Надія Васіна: "Річ, доки доїжджає з Києва сюди, на Донбас, стає золотою"

Допомога мешканцям Авдіївки та інших населених пунктів Донецької області – лише один з моментів волонтерської діяльності відомої спортсменки Надії Васіної. Гімнастка, яка вважається найгнучкішою артисткою України, відзначає, що переважна більшість людей радіє у прифронтовій зоні елементарним речам. Хоча є і ті, хто на задоволений допомогою. Про це та підтримку військових волонтерка розповідає у матеріалі Gazeta.ua.

За роки поїздок на Донбас у Надії Васіної вже виробився алгоритм – спочатку вона зустрічається з військовими, яким передає допомогу. Згодом у їх супроводі рушає по прифронтових містах і селах. Спортсменка каже, що від початку повномасштабного вторгнення їх не пізнати.

- Та сама Авдіївка – це місто на першій лінії фронту – десь за кілометр вже стояли рашисти, – відзначає Надія. – Але там були класні парки, сквери, велодоріжки, тенісні корти, футбольне поле, пляж, нічні клуби! Уявляєте? При тому, що там час від часу щось прилітало, а люди навіть не квапились вставляти вікна, які їм видавали. Зараз Авдіївки немає, вона вся зруйнована. Коли я була на Донбасі у вересні, мене туди навіть не пустили.

Більшість мешканців цього донецького міста перебралися в найближчі населені пункти, де є вцілілі будинки. Саме там люди і знаходять прихисток. Звичайно, що втративши все власне майно, вони потребують допомоги.

- Цього раз гнала хлопцям Джип Черокі, повністю його завантажила теплими речами для місцевих мешканців, — говорить Надія. – І от підходить одна жіночка, питає, чи може взяти пуховик, відповідаю, що можна. А вона далі: "Боже, а тут ще й шапочка теж червона, а можна і її, щоб був комплект?" — "Так, звісно!" І вона всім показує і так радіє, що в неї речі будуть одного кольору, а в неї – увага! – більше нічого нема. Власний будинок зруйновано, і вона живе в чужій покинутій хаті. Люди загалом у важкому емоційному стані.

Надія додає, що намагається підтримувати в першу чергу свідомих мешканців Донбасу, бо є й ті, хто має проросійські настрої. В цьому вона покладається на місцевих патріотів, які допомагають їй з’ясувати потреби людей та "закривати" їх адресно.

- В мене немає такого, що ти вивантажив десь все в селі і поїхав, — наголошує Надія. - Ні, люди приходять, обирають речі, приміряють, щоб точно користуватися. А всі вони різні, комусь мало, хтось чимось незадоволений і це зрозуміло, що їм хочеться більше уваги. З іншого боку, не всі усвідомлюють, що річ поки доїжджає з Києва сюди, на Донбас, стає золотою. Бо вантаж треба спочатку зібрати (в цьому покладаюсь на Світлану Легку – мого продюсера в гарні часи, що очолює благодійний фонд "Світлий), потім знайти машину, заправити, гнати її цілий день через блокпости. Це постійний стрес.