Справжні втрати росіян під Херсоном, нові плани ЗСУ та кінець війни: інтерв'ю з Владиславом Селезньовим

Резонансне звільнення Херсону від росії безперечно — топновина, на яку Україна терпляче чекала ще з початку березня. Попри численні прохання представників Міноборони України дочекатися офіційних повідомлень про ситуацію на півдні, соцмережі вибухнули переможними постами. Натомість за поребриком — ситуація кардинально протилежна через розпач путінських ура-патріотів. Почали також з'являтися неофіційні дані про можливі втрати окупантів, трупи яких очевидці начебто не могли порахувати у закривавленому Дніпрі при спробах росармії втекти від покарання ЗСУ.

Натомість радник Офісу президента Олексій Арестович вчора після обіду у своєму дещо грайливому стилі повідомив, що росіяни нібито встигли вирватися з правого берега без особливих втрат.

"Телеграф" у свою чергу ексклюзивно поцікавився у військового експерта, полковника ЗСУ Владислава Селезньова, скільки все ж таки насправді живої сили путін міг втратити на Херсонщині за результатами "планової передислокації" своєї не вперше битої армії рф. А також яким чином поразка москви в Херсоні вдарить по кремлю і вплине на подальший хід війни.

Про реальні втрати орків на Херсонщині

— Які загальні втрати окупанти можуть понести на Херсонському напрямку (на правому березі Дніпра) під час наступу ЗСУ?

— Дивіться, усі ми чекали дивних неймовірних цифр вчора зранку від українського Генерального штабу. За зведенням було вказано більше, ніж 700 російських трупів. Але акцент було зроблено саме на Бахмутському напрямку — там понесли найбільші втрати російські окупанти. Про Херсонський напрямок не йшлося. Цілком ймовірно, що наш Генштаб поки що опрацьовує зведення з регіонів і можливо дещо пізніше буде повна інформація щодо реальних втрат російських окупантів, що діяли на правому березі Дніпра.

Виходимо з наступних міркувань: війна, яка нині триває, є гібридною, в тому числі інформаційною. Але, звісно, нашим я довіряю більше, ніж російським спікерам, бо ті брешуть, як тільки відкривають рота. Я їм взагалі не вірю. Ми ж чули заяви міноборони росії з приводу того, що всі російські вояки вийшли (з Херсону, — Авт.) і жодної одиниці техніки не полишили. Сподіваюсь, що буквально cьогодні ми побачимо перші кадри саме не полишеної російськими окупантами техніки із Zтками, Vешками та іншими індексами.

Рахуємо таким чином: 32 тисячі російських вояків було на правому березі донедавна. Міністр оборони Олексій Резніков говорив, щонайменше тиждень потрібно буде окупантам рф, щоб увесь той мотлох вивезти. Два дні тому суровкін заявляв, що вони виводять, а вчора заявив, що вони вже вийшли. У який спосіб та за якими комунікаціями вони це робили? Антонівський міст пошкоджено. Міст, який зліплений з барж під Антонівським суттєво пошкоджений. Тобто потік техніки там не може йти. Міст в районі греблі у Новій Каховці пошкоджений. Рух там відбувався, але він не був такий інтенсивний, шалений. Але якась техніка йшла. Однак питання — чи вся вона там йшла.

— Яка вірогідність втечі росіян через понтонні переправи і пароми, де саме?

— Багато техніки у такий спосіб не перевезеш через, знову ж таки, фактор інтенсивності руху. Вона не надто висока. Що нам передає українська розвідка? Нібито росіяни вивезли всю техніку та особовий склад елітних військових підрозділів, а саме десантно-штурмових військ. Стрілецькі підрозділи не вивели, танки не вивели, чмобіків не вивели. Хтось там намагається рятуватися за допомогою якихось підручних засобів — хтось десь човен вкрав чи катер, або ще в якийсь спосіб втікає. Тобто получилось, як у відомій фразі "спасение утопающих — дело рук самих утопающих".

