Істеричні обстріли України вказують на одну з головних проблем фюрера

Сьогодні у Путіна залишилося дві — контраверсійні між собою — моделі завершення війни:

Перша — зовнішньо орієнтована: згорнути окупаційні війська та забратися геть з України, як то запропонував директор ЦРУ Бернс на турецькій зустрічі з російським розвідником Наришкіним. Згідно з джерелами, у планах деокупації України виняток було зроблено лише для Криму, майбутнє якого виносилося на окреме обговорення.

Ця модель дозволяла б Путіну поступово відновлювати взаємини із Заходом, у тому числі й торговельні: в обмін на фактичну капітуляцію він міг би розраховувати на поступове зняття частини санкцій. Та при цьому весь ядерний електорат Путіна розумів би, що "Акела промахнувся".

Друга модель завершення війни — внутрішньо орієнтована: імітація перемоги, яку пропаганда здатна продати російському народу. Для цього Кремль і обстрілює ракетами Україну, аби спонукати нас та західних партнерів сісти за стіл переговорів на путінських умовах: йдеться фактично про намір відкусити частину територій України по лінії фронту

Високий рейтинг та міцна влада Путіну важливіші, ніж високі доходи бюджету. Якими б обтяжливими для РФ не були б міжнародні санкції, вони лякають Путіна менше, ніж послаблення влади в середині країни. Він готовий загнати "рашку" під плінтус, до рівня Північної Кореї, аби тільки залишитися правителем.

Оскільки наступного року федеральні видатки збільшено на $ 66 млрд. не лише на оборону, а й на інших силовиків, Кремль реалізацію сценарію вже розпочав.

Звісно, у ЗСУ інші плани.