Поки в Україні не буде ракетно-космічних військ, ми завжди відчуватимемо загрозу ракетних ударів з боку рф

Президент України Володимир Зеленський заявив, що існує лише два питання, про які варто говорити з рф. Це гарантії безпеки та питання Криму та Донбасу.

Тема гарантій безпеки спливає останнім часом дедалі частіше. І мене це насторожує. Тому що я не бачу перспектив для України через якісь гарантії безпеки. Мені складно зрозуміти, чому українська влада так уперто говорить про такі гарантії, які, на мою думку, нічого нам насправді не забезпечать.

Давайте будемо реалістами. Той самий британський прем’єр Джонсон уже заявив, що це не будуть гарантії, як у 5-й статті статуту НАТО (коли напад на одного члена альянсу вважається нападом на весь альянс).

Тоді як Чалий, один із представників української делегації на переговорах з росіянами, наголосив, що ми вимагаємо навіть кращих гарантій, ніж ті, що прописані у 5-й статті статуту НАТО. Але цього, як я вважаю, не може бути від слова "зовсім". Ніхто не воюватиме за Україну. Максимум – допомогти озброєнням. Але це робиться й досі. Просто треба так озброїти Україну, щоб росія ніколи вже не наважилася на нас нападати.

Безумовно, це робитиметься. І нам самим треба докласти чимало зусиль. Я вже кілька років про це говорю – поки у нас не буде ракетно-космічних військ, поки не буде хоча б балістичних ракет середньої дальності (я вже не говорю про міжконтинентальні) з дальністю польоту до 5,5 тисячі кілометрів, – ми завжди відчуватимемо загрозу ракетних ударів з боку росії. Завжди переживатимемо – стрільне вона по нас, чи не стрільне з того ж Каспійського чи Чорного моря, з якоїсь російської області.

А щоб вона не стріляла – ми повинні мати стримуючий фактор у вигляді ракет. Лише так росіяни розумітимуть, що ми у відповідь зможемо знищити те місце, звідки нам завдали удару.

Україні обов’язково слід розвивати відповідні програми. Можливо, не привселюдно. І тут не треба звертати увагу на якусь стурбованість будь-кого, на минулі домовленості. Все пішло прахом після російської агресії.

Лише такі ракети будуть нашою реальною гарантією безпеки. І, звичайно, українські збройні сили, які, крім божевільної мотивованості (яка є), матимуть відповідні види озброєння. Які будуть відповідним чином фінансовані, а не як це було напередодні війни.

Потужні вкладення в український оборонно-промисловий комплекс, потужні ЗСУ, потужна економіка, реальна боротьба з корупцією – найкращі гарантії безпеки України.

І, звичайно, не можна сходити зі шляху до членства в НАТО. Тому що нічого кращого зараз немає. І коли я чую про якісь інші гарантії, мені смішно крізь сльози.

Ті самі недавно нейтральні Фінляндія, Швеція вже готуються подавати заявку до НАТО. Які вам ще потрібні докази, що цей альянс те, що треба?

Путін розпочав широкомасштабне вторгнення, щоб ми не вступали до НАТО. В результаті альянс найближчим часом розшириться, як мінімум, на дві країни, які мають сухопутні (Фінляндія) та морські (Швеція) кордони з росією.

На мою думку, стратегічною помилкою чинної української влади є спроба знайти алгоритм розв'язання питань безпеки поза НАТО. Але це алгоритм вчорашнього дня. Світ уже не буде колишнім після широкомасштабної агресії росії. Точно відбудеться трансформація системи безпеки. Але саме НАТО відіграватиме тут основну роль.

Не виключає деякі регіональні системи безпеки. Той самий варіант Потрійного союзу – Україна-Польща-Великобританія, який почав опрацьовуватися незадовго до відкритої війни між росією та Україною. Але якщо ми, як заявляє наше керівництво, готові повернутись до позаблоковості, до нейтральності, то Україна не зможе нікуди вступати. Чи нам це потрібно? Чи варто відрізати собі шляхи пошуку місця у новій системі світової безпеки?

Наголошую, будь-яка позаблоковість і нейтральність могли спрацювати раніше. І то не спрацювали, якщо згадати 2014-й, коли Україна була позаблоковою.

Тож питання гарантій безпеки – точно не про позаблоковість. І я не розумію, навіщо про це зараз говорити. Якщо це робиться, щоб заколисувати путіна, Кремль – тоді так, хай собі кажуть. Але якщо це реальне бажання закласти під себе міну уповільненої дії – це величезна помилка.

Я (і, певен, не тільки я) чітко розумію, що росія завжди намагатиметься знищувати незалежну Україну. Навіть у разі нашої перемоги, якщо росія не розпадеться, залишиться у тому ж вигляді, будь-яка політична еліта, яка буде там при владі, завжди матиме пункт реваншу. І ми завжди будемо під загрозою агресії з боку Росії.

Тому найкращими гарантами нашої безпеки будуть лише колективна безпека, потужні ЗСУ, високотехнологічна зброя, ракетно-космічні війська.