Українські тези Лукашенка: що це було і про що свідчить

У новому інтерв’ю самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко зробив низку цікавих заяв про війну росії проти України.

Так, запевняв, що путін не повідомив його про те, що готує повномасштабне російське вторгнення, але просив його, у разі чого, "прикрити".

Крім того, чомусь зробив висновки, що цілі так званої "спеціальної військової операції" (по суті — війни) нібито виконані. Мовляв, після її закінчення Україна вже ніколи не буде так агресивно поводитися стосовно росії, як це було до війни.

Я б розглядав це інтерв’ю Лукашенка у контексті візиту до Мінська китайського міністра оборони.

Лукашенко намагається трансформувати свою позицію кількома заявами. Серед іншого, намагаючись увійти до пулу держав, які підтримують китайську позицію щодо завершення війни.

Наскільки я розумію, Лукашенко розраховує вийти з тісного зв’язку з росією. Але при цьому — не дуже сварячись з рф або виходячи до тих, хто зможе його захистити.

У його заявах про те, що мав контакти з ГУР Міноборони України, немає нічого дивного. Українські офіційні спікери неодноразово говорили, що попереджають Білорусь про наслідки агресивних дій з її боку проти України. І якщо такі заяви, у тому числі від представників силових відомств, звучали в ефірі, отже, озвучувалися вони й керівництву Білорусі, у тому числі в непублічних консультаціях. Інше питання – навіщо Лукашенко озвучив цей факт. Хоч це й так був секрет Полішинеля.

Щодо його прогнозів, що в Україні до влади прийдуть військові (можливо навіть шляхом перевороту) – це демонстрація багато в чому неповного розуміння лукашенківськими аналітиками реальної ситуації в Україні (що було вже не раз). Так, соціологія України свідчить, що військові мають величезний рейтинг довіри. І так, у наступній Раді, ймовірно, буде потужна умовна Партія військових. За таку патріотичну політсилу готові проголосувати багато хто.

Але це зовсім не означає, як намагаються трактувати у Мінську, що буде військовий переворот чи президент-військовий.

Наголошую, це свідчення відсутності нормальної аналітики у Білорусі за українським напрямом.