У війні Україна-Московія цілі максималістські, що змушуватиме мобілізувати нові ресурси

Війна і здатність мобілізувати ресурси тримаються за руки.

В доіндустріальну епоху швидкість спалення ресурсів в рамках активних бойових дій переважала здатність мобілізувати нові ресурси.

Якщо війни затягувалося як Столітня війна, то періоди активних бойових дій чергувалися із довгими затишшями які тривали роками. В ранній модерн, хоча здатність мобілізувати ресурси збільшилася, але і вартість армії виросла в рази. Армій і ресурсів стало вистачати на декілька років інтенсивної війни якщо звичайно не вдавалося втягнути нових антагоністів на своєму боці, але навіть так все одно через певний час сідали за стіл переговорів і домовилися, бо війна зжирала ресурси швидше чим вдавалося їх поповняти.

Окремо досягненню миру сприяли обмежені цілі сторін що стали нормою в період 1648-1789. Коли цілі не максималістські то домовлятися легше.

В індустріальну епоху мобілізація ресурсів стала перманентною — швидкість створення нових ресурсів відповідала та і переважала темпу їх спалення. Війни закінчувалися через не скільки неможливість мобілізувати нові ресурси, а через те що вже тупо було нічого і ніяк як у WWI чи як сукупність перемог в кампаніях і здатності продовжувати мобілізувати ресурси коли ворог вже не міг як у WWII. Окрім того, цілі стали більш максималістські і домовитися було важко. Ідеології і націоналізм зіграли свою роль.

Були іще між двома епохами феномени Наполеона і Мольтке-старшого які любили/вміли швидкі війни на анігіляцію. Наполеону то вдавалося через феномен націоналізму який дав La Grande Armee помноженого на його мілітарний талант і гіперцентралізацію управління, а Мольтке-старшому — через більші успіхи Прусії в індустріалізації в частині залізниць над противниками і децентралізації управління, бо маса стала такою що вже жодна людина не могла ефективно керувати в режимі реального часу. Наполеона, як відомо, коаліції поставили на місце. А Мольтке-старшого від такої участі врятувала витончена дипломатія Бісмарка який попередив коаліцію балансування.

Постіндустріальна епоха через деіндустріалізацію — це певне повернення до доіндустріального періоду — здатність мобілізувати ресурси явно менше чим швидкість їх спалювання. Проте у випадку війни Україна-Московія цілі максималістські, що змушуватиме не шукати компроміс, а мобілізувати нові ресурси. Темпи цієї мобілізації будуть визначати хід війни не менше чим власне те як воюють сторони.