Російська розвідка брехала путіну – і росія втратила Україну назавжди

Західна та українська розвідки знали про те, що щодо України росіяни розробляють кілька сценаріїв.

Перший – тиск на Україну та Захід, щоб вони погодилися на пакет "договореностей щодо безпеки", який просувала росія. З нейтральним статусом України, з відведенням сил і засобів НАТО тощо… З метою нейтралізувати не лише нашу країну, а й увесь демократичний світ у всіх напрямках. Фактично – капітуляція Заходу перед путінським режимом. Переділ світу під диктовку путіна.

Задля цього росія тиснула на Захід та Україну всіма засобами – оперативними, дипломатичними, політичними, економічними (особливо – енергетичними). Військовий фактор тримали про запас — як останній "аргумент".

В Україні російською агентурою робилася ставка на формування проросійських сил, які б створили передумову для зміни політичної ситуації. А саме – прихід до парламенту проросійських сил, вибори проросійського президента. Таке собі повторення тимчасового тріумфу "Партії регіонів" та Януковича.

Паралельно готували й низку силових сценаріїв. І наша розвідка отримувала дані про це. Зокрема, про проведення низки операцій після визнання росії т.зв. "ДНР" та "ЛНР". Про введення військ з їхньої території після цього визнання. Про проведення низки наступальних операцій під соусом "встановлення республік у межах їх споконвічних кордонів". Тобто – захоплення усієї території Донецької та Луганської областей.

Також були повідомлення про готовність російських угруповань в окупованому Криму, на території Білорусі, на Придністров’ї – до активних бойових дій. Але лише як відповідь на "агресію Києва проти ЛДНР".

Підштовхнути нас до такої агресії не вдалося. Так само як фейково уявити, що така агресія сталася. Те саме стосується Криму, який, згідно з меседжами роспропаганди, ось-ось готувалися звільняти не лише Україна, а й чи не всі сили в НАТО.

Саме такий сценарій дій росії (типу дій у відповідь на "українську агресію"), згідно з даними української та західної розвідок, розглядався Кремлем як пріоритетний. Але ми не повелися на ворожі провокації. І Москві довелося діяти у лобову. Йти на відкриту, нічим не мотивовану агресію.

У результаті стався масштабний наступ у всіх напрямках. З попередніми ракетними ударами. Без виразної мотивації, що дало привід запровадити потужні (хоч ще й не такі "пекельні", як хотілося б) санкції.

На Україну обрушилися удари з боку росії, Білорусі, анексованого Криму та тимчасово окупованих територій Донбасу.

Тобто росія сподівалася вирішити не лише локальне питання щодо донбаських псевдореспублік, які намагалася застовпити за собою, а й глобальне питання щодо всієї України. Вони вважали, що отримають зручний для себе результат спочатку протягом кількох днів. Потім – тижнів. Тепер, схоже, розмірковують уже про місяці… Тому що мужність ЗСУ, всього українського народу повністю поламала плани на створення як чергових псевдореспублік, так і маріонеткового уряду України.

Провал планів агресора багато в чому пов’язаний з тим, що російська розвідка формувала у путіну (на його "замовлення") помилкову позицію щодо того, що відбувається в Україні. Йому повідомляли, що в Україні нібито проведена потужна підготовча робота, що тут чимала частина населення позитивно сприймає росії загалом і путіна зокрема. Що є багато проросійських сил, які готові підтримати вторгнення.

Зрозуміло, що це мало нічого спільного з реальністю. Українське суспільство, політикум продемонстрували конослідованість перед російською агресією. Наші ЗСУ та тероборона продемонстрували неймовірну силу духу, мужність, винахідливість.

Як наслідок – повний провал російської стратегії та російського вторгнення. І термінове перегравання тез, стратегії та тактики у стилі – "все так і було задумано", "все йде за планом", "ми й не збиралися брати Київ".

росія ідеологічно, філософськи, стратегічно вже програла. Вона втратила Україну назавжди. Ті українці, які були більш-менш лояльні до росії навіть після її крадіжки Криму та варварства на Донбасі, тепер однозначно стали противниками росії. Причому чи не найжорсткішими противниками.

Питання часу, коли звалиться путінський режим. І не питання – як будуть до росії ставитися українці та весь цивілізований світ у майбутньому. Як до узбіччя цивілізації. Як до варварів. Як до тих, місце комусь – у резервації, віри комусь – ні, почуття до когось – зневага та ненависть.