це і важкореалізуємо: потрібно розпакувати дуже багато складів і навряд чи всім вистачить необхідної техніки, обмундирування.

Також вірогідна якась мобілізація з якихось прикордонних областей або тих, що нещодавно дембельнутися.

Ще одним варіантом він бачить формат того, що тих строковиків, які зараз у травні демобілізуються, можуть призвати назад до армії чи не дати демобілізуватися. І їм, та іншим строковикам призову осені 2021 року можуть продовжити термін строкової служби, наприклад, ще на півроку чи ще на рік. І відправити їх одразу на війну.

Більшість експертів та оглядачів сходяться на думці, що такий хід російського диктатора буде вкрай негативно сприйнятий у російському суспільстві.

Росіяни гаряче підтримують війну та вбивства українців, це так. Але вони підтримують війну "віддалено": на дивані, у соцмережах, на кухнях. Але ось йти воювати самим, або відправляти своїх "кровиночок" в основній своїй масі вони зовсім не хочуть.

Про це свідчать, зокрема, опитування громадської думки, які явно показують: на думку росіян, воювати мають "професіонали" (службовці контрактної армії), а не сроковики чи мобілізовані.

Як наслідок, якщо путін піде на всеросійську мобілізацію, його рейтинг, як і підтримка війни проти України, миттєво впадуть.

Однак навряд чи варто очікувати, що якщо таке станеться, то одразу відбудеться "безглуздий і нещадний російський бунт" і нинішній режим у росії буде зміщений народом. Цього не буде: росіяни досить залякані як "зовнішники загрозами", так і силовим апаратом у самій росії, а їх ініціативність придушена за два з лишком десятки років правління путіна.

Але певна прихована протидія цілком може початися: на місцях цілком може початися пробуксовка з виконанням "планів" і дрібний "саботаж" — зрив або затягування поставлених завдань. Одна справа "не цікавитися політикою" і робити свою роботу дрібного чиновника, а зовсім інша, коли ти своєю ж роботою відправляєш своїх рідних та близький на забій в Україну.

Як повідомлялося, деякі жителі росії вже почали підозрювати, що на війні справи йдуть не настільки добре, як про це говорить пропаганда.

А в деяких російських регіонах вже зафіксовано випадки навмисних підпалів військкоматів.