Як розуміти побажання "мирного неба" від лукашенка і чи наважиться Білорусь піти у бій проти України

Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов вважає, що Білорусь, незважаючи на нескінченні навчання біля наших кордонів, ракетні удари та всілякі провокації, не вторгатиметься в Україну.

"Телеграф" проаналізував з експертами ймовірність вторгнення, а також заяви самопроголошеного президента Республіки Білорусь (РБ) Олександра Лукашенка, який відзначився цинічним привітанням України з Днем Незалежності.

Метання лукашенка

Заяви лукашенка про війну в Україні нагадують метання дечого в ополонці. Втім, саме у такій ситуації псевдопрезидент РБ і виявився, коли заради перебування при владі фактично віддав свою країну на відкуп путіну.

У результаті лукашенківські заяви суперечать не лише логіці того, що відбувається, а й самі собі.

Так, 2 липня він розповідає байки про те, що кілька днів тому ЗСУ нібито намагалися завдати удару по військових об’єктах Білорусі, але всі ракети були перехоплені.

Але при цьому, наголошує лукашенко, воювати з Україною він не хоче.

А вже наступного дня, на заходах з нагоди Дня Незалежності Білорусі 3 липня, той самий лукашенко визнав, що РБ підтримувала і підтримуватиме росію "в її боротьбі проти нацизму" (під чим мається на увазі "спецоперація" рф в Україні).

Тим часом Україна у липні за допомогою високоточного західного озброєння почала "виносити" склади, штаби та казарми окупантів. І лукашенко у двадцятих числах, явно за завданням кремля, завів платівку про те, що Києву "дуже потрібні" переговори з москвою.

Втім, у тих же двадцятих числах він видав чергову маячню – про те, що Україна нібито сама підпалює власні поля за допомогою бойових гелікоптерів, щоб створити так звану "жахливу картинку" для світу.

Що стоїть за лукашенківським вітанням із Днем Незалежності України

У серпні беззмінний білоруський диктатор продовжив плодити дурнуваті заяви. Наприклад, запевняв, що не планує "якогось нападу" на Україну, у тому числі – "бомбити з території Білорусі".

І це в той самий час, як на білоруський аеродром "Зябрівка" стягнули 14 ЗРК С-400 та 60 ракет до них, що говорило про можливу підготовку ракетного удару по Україні.

Передбачалося, що його можуть завдати у День Незалежності. І, можливо, якісь ракети з білоруської території по нам того дня летіли.

Що не завадило лукашенку привітати 24 серпня українців із Днем Незалежності, цинічно побажавши "мирного неба, толерантності, мужності, сили та успіхів у відновленні гідного життя".

Керівник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко вважає це привітання справжньою сенсацією.

"Хоча воно і викликало іронію всередині українського суспільства і в коментарях нашої влади, подібний крок розбудив небувалу лють серед російських пропагандистів, – пояснює він. – Фактично в Москві це оцінили як удар у спину. На мою думку, це вітання – непряма констатація успіху оборони України через півроку від початку широкомасштабної війни. Також лукашенко за звичкою промацує ґрунт, який дозволить йому "сісти на два стільці". Мінськ усвідомлює, що Україна, очевидно, отримала від західних партнерів озброєння, яке вже дістає до столиці Білорусі. Плюс вони не очікували, що війна затягнеться так довго. Очевидно, що глибоко в душі лукашенко зрозумів, що помилився. І що "президентська інтуїція" його підвела".

Іншої думки дотримується директор Інституту світової політики, автор книги "Гібридна війна" Євген Магда. Він вважає, що лукашенківське привітання України з Днем Незалежності витримано у путінському форматі.

"Він вітав виключно народ України. Хоч, як правило, у таких привітаннях звертаються і безпосередньо до глави держави. Насправді, лукашенко хотів не так привітати українців, скільки показати, що він залишається президентом Білорусі, – пояснює експерт. – Хоча велика частина Європи його в такому статусі після виборів-2020 не визнає. І, гадаю, визнавати вже не буде".

Нападе – не нападе

Щодо прогнозу Буданова про не напад з боку Білорусі, Ігор Чаленко зізнався, що у нього немає підстав не довіряти голові зовнішньої розвідки.

"Буданов відповідально видає інформацію в публічний простір, а його оцінки потім мають підтвердження. Взяти, наприклад, орієнтовні дати російського вторгнення на січень-лютий 2022 року, які керівник ГУР озвучив ще в листопаді минулого року. Водночас слова Буданова не слід сприймати як заспокійливе, – закликає експерт. – Адже він прямо каже, що нинішній рівень погроз залишається. Тобто Білорусь продовжує бути плацдармом для агресивних дій росії проти України. З її території вилітають винищувачі агресора, запускаються ракети, боєприпаси вирушають для посилення росіян на сході України, всю інфраструктуру віддано для підтримки сил ворога".

Яскравим прикладом, за словами Ігоря Чаленка, є аеродром "Зябрівка", де росіяни облаштовують постійну військову базу.

"Тобто Білорусь повністю інкорпорована у проведення так званої "спеціальної військової операції". Проте станом на сьогодні офіційний Мінськ не може ефективно використовувати свої збройні сили для широкомасштабного нападу на Україну, незважаючи на постійні навчання, які систематично пролонгуються. Армія РБ будувалася як оборонна – і перебудувати це миттєво неможливо, – зазначає експерт. – Хоча, політичний запит на подібну трансформацію, безумовно, є. І він не у Мінську, а Москві. Також, як би не демонізували Україну через національні канали пропаганди, білоруси не хочуть воювати, у них геть-чисто відсутній агресивний наратив "можемо повторити". Більше того, всередині білоруського суспільства зростає невдоволення через погіршення соціально-економічної ситуації, викликане накладеними санкціями".

Євген Магда зазначає, що допоки лукашенко продовжує залишатися при владі, з ним залишається і проблема – чи не стане білоруська армія частиною сил вторгнення.

"Прогнози звучать різні, але мені здається, що якщо цього не трапилося півроку тому, то навряд чи станеться взагалі. Немає за такого розкладу вигідних для Білорусі результатів. Як немає, втім, і можливостей", — вважає експерт.

Він зазначає, що білоруські військовослужбовці добре проінформовані про долю своїх російських колег, які гинуть на українській землі десятками тисяч. А білоруське суспільство, на відміну від російського, не підтримує війну з Україною, підкреслює Євген Магда.

"Звичайно, ми не можемо покладатися виключно на обіцянки білоруських генералів. Ситуація наприкінці лютого показала, що їхні слова (і міністра оборони, і керівника прикордонної служби, з якими спілкувалися українські колеги) нічого не варті. Що вони не контролювали та не контролюють ситуацію на своїй території. При цьому треба розуміти, що вторгнення в Україну білоруських військ буде для Білорусі самогубством – як з військової, так і політичної точки зору. Тому що подальший розвиток подій може призвести до втрати лукашенком влади. І мені здається, він чудово це розуміє", – резюмує експерт.