Від HIMARS до дронів-камікадзе: яка зброя стала «довгою рукою ЗСУ» для Криму

Серія загадкових вибухів на військових об’єктах Росії в тимчасово окупованому Криму в серпні викликала питання про те, що стало їх причиною. Офіційна влада України так і не підтвердила, що вибухи — результат роботи ЗСУ, а ось росіяни відкрито говорять про диверсії.

"Телеграф" вирішив розібратися, яким чином українська армія, за бажання, може атакувати російські військові об’єкти в Криму і яка зброя західних союзників може нам у цьому допомогти.

Елітний спецназ та дрони-камікадзе

За версією американського видання The New York Times, за серпневими вибухами у Криму стоїть елітний український спецназ, закинутий у ворожий тил.

Однак якщо хтось думає, що спецназівці проникли на склад і організували його вибух, слід засмутити читачів — скоріше диверсанти можуть використати для завдання точкового удару спеціальний ударний безпілотний літальний апарат одноразової дії, дрон-камікадзе.

Правдоподібності цьому додає атака штабу Чорноморського флоту Росії в Севастополі, що трапилося ще 31 липня, в день ВМФ Росії, за заявою російської сторони, що сталася саме з безпілотника.

Треба сказати, що ще з весни Україна отримала сотні ударних безпілотних дронів-камікадзе, лише США передали понад 800 одиниць БПЛА Switchblade та Phoenix Ghost.

БПЛА серії Switchblade, яких Україна офіційно отримала 700, мають дальність дії від 10 км (Switchblade 300) до 80 км (Switchblade 600) та вагу від 2,7 до 23 кілограмів. Найімовірніше для атаки складів або місць відкритого зберігання боєприпасів, можуть використовувати більші і потужніші Switchblade 600.

БПЛА Phoenix Ghost за своїми характеристиками відповідають слабшому дрону типу Switchblade 300.

ATACMS — б’є на 300 кілометрів, його не може збити ППО

РСЗВ HIMARS з моменту своєї появи вже внесли перелом у війну, своїми точними ударами накриваючи командні пункти, резерви та склади палива та боєприпасів у тилу окупантів.

Офіційно США поставили Україні боєприпаси М31 GMLRS – осколково-фугасні ракети з дальністю близько 70-80 км, яких явно не вистачить для удару по об’єктах у Криму. Інша річ – ракети ATACMS, які також можуть запускатися з РСЗВ HIMARS. Їхня дальність, залежно від модифікації, становить від 165 до 300 кілометрів, чого цілком достатньо для удару по військових об’єктах Криму.

Безперечним плюсом цієї ракети є той факт, що російська протиповітряна та протиракетна оборона навряд чи здатна їх перехоплювати. Найбільш масовий ЗРК російської армії С-300 розроблений ще в 70-х роках і явно старуватий для ATACMS, що успішно використовувався з 1991 року.

Теоретично, з ракетою ATACMS може впоратися новий ЗРК С-400, але чи трапилося таке на практиці – невідомо.

У той же час після початку вибухів в окупованому Криму видання Politico випустило статтю, в якій припустило, що США могли таємно передати ATACMS Україні, тому що власні українські ракети "Точка-У" не можуть дістати до Криму.

Після цієї статті в США офіційно заявили, що подібних поставок не робили і поки не бачать у них сенсу, оскільки ефективніші та більш необхідні реактивні снаряди GMLRS дальністю 70-80 км.

Також арсенали ЗСУ може поповнити шведська САУ "Archer", призначена для завдання швидких і точних ударів по ворожих позиціях.