Напередодні саміту НАТО: чому Україні рано ставити крапку у боротьбі за вступ

Саміт НАТО у Вільнюсі 11—12 липня стане однією з топ-тем, причому не лише цього місяця. Країни — члени Альянсу хочуть влаштувати Україні приємний сюрприз, проте йдуть чіткі сигнали, що провідні держави НАТО – Німеччина та США – виступають проти швидкого приєднання України до блоку. Але крім чіткої перспективи вступу, Київ цікавлять гарантії безпеки до цього, а також посилення підтримки озброєнням та боєприпасами.

Експерти розповіли "Телеграфу", які висновки про перспективи нашої країни за підсумками саміту можна зробити сьогодні — напередодні саміту.

Столтенберг усе сказав, але...

Військовий оглядач, головний редактор сайту "Апостроф" Денис Попович вважає, що обриси майбутніх рішень на саміті НАТО вже зрозумілі зі слів генсека Альянсу Єнса Столтенберга.

– За його словами, – нагадує експерт, – очікується ухвалення багаторічної програми підтримки України з метою досягнення сумісності між ЗСУ та арміями країн – членів НАТО. Також створюється Рада Україна – НАТО для зміцнення політичних зв’язків. Крім того, буде зроблено публічні заяви країн — членів Альянсу про підтримку вступу до нього України.

Єдності щодо того, щоб надати Україні конкретну перспективу приєднання до НАТО, поки що не існує, зазначає експерт. І ми бачимо відсутність позитивної позиції з боку США та Німеччини.

– Зокрема президент США Джо Байден заявляє про готовність надати Україні гарантії безпеки за ізраїльським типом, що може означати масштабну військову підтримку, але не членство в Альянсі, – пояснює Денис Попович.

За словами експерта, оскільки всі рішення в НАТО ухвалюються консенсусом, то одного голосу проти достатньо, щоб заблокувати будь-яку ініціативу.

– Незрозуміла позиція тієї ж Угорщини, яка обіцяла блокувати будь-який рух України у бік членства в Альянсі. Тому, швидше за все, нічого більше, ніж сказали Столтенберг і Байден, ми не отримаємо. Однак зараз триває серйозна дипломатична, інформаційна та психологічна боротьба за те, щоб це становище змінити. Точку в цій боротьбі ставити поки що рано, – констатує Денис Попович.

На думку політолога Володимира Цибулька, багато рішень саміту перенесено на останні дні і навіть години.

– Щось проясниться під час візиту Байдена до Лондона, а щось уже на саміті, – упевнений він. – Візит польського лідера Дуди до Луцька, попри символічні заходи щодо увічнення пам’яті жертв Волинської трагедії, напевно, ще й пов’язаний з формуванням позиції центральноєвропейських країн на саміті. Саме ці країни є найбільшими "адвокатами" України та найбільш зацікавлені у набутті Україною якнайшвидшого членства в НАТО.

Тому прогнози у такій динамічній ситуації – справа абсолютно невдячна, вважає Володимир Цибулько. До того ж, наголошує він, у путіна завжди знайдеться можливість зіпсувати настрій учасникам саміту якимись масованими ударами по великих містах України.

Чекаємо на нові домовленості та збільшення озброєнь

Керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко прогнозує, що від рішень, які будуть ухвалені на саміті Альянсу у Вільнюсі, залежатиме, чи стане захід справді історичним, чи основну скрипку на його полях відіграватимуть події з неформальним статусом.

– Основне питання, яке вирішить позиціонування зустрічі, це майбутнє членства України в Альянсі. Попри заяву Джо Байдена, що Україна не готова до членства в НАТО, а також слова з необнадійливими даними щодо проєктів рішень від керівника ГУР МО Кирила Буданова, шанс на проривне рішення залишається, – вважає експерт.

Ігор Чаленко наголошує, що Україна не вимагає вступу до Альянсу прямо зараз, під час війни. Позиція, зазначає він, полягає у запрошенні України приєднатися до Альянсу у майбутньому — із відкритою датою.

– Цей крок дав би чітку відповідь путіну на його вимоги до Альянсу скоротитися до меж 1997 року. Рішення щодо України потрібне НАТО, Україна – потрібна НАТО, – упевнений експерт. – М’якотілість виглядатиме як спроба утихомирити агресора. Який уже неодноразово дав зрозуміти, що сприймає подібне як слабкість. І лише посилює агресію. Думаю, політичне рішення щодо майбутнього членства України в Альянсі ухвалюватиметься безпосередньо на саміті. Тим більше, НАТО приймав у свої лави країни з набагато менш міцними позиціями, ніж в України. Наприклад, Албанію, яка приєдналася до блоку 2009 року.

На офіційному рівні суттєвим прогресом у відносинах офіційного Києва з Альянсом називатиметься перше засідання Ради Україна-НАТО, яка замінить собою однойменну комісію. Але це важко буде назвати нашою перемогою, вважає Ігор Чаленко.

Без вирішення питання щодо членства України потенціал заходу буде втрачено, упевнений експерт. Тим більше після того, як три чверті всіх членів Альянсу (що наразі складається з 31 держави) до саміту офіційно заявили про своє непохитне бажання побачити нашу країну в лавах НАТО.

– Щодо очікувань від неофіційних подій на полях саміту, то вони стосуються двох аспектів, – зазначає Ігор Чаленко. – Перший – надання повоєнних гарантій безпеки від окремих держав — членів НАТО. Другий – переговори щодо збільшення постачання озброєння від учасників Альянсу без участі самого блоку. Раніше публікувалася інформація про можливість укладання окремих двосторонніх договорів із Великобританією, США, Францією та Німеччиною, які б продовжували концепт Kyiv Security Compact (Київський договір безпеки).

На думку експерта, ймовірні договори будуть неоднорідними за своїм наповненням. Проте, наголошує він, хотілося в них побачити відображення майбутнього членства України в Альянсі.

– Гарантії потрібні нам до поширення на Україну 5-ї статті Вашингтонського договору (про колективну безпеку), а не замість натовського треку, – пояснює Ігор Чаленко. — Щодо озброєнь, то, ймовірно, у фокусі уваги буде реалізація "авіаційного Рамштайну", нові поставки ППО, артилерії, організація обслуговування та ремонту вже переданої техніки та низка інших пунктів.