путін і росіяни розуміють тільки мову сили, отже зараз треба перемолоти якнайбільше їхніх військ

У росії озвучили мету другого етапу так званої "військової спецоперації" (по суті – війни). Ставка нібито захоплення всього Донбасу, а також південних регіонів України.

Щодо захоплення всього Донбасу – росіяни говорили про це раніше. Зводили все до того, що Донецька та Луганська області в адмінкордонах – це все так звані "ДНР" та "ЛНР". І що за це нібито вони й борються. Тема актуалізувалася після того, як росіян вибили з півночі України.

Щодо бойових дій на півдні та "південних планах" агресора – теж не секрет, що їм важливий саме сухопутний коридор у Крим. Саме тому вони захопили частину Запорізької та Херсонської областей. І готують там зараз "легітимізацію" — чи про окремі "народні республіки", чи про приєднання південних територій до т.зв. "ДНР".

Щодо апетитів агресора щодо Миколаєва та Одеси – тут у планах остаточно відрізати Україну від моря. Послабити наш економічний, воєнний, геополітичний потенціал.

Тобто, на цей час росіяни максимально підняли ставки. Виходячи з того, що початковий план (швидке взяття Києва, зміна влади та отримання України під своє управління) не пройшов.

Для реалізації другого етапу спецоперації росіяни цілком можуть залучити Білорусь. Але лише у разі свого локального (і точно тимчасового) успіху на південному сході України. У такому разі путін може додавити Лукашенка. Якщо той бачитиме, що плани росії втілюються, він може включитися. Якщо ж успіх буде за Збройними силами України, на що ми всі сподіваємося, то Лукашенко намагатиметься не залучатися у війну безпосередньо. Мовляв, зробив і так максимум – надав білоруську територію для завдання ударів по Україні, для перегрупувань російських військ. На більше йти не можу… Поки що він продовжує балансувати на лезі ножа.

При цьому треба розуміти, що окрім кількох десантно-штурмових бригад армії Білорусі, які готувалися росіянами, там залучатися у війну особливо нема чим. І навіть ці бригади, бачачи втрати своїх російських колег, із якими разом вони ще недавно були на полігонах, у бій точно не рвуться. Морально психологічно там дуже нестійка ситуація. І Лукашенко явно розуміє, що пряме входження Білорусі у війну обернеться і для республіки, і для нього особисто катастрофічними наслідками.

Чим можемо протистояти озвученим планам агресора? Переговорний процес, як бачимо, ґрунтується на стані справ на фронті. Отже – наше завдання зірвати наступальну операцію супротивника. Перемолоти якнайбільше російських сил, використовуючи, зокрема, наявні резерви. І якщо матимемо на той момент гідне важке озброєння, можна буде говорити про контратаки з нашого боку. А якщо сил і потужностей у нас буде більше – то й про контрнаступ. Тому що росіяни як такі, і путін на чолі цього всього, крім сили, нічого іншого не розуміють.

Тож особливих альтернатив Україна не має. Потрібно розгромити супротивника. І тим самим змінити цілі та завдання росіян, як зробили раніше, зірвавши всі початкові цілі та завдання їхньої "спецоперації". І мати перспективи щодо звільнення тимчасово захоплених агресором територій.