Сексуальне насилля під час війни - це окремий вид зброї - психолог про роботу зі зґвалтованими

З початку війни росіі проти України весь світ був шокований фактами сексуального насилля щодо українських жінок, дітей та чоловіків з боку ворога. Російська армія гвалтувала та застосовувала різного роду насилля у Бучі, Бородянці, у Харківській області, та на нині тимчасово окупованих територіях. Уповноважена з прав людини Людмила Денисова постійно публікує свідчення жорстокого поводження з боку російських військових. Вона розповідає, як на гарячу лінію звертаються матері й розповідають про зґвалтування їхніх одно-або дворічних дітей. Нерідко жертви насилля помирають від отриманих травм. Розповідає, як по декілька годин ґвалтують маленьких хлопчиків, чоловіків, навіть пенсіонерів.

Невдовзі в Україні за підтримки ООН повинен запрацювати спеціальний центр підтримки постраждалих від насилля, а наразі з жертвами працюють психологи по всій країні. "Телеграф" поспілкувався з однією з таких терапевтів — Яніною Астаф'євою, яка розповіла про свою роботу та особливості насильства під час війни. Ми не публікуємо окремі випадки насилля, адже для кожної такої розповіді необхідно отримати згоду постраждалої людини.

— Наскільки сексуальне насилля зараз є масовим явищем? Чи багато до вас звертаються тих, що постраждали від окупантів?

— Війна і сексуальне насилля завжди йдуть поруч. Війна — це завжди і фізичне насилля, і економічне, і сексуальне, на превеликий жаль. Зараз багато людей звертається.

— Чи можете сказати, скільки у вас таких випадків у практиці?

— Не можу сказати конкретну цифру, але головне, що всі заявки, що потрапляють до кризової психологічної служби, гарячої телефонної лінії, одразу обробляються і всі постраждалі отримують допомогу.

З початку війни — це безкінечний потік звернень різного роду. Я навіть не рахувала. Тим паче, що і не всі звернення маєш змогу брати, адже не з усім є сили працювати. Наша робота — це постійний біль.

— До вас звертаються тільки жінки, чи можливо, і чоловіки, адже, на жаль, є випадки сексуального насилля і щодо них, і щодо дітей?

— Від насилля під час війни страждають всі: і діти, і чоловіки, і жінки, однак найбільше постраждалих серед жінок. Особисто я саме по цій темі не працюю з чоловіками, також не беру випадки з маленькими дітьми. Бо мені з ними було б важко, я не настільки стійка. Крім цього, в цій темі треба мати досвід. Є певні вимоги до спеціалістів, які можуть з цим працювати.

Щодо чоловіків — такі звернення теж є.

— Як саме впливає цей травматичний досвід на жінок? Ми, як суспільство, вперше зіштовхнулись з такою кількістю жертв сексуального насилля й у багатьох немає розуміння, як з тим бути.

— Є різниця між сексуальним насиллям у мирному житті та під час війни. У мирний час насилля здебільшого здійснюється знайомою людиною, з якою є якісь відносини. Сексуальне насилля під час війни — це окремий вид зброї. Якщо говорити про нашу ситуацію, то вмикається наступний механізм: якщо я не можу ніяк підкорити людину, армію, то я буду принижувати таким чином, знущаючись над їхніми жінками.

Спілкуватись з такими людьми треба як з тими, хто переніс травматичний досвід. Обережно, дивитись в очі, не хапати, не принижувати, не випитувати нічого. І обов’язково їм потрібна професійна допомога. Скажу зі свого досвіду, що це впливає на весь пласт моїх відносин, і не тільки сімейних. Війна додає додаткового приниження, як мені здається.

Можуть бути думки: а чому я, а може я щось не те зробила, не туди пішла. І подвоюється на те, що це ж боку ворога, а якщо це в окупації, то це ще додаткові чинники навантаження.

Взагалі в нас зараз унікальний досвід, бо ті ж терапевти самі проживають травми, і з ними ж і працюють. Трохи зменшити страждання може те, що людина не одна така — що багато хто пережив аналогічну травму. Але все проходить індивідуально.

— Ще скажіть, чи радите ви тим, хто до вас звертається, подавати заявки до правоохоронних органів, щоб засудити своїх катів? І наскільки це важливо жінкам? Я знаю, що у психотерапії не можна давати поради, якщо не просять, але це виключний досвід війни.

— Для суспільства це важливо, бо якщо за таке зло є покарання, то може далі цього не станеться. Але для жертви насилля це може бути чинником ретравматизаціі. І не лише для жертви насилля, в принципі, для всіх, хто пережив травму зараз. З ними треба бути дуже обережними. Під час цього процесу потрібен постійний психологічний супровід. Адже говорити про це, давати свідчення — це додаткове навантаження.