Що відбувається на фронті, яким буде наступ ЗСУ і до чого тут вибухи в росії та Криму – аналіз полковника

Військовий експерт оцінив ситуацію на фронтах і майбутній наступ ЗСУ

На тлі невгамовних розмов про майбутній контрнаступ ЗСУ росіяни різко збільшили удари ракетами та дронами по Україні.

Втім, у самій росії також зросла кількість різноманітних вибухів і диверсій.

До 9 травня в Україні очікується підвищена небезпека та різного роду провокації, попереджає Головне управління розвідки Міноборони України.

Про ситуацію на фронтах, галас навколо підготовки українського наступу, а також "бавовну" в рф і тимчасово окупованому Криму "Телеграф" поговорив з військовим експертом, полковником запасу Сергієм Грабським.

Вибухи в росії та Криму – все йде за планом

- Про що говорить дедалі більша диверсійна діяльність у рф, а також частіші атаки території країни-агресора і захопленого нею Криму безпілотниками?

– Така робота велася постійно. І те, що ми зараз бачимо – просто продовження нашої тактики та підготовка до проведення широкомасштабних наступальних операцій української армії. Основні дії спрямовані проти важливих логістичних об’єктів. А знищення ворожої логістики – один з елементів наступальних дій ЗСУ. Це дозволяє якщо не нейтралізувати, то мінімізувати певну перевагу противника, яку він має в озброєнні та техніці. Знищення складів із пальним робить цю техніку нерухомою, а знищення складів із боєприпасами не дозволяє росіянам ефективно вести бойові дії.

Отже, ми бачимо послідовну роботу, яка останнім часом набула більш активного характеру. Проводиться все відповідно до планів українського командування. Мета – створити ґрунт для максимально успішних наступальних операцій ЗСУ.

– Чи чекати на якісь радикальні дії до 9 травня?

– З нашого боку завдання залишаються тими самими – і вони не підв’язуються під ті чи інші дати. Нам важливо продовжувати знищувати ворожу логістику, готуючи свій наступ. Коли, як і де – вирішуватиме Генштаб ЗСУ.

А росіяни і так нам не дають спокою ні вдень, ні вночі. Особливо активізувавшись із початку травня. Практично кожної доби нас атакують дрони та ракети.

І навряд чи у цьому плані щось зміниться. Активних наступів противник проводити вздовж лінії фронту не може. Окупанти фактично видихнулися, ті чи інші бойові дії мають локальний, обмежений характер. У всіх на слуху назви населених пунктів, навколо яких вони йдуть – Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка, Вуглегірськ. За їх межами фактично не спостерігається активність, крім обміну артилерійськими або іншими вогневими ударами. Тож нічого особливого 9 травня не буде. Просто ще один день війни.

Навіщо пригожин влаштував "снарядне" шоу у Бахмуті

- Ватажок ПВК "Вагнер" євгеній пригожин нещодавно обматюкав начальника Генштабу збройних сил росії валерія герасимова та міністра оборони сергія шойгу, які нібито недодають його найманцям боєприпасів. Погрожував навіть 10 травня вивести "вагнерівців" з позицій у Бахмуті. Вставив свої "п’ять копійок" і чеченський "лідер" кадиров, висловивши готовність замінити "кадировцями" пригожинських найманців.

Зрештою, міноборони рф, нібито, пішло на поступки пригожину. Що це все було, про що говорить?

– Навколо Бахмута росіяни ведуть ще й свою внутрішню медіавійну. Певні групи впливу намагаються досягти певних результатів, зокрема особистих – політичних.

За фактом, противник видихається. Його потенціалу для активних бойових дій навіть у районі Бахмута вже не вистачає. Тому йде перенаправлення уваги. У разі провалу операції в Бахмуті, який росіяни штурмують понад пів року, той же пригожин створює ґрунт для виправдання своїх неуспіхів. Мовляв, ми намагалися, але "суміжники" з міноборони не дали у потрібний час та у потрібному обсязі забезпечити виконання бойових завдань.

Своєю чергою, кадиров, який пішов у тінь після неуспіхів його бойовиків у районі Києва і не тільки, намагається відігравати активнішу роль у цій війні. Тому й заявляє про наміри змінити пригожинців на "кадировців" у районі Бахмута. Винятково з метою придбати певний політичний капітал.

Вся ця медіаактивність представників міноборони, приватних військових компаній, кадирова навколо Бахмута з метою "куснути" опонента і прикрасити себе — типова для московитів. Вони роблять все, щоб оббілити свого царя. Мовляв, цар добрий, а погані – бояри, які не дають боєприпаси, не забезпечують ефективних дій військ і так далі. Створення ситуації "цапа-відбувайла", в ролі якого намагаються представити міноборони.

