Чому всі раптом "забули" про наступ з Білорусі та чи варто його боятися

Наприкінці 2022-го року в українському інформпросторі активно обговорювалися ризики повторного вторгнення окупаційних військ рф з території білорусі. Деякі з лідерів громадської думки всерйоз припускали, що до "великого походу" на Київ у січні-лютому буде залучена й регулярна армія РБ. Попри те, що військові експерти наполягали на неспроможності ЗС рф провести тоді нову наступальну кампанію, рівень тривожності у суспільстві зростав з кожним днем. Та за два місяці по тому ситуація на півночі України залишалася контрольованою, розмови про загрозу для Києва раптом стихли, а от ситуація на східному напрямку набула максимального загострення.

"Телеграф" розбирався у тому, яку природу мають періодичні сплески прогнозів щодо наступу армії рф з території білорусі, та чи варто українцям побоюватися повторення сценарію 24 лютого 2022 року.

Окупантські мрії про Київ знову розбились об реальність

В грудні 2022 року сталося одразу декілька подій, які суттєво "підігріли" побоювання українців щодо повторної спроби окупантів прорвати нашу оборону на північному напрямку. Зокрема, стало відомо, що в ході мобілізації, оголошеної в росії восени, до лав окупаційних військ долучилися близько 300 тисяч одиниць гарматного м'яса, а у прикордонних з Україною областях білорусі почався набір добровольців до підрозділів тероборони.

Одночасно з цим видання The Economist опублікувало інтерв'ю з головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним, в якому генерал зазначив, що росія не полишила намірів захопити Київ і рано чи пізно спробує їх реалізувати. Ба більше, за тодішніми прогнозами ISW, під час візиту кремлівського диктатора в сусідню республіку 19 грудня, путін та лукашенко повинні були обговорювати майбутню участь РБ у війні з Україною.

Попри те, що ані в ЗСУ, ані у Прикордонній службі Україні не робили офіційних заяв про пряму військову загрозу з боку білорусі, опосередкованих ознак виявилось достатньо, аби в суспільстві зародилися тривожні думки щодо повторення сценарію 24 лютого 2022 року.

Насправді ж, за словами військового аналітика, ветерана АТО Євгена Дикого, у той період ми стали свідками еволюції уявлень росіян про їхні можливості.

"Вони всерйоз розглядали варіант великого походу на Київ та Харків і від'єднання західної частини України через Волинь. Але в ході підрахунку ресурсів, які для цього потрібні, їхні апетити почали знижуватися. В першу чергу стало зрозуміло, що ніякого походу з білорусі бути не може. Потім здувся і їхній план на великий котел з ударом з-під Харкова та Запоріжжя з відрізанням більшої частини Лівобережної України. В результаті усе звелося до того наступу, який ми спостерігаємо протягом останніх кількох місяців", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Військовий аналітик зазначає: основний ресурс російської армії – це погано навчена, але дуже багаточисельна піхота. Тому єдина, доступна їм тактика, – це продавлювання нашої лінії оборони "катком" живої сили. Вона спрацювала в Соледарі, і зараз окупанти намагаються використати її в Бахмуті та Авдіївці. Цим і обмежується гучно анонсований "великий наступ" росії, якого всі з жахом чекали з грудня минулого року – ні на що більше армія рф неспроможна.

"Так, стримувати цю навалу піхоти достатньо складно. Для нас було б навіть краще, якби вони ризикнули й спробували наступати з білорусі, але окупанти вчаться на помилках і зараз більш тверезо оцінюють свої можливості. Якщо на північному напрямку почне зростати загроза, ми будемо знати про це за кілька місяців до початку операції. Накопичення необхідних сил та засобів потребує часу, зробити це навіть за кілька тижнів просто неможливо", — запевняє Євген Дикий.

Варто зазначити, що українські військові ставляться до можливого наступу з білорусі цілком спокійно і сприймають його як додаткову можливість послабити ворога. Так, наприкінці лютого генерал-майор Дмитро Марченко, який керував обороною Миколаєва, заявив, що така масштабна операція ЗС рф могла б наблизити Україну до перемоги.

Зокрема, він нагадав про початок повномасштабного вторгнення, коли росіяни йшли колонами, а українські захисники їх успішно утилізовували, брали полонених та відбирали техніку.

"Я сподіваюсь, що він (наступ — прим. ред.) все-таки буде. Не треба цього лякатися, це дуже добре, якщо він буде. Ви маєте розуміти, що є правила війни. Нам, припустимо, щоб підірвати їх з місць, де вони зайняли оборону, треба мати в три рази більше особового складу, техніки. У нас немає цих ресурсів. Тому, коли вони йдуть у наступ, і ми організовуємо контрнаступ, ми прирівнюємо наші сили і нам так легше з ними воювати. Наступу не треба боятися, треба просто добре підготуватися. Військові всі розуміють, що так простіше для нас", — сказав Марченко в інтерв'ю "НикВести".

Вірити у ЗСУ та не втрачати пильності

Станом на кінець березня ситуація на кордоні з білоруссю залишається відносно спокійною та контрольованою. Наразі участь РБ у війні обмежується наданням армії рф своєї території для запуску ракет по українським містам, дозволом на використання російською авіацією летовищ для проведення повітряної розвідки та підготовкою особового складу ЗС рф на білоруських військових базах, полігонах і тренувальних центрах.

Попри те, що в Білорусі триває плановий призов на збори військовозобов’язаних, а після інциденту з пошкодженням літака ДРЛС А-50 у Мачулищах уряд планує створити спецпідрозділи, аналогічні українському "Беркуту", ударних ворожих формувань на території білорусі не спостерігається.

За словами речника Державної прикордонної служби України Андрія Демченка, присутність на території сусідньої республіки особового складу ЗС рф – не новина, і аж ніяк не пряме свідчення того, що найближчим часом з білорусі готується наступ на Україну.

"Російські військові й раніше задіювались у спільних навчаннях з підрозділами РБ, а також проходили там підготовку, після чого поверталися в росію, а замість них прибувала наступна група. Останнім часом в росії не було сформовано ударного угруповання, яке могло б здійснити повторне вторгнення в Україну з території білорусі", — каже Демченко в коментарі "Телеграфу".

Водночас, і недооцінювати ворога теж не слід, зазначає речник ДПСУ. Наявна у росії кількість сил може бути використана для провокації на українсько-білоруському кордоні або ж для досягнення, якщо не стратегічних, то тактичних цілей. Зважаючи на це, на північному напрямку продовжується укріплення не лише лінії кордону, а й прикордоння України. Таким чином, підрозділи ДПС, ЗСУ та Нацгвардії матимуть всі можливості для відбиття будь-якої агресії з цього напрямку.