Їх вбили за нас: сім'ю старости Мотижина провели в останній шлях всім селом (відео)

У четвер, 8 квітня, у Мотижині Київської області відбувся похорон очільниці місцевої сільради Ольги Сухенко та її чоловіка Ігора і сина Олександра. Всі вони були вбиті під час російської окупації та недбало поховані у стихійній братській могилі на околиці населеного пункту.

Як односельчани віддали останню шану тим, хто до останніх днів їм допомагав, розповіла журналістка "Громадського" Наталія Гуменюк.

Завжди достовірна інформація про війну — читайте наш Telegram

За її словами, більшість жителів Мотижина стверджують, що родину Сухенків було вбито через те, що вони не залишили село напризволяще, а також відмовилися від співпраці із росіянами. Допоки це було можливо, вони допомагали людям виїжджати в інші населені пункти, забезпечували земляків їжею та ліками.

"Квіти, квіти, кладіть квіти поперед машинами, нехай наша княгиня Ольга в останню путь їде дорогою із квітів", — цитує Гуменюк когось із односельців Ольги Сухенко.

Слід зазначити, що пані Сухенко не один рік турбувалася про добробут Мотижина. Земляки говорять, що вона зробила із села "справжню квіточку", через що її безмежно поважали. Із початком російської окупації вона відмовилася виїжджати, мотивуючи своє рішення тим, що її допомога потрібна багатьом іншим людям.

Останній її допис у Facebook датується 27 лютого — тоді жінка повідомила, що до населеного пункту зайшли ворожі солдати, і попросила зберігати спокій.

Незважаючи на скрутну ситуацію, їй самій та її рідним довгий час вдавалося робити саме це — не панікувати, а спокійно продовжувати працювати на благо громади. Ольга Сухенко на початку березня організувала людям евакуаційну колону, а її чоловік та син забезпечували базові потреби тих, хто залишився. Також вони змусили голову добровольчого загону самооборони Мотижина разом із сім'єю покинути село.

Це сталося саме вчасно — 23 березня його почали розшукувати і саме тоді Ольгу та її чоловіка Ігоря забрали "на допит". На жаль, із нього вони не повернулись, як пізніше і їхній син Олександр — їхні тіла разом із загиблим українським розвідником дістали 4 квітня із братської могили під селом.

Нагадаємо, що жахливі наслідки російської окупації фіксуються по всій Київщині. Мова не лише про загальні звірства у Бучі, Ірпені та інших населених пунктах, а й локальні історії. Найбільше страждають від війни діти — як, наприклад, шестирічний житель Бучі, мама якого загинула в підвалі від голоду.

Також українців розчулила історія дев'ятирічки із Гостомеля, який написав листа розстріляній мамі.