Ліки з розбитих аптек збирали у ковдру: лікарка із Маріуполя згадала жахи окупації

Читать на русском
Автор
Ірина Дагаєва сорок років віддала медичній справі, працюючи в Маріуполі
Ірина Дагаєва сорок років віддала медичній справі, працюючи в Маріуполі. Фото Колаж "Телеграфу"

Люди приходили за допомогою у гардеробну філармонії — саме там довгі тижні жила лікарка

Розбитий росіянами Маріуполь ще довго відгукуватиметься болем для багатьох українців. Серед них — і лікарка Ірина Дагаєва, котра на початку повномасштабного вторгнення бачила жахіття окупації на власні очі. Разом із донькою та маленькими онучками вони жили у філармонії, де медична працівниця виконувала те, що вміє найкраще — допомагала людям.

У розмові із "Телеграфом" Дагаєва згадує, що під регулярними російськими обстрілами було дуже важко. Це стосувалося як фізичної небезпеки, так і психологічного стану. До того ж, проблемно було із їжею, водою, товарами гігієни і, звісно ж, ліками.

У філармонії, яку чимало маріупольців вибрали собі за "фортецю", Ірина Дагаєва виявилася єдиним медиком.

"Щоб надавати допомогу людям, мені потрібні були медикаменти, яких не було, — ділиться спогадами жінка. — Філармонія — це зовсім не те місце, де можуть бути якісь ліки. А людей прибувало дедалі більше…"

Більшість пацієнтів жалілися лікарці на абсолютно різне: у когось була кровотеча, хтось температурив, а комусь жахливо не вистачало дози інсуліну. Саме тому Ірина Дагаєва разом із двома помічниками-чоловіками бігали розбитими вулицями Маріуполя у пошуках ліків. Брати їх доводилося у розбомблених аптеках.

"Ми заходили через розбиті вітрини і брали все, що бачили, — зізнається вона. — Складали все це у ковдру, яку використовували як мішок. Під час другого такого рейду нам, можна сказати, пощастило — ми натрапили на розбитий медичний центр, і я змогла взяти там шприци, хірургічні інструменти, шовний матеріал. Це було дуже вчасно, тому що поранених надходило все більше. Поки йшли містом із цією ковдрою з ліками, кілька разів доводилося падати на землю — потрапляли під обстріл. Але, на щастя, не постраждали".

Своєрідний медкабінет жінка організувала у гардеробній філармонії. Там же разом із рідними і проживала. Найважче, говорить, було після 18:00, коли наставала комендантська година — було бажано не підсвічувати навіть ліхтариками. Однак пацієнти все одно потребували догляду, отож доводилося ризикувати.

Повне інтерв'ю із Дагаєвою можете прочитати на сайті "Телеграфу": Лікарка з Маріуполя: "Немовлят з розбомбленого пологового будинку годувала сумішшю, яку знайшли в руїнах"