Повернення Криму більш ніж реальне. Чому росія програє цю війну

Після історичної зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО та союзників у Рамштаймі 26 квітня поставки озброєння від партнерів в Україну вийшли на новий рівень. Поляки передали нам танки та БМП. США – найпотужніші гаубиці M-777 та снаряди до них, а також масу іншого озброєння. На підході – допомога від Франції, Австралії, інших країн.

Навіть Німеччина, що стояла осторонь, нарешті зважилася постачати в Україну важке озброєння.

Про те, яке озброєння нам ще треба і чому Україна обов’язково переможе російського агресора, читайте у другій частині бесіди "Телеграфу" зі спікером Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, бійцем ЗСУ Михайлом Макаруком (першу частину читайте тут).

Дві перспективи щодо постачання озброєння в Україну

– Яке озброєння нам ще потрібне від союзників?

– Я б тут розглядав дві перспективи. Короткострокову та довгострокову.

Якщо говорити про короткострокову, то передусім нам потрібні боєприпаси для радянських образів озброєння (82, 122, 152-мм). До речі, у Рамштайні було ухвалено радикальне рішення про зміну української артилерії та переведення її на натівський калібр, зокрема, 155-го. Але на це, знову ж таки, потрібен час.

Нам потрібні боєприпаси для реактивних знарядь радянських зразків – "Ураганів", "Градів", "Смерчів".

Із сучасних видів озброєння нам потрібні дрони, у тому числі дрони-камікадзе, боєприпаси 155-мм та різного типу артилерійські установки. Гаубиці М777 ми вже отримуємо від американців. Німці та голландці дають свою арту. Можливо, отримаємо самохідні гаубиці PzH 2000, а також M109A6 Paladin.

– На освоєння всієї цієї техніки потрібен час…

– Безперечно! Це ж не просто дав гармату — і лупи. Це сучасні артсистеми, які потребують відповідних математичних та технічних знань. Але, я думаю, все буде гаразд. Наші вмотивовані хлопці навчаються дуже швидко.

Нам також необхідні реактивні системи дистанційного рівня. Йдеться про M142 HIMARS (американська реактивна система залпового вогню на колісному шасі, яка може нести шість реактивних снарядів РСЗВ або одну оперативно-тактичну балістичну ракету ATACMS) та інших МРЛС (від Multiple Rocket Launcher System — поширене скорочення терміну реактивна).

Безумовно, ми потребуємо поповнення засобів протиповітряної оборони (ППО). У тому числі – переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК), "Стінгер" (Stinger), "Перун" (Piorun) тощо.

Нам потрібні зенітно-ракетні комплекси "Оса", "Бук". Нам потрібні засоби розвідки. Потрібна бронетехніка – будь-яка. Танки, БТР, БМП — все це потрібно і якнайшвидше. А також тягачі, пікапи, легкові машини.

А ще нам потрібне сучасне програмне забезпечення для системи управління військами, для логістики. І все це нам потрібне в короткостроковій перспективі.

- А якщо говорити про довгострокову?

- Нові танки, з новими калібрами. Нова арта. Та й практично будь-яке нове озброєння.

До речі, все це – цікава історія для тих, хто надаватиме нам цю зброю. У момент його продажу чи передачі Україні у значній кількості (наприклад, якщо американці передадуть нам сотні танків Anders чи німці свої Leopard), ми "підсідаємо" на цю гонку на постійній основі. Адже це потрібно обслуговувати, поповнювати парк. Тобто іноземці фактично виграють тендер для цілої армії. Причому найбільшої армії у Європі. І, як показали ці місяці, найпотужнішої армії Європи.

Думаю, за кордоном це все чудово розуміють.

Про літак-космос та підводні дрони

– Чи є можливість поповнити та оновити авіаційний парк?

– Нам, звичайно, потрібні літаки. Але не застарілі МіГ-29, які нам намагалися передати, але так і не передали. Нам потрібні літаки, які бомбитимуть колони рашистів. Тип Су-25. До речі, американці вже не використовують свої знамениті А-10 (Фейрчайлд Ріпаблік A-10 "Тандерболт" II — американський одномісний дводвигунний штурмовик, призначений для надання безпосередньої авіаційної підтримки сухопутних військ, ураження танків, бронемашин, інших наземних цілей — прим. ред.). Це одні з найпотужніших фронтових бомбардувальників. 30 таких літаків кардинально змінили ситуацію на нашому фронті. Один А-10 може знищити цілу колону. У нього шалена гармата, купа ракетного озброєння, шалена система навігації. Літак-космос.

