ВСУ захопили трофейні САУ "Мста-С": чим вони можуть стати в нагоді на фронті

Успішний наступ ЗСУ в Харківській області продовжує поповнювати лави української армії все новими трофеями – покинутою військовою технікою, що відступають окупантами. Цього разу українські бійці зняли на підступах до Ізюму щонайменше 2 кинуті 152-мм самохідні артилерійські установки "Мста-С".

Чому Мста-С – не французька "CAESAR"

"Мста-С" є самохідним варіантом 152-мм радянської гаубиці "Акація" і була прийнята на озброєння ще армією СРСР у 1989 році для танкових та мотострілецьких частин.

Маючи масу 42 тонни і калібр 152 мм, "Мста-С" може возити з собою 50 снарядів до гармати і стріляти на максимальну відстань до 29 км. Зброя має за собою досить пристойний бойовий досвід — бойові дії в Чечні, агресії росії проти Грузії в 2008 році і навіть під час війни Ефіопії та Еритреї в Африці.

Вже відзначалася слабкість зброї як застарілої системи управління вогнем, викликане загальним відставанням росії від Заходу у сенсі електроніки, що знижувало ефективність вогню. Але не лише це робить "Мсту-С" безпорадною проти САУ НАТО, якими зараз озброюється ЗСУ.

Насамперед, "Мста-С" як і інші артсистеми Росії, поступаються НАТОвським зразкам у дальності, так, при максимумі стрільби "Мсти-С" в 29 км, той же "CAESAR" б’є на 40 км, а активно реактивним снарядом — до 49 км. Німецька ж САУ "PzH 2000" може бути до 50 км, а активно-реактивним снарядом і зовсім до 65-67 км. І "CAESAR" та "PzH 2000" перебувають на озброєнні ЗСУ.

Причина цього – менша довжина ствола російських артсистем, нездатних розігнати снаряд до вищих швидкостей, що веде до якісної переваги артилерії ЗСУ.

Тим не менш, трофеї ЗСУ у вигляді 2 одиниць "Мста-С" означають, що в України на 2 САУ стало більше, а в росії — на дві менше. Тим більше, що парк САУ ЗСУ можуть поповнити шведські "Лучники".