Путінська відкрита війна прискорить повернення Криму до України

Сьогодні – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

І видно прямі паралелі між подіями 1944 року – і вторгненням росії в Україну, яке розпочалося 2014-го, а вийшло на рівень широкомасштабної війни 2022-го.

Геноцид кримськотатарського народу не був покараний, фактично ніким не був визнаний. Уроки не були зроблені, хоч тоді загинула майже половина депортованого 1944-го кримськотатарського населення.

Світ проковтнув це. Як проковтнув чеченську війну, грузинську війну, розв’язані росією.

Як проковтнув у 2014-му окупацію Криму та частини Донбасу.

Не було справді потужних санкцій. Не було морських блокад. Натомість були спільні економічні проєкти – той самий "Північний потік-2".

У результаті на тлі занепокоєнь, кволих санкцій та напівзаходів із боку Заходу, росіяни фактично окупували Азовське море та частину Чорного.

А весь цей радянсько-російський імперіалізм, проковтнувши невеликий кримськотатарський народ, спробував проковтнути великий – усіх українців. Про що, до речі, сьогодні згадав президент Зеленський.

Логіка агресора цілком зрозуміла. Простий приклад. Людина вчиняє злочин меншого масштабу (не якісно, а кількісно). Дивиться — нічого йому за це не "прилітає". І вона скоює більш масштабний злочин. І так далі – поки її не зупинити.

З дитинства мені та моїм родичам вбивали у голови, що такого народу як кримці (кримські татари) не існує. І досі через цю пропаганду багато хто думає, що кримці – це татари, які живуть у Криму. При цьому ніхто азербайджанців кавказькими татарами, як це було у Російській імперії, зараз не називає. А кримці чомусь досі у свідомості людей не відокремлені від просто татар. Імперська легенда – у дії.

У результаті вся ця низка депортацій, з яких 1944-й став справжнім геноцидом, майже 250 років окупації – залишилися безкарними. І для Російської імперії, і для СРСР, і для росії.

І це в результаті переконало росіян (наголошую, не одного путіна, а всю цю божевільну націю) у тому, що вони можуть продовжувати чинити подібні злочини. І що вони можуть слідом за питанням існування кримськотатарського народу поставити питання більш масштабно – про існування українського народу, української нації. І спробувати "вирішити" це питання.

Але як би – хрін! Не вийде…

Тому що зараз і кримські татари (зокрема у Криму) чинять масовий опір агресору, і весь український народ став на захист своєї країни.

Опір у Криму через масові репресії не настільки масштабний. Але він є. Насамперед на ментальному рівні. Кримці щодня нагадують росіянам, що ті тут – тимчасові мешканці. Це важлива психологічна війна. І окупанти вже замерзли. Вони бояться. Бо розуміють, чим усе скінчиться.

Ну, а на материковій Україні багато кримських татар служать у регулярній армії, займаються волонтерством. Практично всі кримці – або воюють, або беруть участь у допомозі армії. Ми розуміємо, що повернення Криму як ніколи є близьким. І що путінська відкрита війна проти України каталізувала процес. Все буде кривавіше, але й швидше. Така історична пропорція.

Кримські татари та українці однозначно знищать російський рейх. І ментально, і фізично, і у військовому плані, і політичному, і економічному.

Вони об нас зламали зуби. Поки що росіяни ще цього масово не розуміють. Але вони вже програли – і у Криму, і у всій Україні. Програли все своє імперське сволочне життя.

Сьогодні президент повторив мій девіз, який у соцмережах на моїх сторінках з 2014 року – "Крим буде вільним!"

А я ще одну фразу ввів у оборот: "Наступного року – у Бахчисараї!"

Так от тепер з упевненістю можна говорити — "Цього року — в Бахчисараї!".

Це не означає, що обов’язково цього календарного року. Але це означає, що час визволення Криму, повернення Криму в Україну пришвидшився.

І що кримські татари повернуться до Криму не народом другого сорту, а переможцями, господарями своєї землі. І я впевнений, що ще до деокупації Криму – Верховна Рада України ухвалить, а президент підпише відповідні зміни до Конституції, оформивши Кримськотатарську автономію. Тому що і прапор, і гімн, і мова кримських татар мають бути узаконені. Через те, що нас фізично небагато (позначилися депортації та заселення Криму російськими), ми не повинні на своїй землі почуватися людьми "другого сорту". Не повинні страждати наші політичні права.

Ми житимемо у своєму Криму, своїй Україні, своїй Європі.