І якщо раніше західні партнери говорили про неможливість передавати Україні літаки, то зараз вони про це замислюються.

І тут, я наголошую, нам потрібні літаки саме американського виробництва. Ті самі винищувачі F-16. Це найбільш серійний літак, із запчастинами проблем не буде.

– Що нам допоможе на морі?

- Протикорабельне озброєння. Дрони. У тому числі підводні дрони для знищення субмарин та кораблів супротивника. І ті ж далекобійні (що б’ють на велику висоту) засоби ППО – тут допоможуть. У цьому слід бути реалістами. Ніхто нам не дасть знаменитий американський зенітно-ракетний комплекс "Петріот" (Patriot). Це дорого. До того ж навчання користуватися подібним комплексом – справа довга, тому що це високотехнологічне озброєння.

Але є цілком надійні системи ЗРК німецького, нідерландського, шведського виробництва. І отримати їх реальніше.

Ми маємо не просто перемогти…

– Що в цій війні вважатиметься перемогою України?

– Перемога – це деокупація всіх українських територій, включаючи Крим. І все це більш ніж реальне.

Не треба бути Арестовичем, щоби зрозуміти, що москалі вже загнали на територію України практично все, що у них було боєздатного.

Безповоротні втрати у росіян – колосальні. На відновлення деяких сил і засобів (тих же десантури, спецназу) знадобляться роки. Міф про сучасне російське озброєння, яке може знищити мало не все на світі, вирушив за крейсером "Москва" на дно морське.

Вони оголили всі тили, які є. Пішли ва-банк.

Ми вже знищили дві російські повітряні армії. Перемололи приблизно чверть із 400 бойових літаків супротивника. Те саме по їхньому парку вертольотів та безпілотників.

Ми витримали найважчі – перші — місяці війни. Наразі йде стадія вимотування. Але, на відміну від росіян, ми маємо мотивовану армію. Яка знає, за що воює. Яка озлоблена. Яка отримує сучасне західне озброєння.

– Злість допомагає воювати?

– Допомагає. Після Бучі, Ірпеня, Маріуполя – жодної пощади не буде. Ніхто не слухатиме байки в стилі "я заблукав, я думав — на навчання, я ні в кого не стріляв". Ти – окупант. Твоє місце – у могилі. Максимум, якщо добре співпрацюватимеш з нашими ЗСУ та іншими структурами – можеш потрапити в обмінні списки. Бо наших військових треба визволяти з полону. Я прихильник того, що за одного українця можна віддавати сотню москалів. Тому що москаль – не людина, а наш воїн – святе. І це просто констатація факту.

Але допомагає воювати не лише злість, а й мотивація.

Тому що, наголошую, ми розуміємо, за що воюємо. А орки – ні.

Подивіться на опір місцевого населення на тій же Херсонщині!

А росіяни поводяться не як "визволителі", а як тупі загарбники, ґвалтівники, мародери. Вбивства, тортури, згвалтування громадянського населення. Знищення цілих міст. Насильницьке вивезення наших людей до росії, крадіжка зерна, продовольства, музейних цінностей, домашнього начиння, побутової техніки…

Це не забудеться. Це – на покоління, на роки.

Роспропаганда вісім років гавкала, що "Україна бомбить вільний Донбас". Але чомусь Луганськ та Донецьк після цих восьми років виглядають зовсім не так, як "звільнений" росіянами Маріуполь, фактично стертий у пилюку.

…Цього тижня загинув Саша Махов, який воював у 95 бригаді. Мій друг, журналіст телеканалів "Україна", "ДІМ". Корінний луганець, який мріяв повернутися додому, у вільний Луганськ. Заради Сашка, заради тисяч українців, які б’ються з російською мерзотою всі ці роки, ми повинні не просто перемогти, а й повернутися до наших Донбасу та Криму. Та не дати росії ніколи й ні з ким більше створити те, що вона творить в Україні.

І ми обов’язково переможемо. І обов’язково повернемось.

Наголошую — нам є, за що вмирати й заради чого жити.

А окупантам – ні.