Для російського командування вже не тільки чмобики м’ясо на забій, а й артилеристи

З приводу появи у росіян у зоні бойових дій 152-мм гаубиць Д-1 доби Другої світової війни розпочався тотальний крінж.

По-перше, зараз їх на Донбаському плацдармі не більше тридцяти, хоча спочатку планувалося забезпечити 20 батарей, але вийшло вичавити трохи більше десятка. Запитайте де решта? Думаю, всі чекають на відповідь — знищено ЗСУ. Але ні. Точніше, не зовсім всі. Але це вже по-друге.

По-друге. Якийсь час тому я регулярно писав про вироблений ресурс стволів російської артилерії. І Д-1, 1943-1949 років виробництва не виняток. Їм стволи рве. Знатно рве. Але не тільки через втомлений метал, так би мовити. А це вже по-третє.

По-третє. Окупанти почали отримувати не лише гаубиці епохи Другої світової війни, а й специфічний боєкомплект до них!

Наприклад, снаряди 53-ОФ-530 і моторошний жах, 53-Г-530 для злому укріпрайонів ЗСУ. Результат? Самопідрив у каналі ствола.

Я так розумію, для російського командування вже не тільки чмобіки м’ясо на забій, а й артилеристи, які навіть у радянській армії цінувалися більше за піхоту.