Чому росіяни б’ють ракетами саме по цивільних об’єктах, але не військових

Сьогодні, 15 листопада, територією України було завдано чергового масованого ракетного удару. Близько сотні ракет Х-101 та КР "Калібр" було випущено по цивільним об’єктам та критичній цивільній інфраструктурі. Але, при цьому, ці удари обійшли стороною військові об’єкти та не торкнулися зони бойових дій. Тобто були чистим, абсолютним воєнним злочином.

Зараз багато хто міркує про те, що цей удар це акомпанемент саміту G-20, на якому росію все ж таки прийняли, завдяки чому рф вирішила таким чином змусити міжнародну спільноту змусити Україну в черговий раз піти на переговори з Москвою на умовах окупантів. Але це лише знизило статус самої росії і G-20, до речі, теж. Саміт, на якому приймають убивцю? Тиснуть руку в крові безневинних жертв? Хто обіймав Сергія Лаврова, коли в Україні горіли будинки?

Але, не про емоційну складову йдеться.

Я вже не вперше зустрічаюся з критикою на свою адресу, яка ґрунтується на тому, що я надто холоднокровно описую події в Україні, наче я живу насправді в Канаді. Без емоцій, душі, лише черствий математичний розрахунок та холод.

Не буду сперечатися. Це правда. Ось тільки якщо піддаватися емоціям, то втрачається холодний розрахунок – бачення ситуації такою, якою вона є. І коли тисячі одеситів бігли до Європи, в паніці кричачи про десант і ядерний удар по Думській, я холодно твердив – десант малоймовірний від слова, майже зовсім, а ядерного удару не буде зовсім. Холодність та черствість допомагає там, де емоційність шкодить та стимулює поразку.

Отже. Удар по Україні. Холодно та без емоцій.

Попередньо, сотня крилатих ракет авіаційного базування Х-101/555 та морського КР "Калібр". Останній масований удар по Україні був 31 жовтня, до того – 10 жовтня. Тобто відновлення потенціалу ракетних ударів по Україні займає в окупантів у середньому два тижні.

Я більш ніж впевнений, що завтра теж будуть удари, але менш масштабні, оскільки це буде проявом залишкового ефекту.

Так само, розуміючи який реальний ресурс росії з виробництва ракет, можна говорити про те, що сьогодні вона дуже глибоко залізла у свій недоторканний запас. Чому? Тому що їй зараз переговори потрібні як ніколи. Звільнено Харківську область. Звільнено правобережну Херсонщину. Звільняються… решта територій десь там. Переговори за будь-яку ціну!

Зрозумійте – це конвульсія. І перемога, свобода, незалежність, вони коштують у трильйон разів більше, ніж ситуативний комфорт. Хоча українці й так це чудово знають, але не росіяни.

А тепер дуже важливий аспект, чому саме цивільні об’єкти, але не військові?

З початку повномасштабного вторгнення в Україну російські окупанти випустили в нашій країні близько 5 тисяч ракет. Для, наприклад, Грузії, чи Латвії, Азербайджану чи Естонії це був би абсолютний крах усього. Мілітарної складової, соціальної, енергетичної тощо. Але не для України. Чому?

Насамперед Україна найбільша країна в Європі. Країна технічно та технологічно розвинена. Наприклад, у нас газом, електрикою, зв’язком та іншим забезпечено у відсотковому співвідношенні більше населення, ніж, наприклад, у росії. Несподівано! Правда?

В Україні краще за дорогу, ніж у росії, ефективніше працюють комунальні та ремонтні служби, краща транспортна мережа, логістика тощо. Але важливе у разі повномасштабної війни інше – Україна ця країна, вихідці з якої вчили росіян воювати з часів російської імперії. Коли дистрофік суворів заздрив тактичному креативу козаків і продовжуючи СРСР, коли найефективніші офіцери РСЧА були українцями, а криваві м’ясники типу жукова вихідцями з усяких там Калуг, вміли перемагати лише завалювати ворога тілами, але не тактичними хитрощами.

Без українського керівництва, російська армія це не більше ніж ком м’яса, але зараз не про це. А про те, що майже 5 тисяч ракет, випущених Україною, не тільки не зламали її можливості чинити опір, а й не зупинили її перемоги.

У перші дні повномасштабного вторгнення майже всі удари були справді завдані переважно з військових об’єктах. Але вони на той момент здебільшого порожні. Тому що Україна – велика країна і по її території є багато запасних об’єктів другого ешелону, де можна, наприклад, розмістити командування оперативного округу. А також є об’єкти третього ешелону. Четвертого. І так далі.

Тому росіяни в перші тижні не змогли ліквідувати командування оперативних округів, авіацію, ППО, протикорабельні комплекси "Нептун" та інші для них пріоритетні цілі.

Досі російські окупанти не мають можливості впливати на ЗСУ на рівні знищення командування, важливих об’єктів, не те щоб стратегічного значення, а й навіть тактичного! Тому що вони ком м’яса, але не воїни. Всі. Від рядового до вищого командного складу – ком м’яса.

Саме з цієї причини це м’ясо і атакує громадянське населення. Шалено. Відчайдушно. Нещадно. Все на те, що вони здатні – це терор. А ЗСУ продовжують свою справу, поповнюючи статистику "гарних росіян".