Відтак зараз прогнозувати, які саме втрати окупантів щодо кількості 200-х, 300-х, а також тих, що потрапили в український полон, вкрай важко. Дуже ситуація динамічна. Тільки-тільки з'являється інформація щодо руху українських сил та засобів. Адже очевидно, що наприклад, є частина росіян, які знаходяться на тих територіях, де ще немає українських Сил оборони. Або, скажімо, в Херсоні десь по підвалах, по хатах сидять — ми їх поки що не знайшли. Тобто, потрібен певний час. Очевидно, що стабілізаційні заходи, які включають у себе пошуково-рейдові дії з метою виявлення та знищення російських окупаційних військ, будуть тривати ще певний період часу.

Хоча тут для росіян-вояків, що знаходяться на правому березі Дніпра, є певна "виделка": або вони здаються в український полон, або будуть "двухсотими". Іншого варіанту для них немає. Бо переправлятися вплав Дніпро у листопаді вже складно через прохолодну воду. Інших шляхів немає. Заходів і сил для контратак, думаю, що у росіян відсутні. Немає ані ресурсів, ані взагалі таких планів, оскільки це неможливо. До того ж після того, як вони підірвали Антонівський міст та міст у Новій Каховці, лишаються лише згадані вище паромні переправи.

Про деокупацію лівобережжя Херсонщини

— Які можуть бути шанси на форсування Дніпра Збройними Силами, аби зараз розвинути контрнаступ та деокупацію Херсонщині вже на лівому березі Дніпра?

— Одна з причини, чому тут і зараз українські сили оборони не почнуть форсувати Дніпро, щоб буквально по п'ятах переслідувати російських окупантів, пов'язано з тим, що перетин річки (тим паче Дніпра) складна військова операція. Вона передбачає дуже високі втрати особового складу. Якщо проводити історичні аналогії та згадати штурм радянськими військами Києва у 1943 році, там мова йшла про втрату кількасот тисяч особового складу. Звичайно, зараз змінилися можливості, технології і таке інше. Але навіть якщо мова йтиме про тисячі українських втрат, на такий варіант розвитку ситуації український Генеральний штаб не піде. Життя і здоров'я наших оборонців є безцінними.

Раніше, до речі, про це говорив представник ОП Арестович, що буде обиратися інший шлях для деокупації лівого берега Дніпра. Він не говорить про який саме, і це цілком очевидно, тому що ворог не має знати, у який спосіб ми будемо звільняти лівобережжя Херсонської області.

— Тож які гіпотетичні варіанти можуть бути?

Є один дуже цікавий момент. Він є публічним, тому я можу про нього говорити. В рамках чергового траншу військово-технічної допомоги від наших американських партнерів Україна отримає 40 бронекатерів. Поки не знаю їхню повну специфікацію… але, по-перше, вже можемо підрахувати, яку кількість десанту ці кораблі можуть переміщувати. І по-друге, де саме їх можна задіювати. Адже річок на території нашої країни не так вже й мало.

Можемо говорити про їхнє використання, починаючи з північного флангу українського фронту. Можливо, ці катери ЗСУ можуть задіяти в акваторії Київського моря і відповідно прикривати територію Київської області з півночі від нашого недружнього сусіда — Республіки Білорусь. Їх можуть використовувати в акваторії Південного Буга, щоб проводити різного роду заходи з блокування та знищення російських угрупувань, які діють в районі Кінбурнської коси. Можуть використовуватися ці плавзасоби на річці Дніпро. Наприклад, дещо південніше від Запоріжжя і т.д.

Але напевно про це вам ніхто не скаже, навіть, якби й знав. Наш Генштаб абсолютно раціонально виходить з тих міркувань, що він знає, що йому потрібно, де саме і у якій кількості. Адже треба розуміти, що отримання такого специфічного продукту, як бронекатери, це ж рішення не вчора було ухвалено, а сьогодні ми вже його отримали. Тобто певна підготовча процедура відбувалась для того, щоб у визначений час українська армія мала те, що їй потрібно. Це довгострокове планування і все продумано Генштабом.

