Зовсім все погано – окупанти похвалилися зброєю віком 73 роки

Окупанти, які зазнають колосальних втрат у військовій техніці, вже не соромляться хвалитися застосуванням озброєнь, які проводилися як мінімум у 1949 році, і навіть пишаються цим.

Так, у Телеграм-каналі українського журналіста Андрія Цаплієнка було опубліковано ролик із усміхненими обличчями артилеристів окупантів, які стріляють із 152-мм гаубиці Д-1.

Посмішка та гордість росіян дивує, адже Д-1, з якої їм доводиться стріляти, це раритет часів Великої Вітчизняної війни.

Гаубиця Д-1: повністю застаріла, але іншої немає

Український військовий історик Андрій Харук розповів історію створення гаубиці, яка почала вироблятися далекого 1943 року, щоб Червона армія мала у штаті дивізій важку гармату. Колишня, М-10, була надто важка, а тягачів для її перевезення не вистачало.

"Д-1 створили, наклавши ствол М-10 (з доданим дульним гальмом) на посилений лафет від 122-мм гаубиці М-30. Вийшла досить легка система, яку цілком міг тягнути ленд-лізівський "Студебекер". Парадокс, але в стрілецькі дивізії Д-1 так і не потрапила — на час появи 152-мм гаубиці вже вивели зі штату цих з’єднань. Натомість Д-1 надходили до корпусних артполків та артилерії РВГК", — говорить про історію появи гаубиці експерт.

До речі Д-1, хоча випускалася лише 6 років – до 1949 року, було вироблено у кількості понад 2800 одиниць, багато з яких встигли послужити у різних конфліктах у світі. Досі вони перебувають на озброєнні армій Куби, Мозамбіку, Туркменістану та Киргизстану. Ще більше 700 таких гармат залишилися на зберіганні в Росії.

Як підкреслює Андрій Харук, враховуючи, що наймолодші Д-1 випущені 73 роки тому, їхній стан далеко не ідеальний.

"На сучасному полі бою Д-1 буде виглядати блідо. Її ствол довжиною 23 калібру забезпечує максимальну дальність вогню тільки 12 км — на 5 км менше, ніж у теж не нової гаубиці Д-20, такого ж калібру, але зі стволом довжиною 34 калібру І це не кажучи вже про сучасні 155-мм артсистеми. Та що там говорити — навіть 105-мм гаубиця L119, що поставляється нам союзниками, має велику дальність стрілянини — до 14 км", — говорить про повну технічну відсталість Д-1 на сучасному. поле бою Андрій Харук.

Вперше Д-1 були помічені в районі зосередження окупантів у жовтні, правда, тоді їх тільки везли на передову.