Для українських сил оборони все це значення не має – слід відбивати атаки хоч "вагнерівців", хоч "кадировців", хоч регулярних військ. Наше завдання – не допустити прориву, забезпечити стійкість оборони, готувати свої наступальні операції.

- Чи можуть приватні армії сприяти розвалу рф?

– На цьому етапі – ні. Поки що в росії все досить стабільно, щоб приватні армії могли щось змінити. Армія в сучасному трактуванні – це не збіговисько озброєних найманців типу ландскнехтів (німецький найманий піхотинець XV–XVII ст.), а складний державний механізм. Втім, якщо говорити про подальший розвиток ситуації в країні-агресорі, не можна виключати, що на тлі подальшого погіршення внутрішньополітичної, соціально-економічної ситуації Кремль втратить контроль за тим, що відбувається в рф. І там все повернеться до ситуації 1918-1919 рр., коли банди різних кольорів намагалися отримати під свій контроль ту чи іншу частину колишньої російської імперії. Але таке точно не станеться завтра-післязавтра. Це більш далека перспектива.

Про майбутній наступ та пропозицію президента

– Ще наприкінці квітня міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що ми готові до контрнаступу. Мовляв, потрібні лише певні погодні умови, а також рішення від командування. Увага до підготовки відповідних операцій – безпрецедентна, західні ЗМІ навіть періодично публікують якісь сценарії, раз у раз звучать заяви політиків, аналітиків тощо. Що необхідно розуміти у цій ситуації українцям?

– Важливо зайвий раз не смикати, не перепитувати наше вище військове керівництво щодо проведення наступальних дій. Їм видніше. Коли складуть усі потрібні пазлики – тоді і…

При цьому слід розуміти, що йдеться не про контрнаступальні, а про наступальні операції Збройних Сил України. Наступальна операція, як і будь-яка інша, має пройти певні етапи підготовки. А ми готуємо саме наступальні операції. Це не якась швидка реакція на ті чи інші дії противника (як у разі контратаки, контрнаступу), а результат наполегливої, поступової підготовки.

А тому – не потрібно поспішати, не потрібно підштовхувати, потрібно менше галасу навколо цього.

Слід розуміти та інформаційно-психологічний аспект підготовки даної операції. Якщо подивитися на позиції українських та російських військ, видно, що вони вигідніші для нас. Ми можемо досить швидко зробити маневр певними силами та засобами, створивши загрозу для противника, який переходить до оборонних дій. І якщо говорити про послідовні тези, які вкидаються у ЗМІ щодо наших майбутніх наступальних операцій, то так ми ще й намагаємось прикрити дійсні наміри наших військ. Вимушуючи противника нервувати, переміщати підрозділи, посилюватися тому чи іншому напрямі без гарантій, що саме там відбудеться наш наступ.

Ми маємо робити такі вкидання. Але для нас важливо не заважати армії робити свою справу, підтримуючи всім, чим можемо ЗСУ.

– Президент України Володимир Зеленський доручив головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному відправляти військових із територіальних центрів комплектування (ТЦК) на фронт. А їх замінять воїни, що отримали поранення. Як оцінюєте таке рішення?

– За попереднього президента – Порошенка, звучали подібні пропозиції. У 2015-му він так само декларував, що військкомів змінюватимуть на ветеранів АТО. Однак жодних серйозних змін не сталося.

Чи потребують наші підрозділи комплектування такої ротації? Так, потребують. Але слід розуміти, що люди, які там перебувають, є фахівцями своєї справи. Чи правильно виривати таких з місць їхньої роботи (де вони, незважаючи ні на що, послідовно дають результат), замінивши хлопцям, хай і відчайдушними, героїчними, чесними, благородними, але без необхідного досвіду? Чи не вплине це негативно на ситуацію з комплектуванням та ще й у розпал війни?

Скрізь мають бути не лише патріотичні, а й висококваліфіковані люди. Не треба займатися подібними різкими змінами у стилі "давайте всіх нинішніх співробітників військкоматів відправимо на передову, а на їхні місця посадимо ветеранів!" Давайте будемо відвертими – не буде таке поповнення надзвичайно корисним на фронті (вони все ж таки звикли виконувати інші завдання). І зненацька не запрацюють ефективно ТЦК, якщо там повністю оновити кадри.

Тому подібна заява видається більш політичною – без конкретного продовження. Так, певна логіка полягає в тому, щоб замінити військкомів на ветеранів. Але насамперед слід забезпечити рівень відповідної підготовки останніх.