— Який був план звільнення Херсону? Це ж не спонтанна операція у стилі взяли автомати та побігли в атаку…

— Якщо ми згадаємо генерала Кирила Буданова, пам'ятаєте, як два місяці назад він розповідав про те, що до кінця листопада Херсон звільнять? І скільки тоді скепсису було всередині українського середовища, мовляв, звідки український генерал знає, що саме до кінця листопада, адже під Херсоном більше, ніж 30 тисяч стоять вояків рф, найкращі їхні частини та підрозділи, плюс купа артилерії, авіація тощо. А також з Криму недалеко летіти тим самим російським літакам-штурмовикам і гелікоптерам, щоб атакувати нас з повітря, у разі якщо ми будемо звільняти облцентр. Плюс — місцевість, бо там голий степ. До того ж погодні умови, коли всі поля порозкисали і бронетехніка там не пройде. Але що ми бачимо?!

Те, що наші воїни герої, це одна умова — вона вкрай важлива. Але цікаво, що генерал Буданов говорив про це ще задовго до реалізації цього плану (щодо звільнення Херсону, — Авт.). До чого я веду: є стратегічне планування, є бачення загального театру військових дій і розуміння, де та коли і у який спосіб буде звільнена наша земля від ворога.

Якою буде війна після звільнення Херсону

— Чи стане звільнення Херсону переломним моментом у війні проти рф?

— Знову ж таки, повертаючись до питання про вітчизняну розвідку, орієнтую вас на наступну дату — Буданов сказав, що до кінця травня наступного року вся територія України буде звільнена. Причому він у цьому плані синхронізований із заявами Курта Волкера (колишнього представника президента США в Україні) і генерала Бена Ходжеса, колишнього командувача військами Штатів в Європі (це знаний фахівець і на сьогодні найбільш авторитетний серед військових експертів США).

Це той самий генерал, який, по-перше, свого часу наврочив, що путінська армія буде намагатися пробити сухопутний коридор з Донецька в Сімферополь. Хоча всі йому говорили, навіщо це, адже у путіна є Кримський міст і для чого йому той сухопутний коридор. І по-друге, він прогнозував, що російська армія буде намагатися пробити коридор, щоб отримати доступ до дніпровської води, аби заполонити Північнокримський канал для водопостачання Криму. І той, і інший варіант російська армія, поки що реалізувала.

— Якої інтенсивності бойових дій слід очкувати на півдні після звільнення Херсону?

— Бойові дії на південному фланзі українсько-російського фронту будуть продовжуватися. Ніхто зараз не скаже, де саме продовжуватиметься український контрнаступ з метою деокупації півдня нашої країни. Але те, що він буде триватиме далі, це очевидно. Так само зрозуміло наступне: після масштабного контрнаступу потрібна оперативна пауза для українських Сил оборони. Вона буде використана з метою підтягнення артилерії, в тому числі РСЗВ HIMARS, підтягування засобів протиповітряної оборони, бронетехніки тощо. Відповідно — проведення стабілізаційних дій на визволених територіях. Це ми побачили на прикладі Харківської області. Теж саме буде відбуватися і в Херсонській області. Тобто бойова робота українських Сил оборони продовжується і триває вона протягом певного періоду часу.

Що ж до часових показників, знову ж таки, ніхто нічого вам зараз не скаже напевно з однієї очевидної причини — багато чого під час українського контрнаступу залежить від інтенсивності обсягів та темпів постачання військово-технічної допомоги для потреб українського війська.

— Одних броньованих катерів напевно буде замало. Що ще потрібно ЗСУ для закріплення успіху на півдні?

— Є інша добра новина. Буквально вчора у новинних стрічках з'явилося повідомлення про те, що збирається наступний, сьомий "Рамштайн".

Зрозуміло, що більше ніж 50 країн-учасниць цього проекту знову працюватимуть над кейсом надання військово-технічної допомоги для ЗСУ та інших сил оборони, оскільки зброя потрібна. Вона необхідна у великих кількостях, тому що нинішня кампанія — війна артилерії. Очевидно, щоб Україна мала стале просування і розвивала наступ, нам потрібна достатня кількість і артилерійських засобів, і боєприпасів (відповідно — HIMARS та ракет до них). Тому що без артилерійської підтримки просуватися вперед — наражати наших воїнів на смертельний ризик.