Несправедливість по-українськи: в яких умовах утримують полонених ворогів та що вони кажуть про війну (фото, відео)

Тюрма — далеко не те місце, куди квапишся потрапити за власним бажанням, однак інколи це необхідно. Журналістам "Телеграфу" вдалось побувати у таборі, де утримують військовополонених, які воювали проти України на боці ворога. Скажу одразу — автор цих рядків у місцях позбавлення волі був вперше. "Екскурсія" викликала неоднозначні відчуття.

До табору, який знаходиться далеко від лінії фронту, ми прибули разом з іноземними журналістами. Перевірка документів, декілька хвилин очікування і ми всередині. Телефони та засоби зв’язку проносити на територію утримання полонених заборонено.

Бордюри білісінькі, бо "є кому білити"

Перше, що прямо в’їдається в очі — вибілені бордюри. На території справді досить чисто, парадні бордюри показово вибілені, що з одного боку наче й добре, а з іншого віддає чимось "совковим".

Журналісти жартують:

— Чому бордюри такі білі?

— Бо є кому білити!

Разом із заступницею міністра юстиції Оленою Висоцькою, яка є по суті куратором закладів виконання кримінальних покарань та пробації, оглядаємо приймальне відділення. Нічого надзвичайного — видача одягу, душові кімнати, перукарня (за бажанням). Навпроти приймальної будівлі є невелика капличка, священника ми не застали, однак в середньому раз на тиждень він з’являється там для спілкування з полоненими.

Після прийому утримувана особа потрапляє в карантин — звичайна кімната на 10-12 ліжок, де вона перебуває два тижні.

"За цей час знайомимось з полоненим, вивчаємо його психологічні особливості, перевіряємо наявність інфекційних та інших хвороб", — говорить керівник установи, чиє ім’я ми називати не будемо з міркувань безпеки.

Зуби, рентген і навіть УЗД

Медична частина — гордість табору. Там є і УЗД, і сучасний рентген-кабінет і навіть стоматологія. Пані Висоцька неодмінно нагадує, що полонені утримуються згідно з умовами Женевської конвенції.

"Ми їх мусимо утримувати в умовах, які застосовуються відповідно до військовослужбовців. Харчування, побутові умови, медицина", — каже заступниця міністра. Вона уточнює, що утримання одного полоненого обходиться державі орієнтовно в 3 тис. грн. Для прикладу — мінімальна пенсія з 1 липня складає трохи більше 2 тис. грн. Тобто замість двох військовополонених держава могла б виплачувати три пенсії.

"Утримання військовополонених має свою специфіку, — каже під час розмови тет-а-тет заступниця міністра.

"Логістично більшість військовополонених знаходяться ближче до лінії фронту, оскільки так їх можна швидше обміняти й немає сенсу возити туди-сюди", — пояснює пані Висоцька.

Запитую, чи справді осіб чеченської національності обмінюють набагато швидше.

"Існує певна "ієрархія" щодо обмінів. Ми бачимо, що як тільки особи цієї національності потрапляють у полон, то тут же надходить запит на його обмін. Тиждень-півтора і його міняють. Далі інтерес для ворога складають російські офіцери — і чим вище, тим краще. Рядових росіян теж міняють, але якщо для нас кожне життя нашого воїна важливе, то окупант відноситься інакше, — говорить Олена Висоцька. — Дно цієї "ієрархії" — "мобілізовані" з так званих "ДНР" та "ЛНР" — їх доля росіян взагалі не цікавить. Вони їх використовують як гарматне м’ясо, а далі списують", — підкреслює заступниця міністра.

Так склались обставини

У виробничій зоні зустрічаємо групу робітників з-поміж військовополонених. Частина робить піддони, частина клеїть пакети. Не квапляться — їм спішити нікуди. З тими полоненими, які знаходяться під слідством, говорити не маємо права. Однак спілкуємось з двома "військовими ЛНР".

— Що відбувається в Україні?

— Війна. Погано, але це війна.

— Чому росія вбиває мирних жителів? Після обстрілів у Вінниці загинули діти, жінки.

— Вони стріляють ракетами, а куди вже воно попаде…

Обоє потрапили у полон ще у березні, але до липня нікого з росіян їх доля не зацікавила.

— Як потрапили до формувань т.зв. "ЛНР"

— Так склались обставини.

Свою участь у війні пояснюють "обставинами". Один з них каже, що навіть не стріляв, а лише був водієм тягача для техніки. Інший зізнається, що в бойових діях участь брав, однак стояв нібито в другій лінії наступу.

— Новини дивитесь?

— Так, українське телебачення.

— Що думаєте про те, що з березня вас не обміняли? Не складається враження, що ваші російські покровителі вас просто використали?

— Ми ж не знаємо, включають вони нас у списки (на обмін — Авт.) чи ні. Є надія. Пройшло не так багато часу.

Обоє зізнаються, що хочуть додому й очікують обміну. Заступниця міністра Олена Висоцька наполягає, що людей з ОРДЛО у таких таборах багато, їх не квапляться обмінювати. "Дехто себе так комфортно почуває, що мріє навіть перевезти сім’ю поближче", — каже пані Висоцька.

Чиновниця прямо каже, що після закінчення війни Україна матиме ще одну проблему, яку треба буде вирішити — що робити з цими полоненими. Вони отримують вироки, відсидять і, якщо їх не обміняють, вийдуть на свободу.

Комфорт за гроші жертви агресії

Що ж такого "комфортного" може бути у тюрмі, запитаєте ви? Розпорядок дня, триразове харчування, доступ до телебачення та спортивного майданчику (дійсно, у таборі є свій стадіон). Спальні місця у теплі. Після лютнево-березневих засніжених окопів, куль та голодувань це для багатьох дійсно спасіння. Дехто з полонених навіть мав змогу подзвонити додому.

Чому ж матеріал названо "несправедливість по-українськи"? Бо платити за цей комфорт повинні ми — громадяни України. Ті, хто будував майбутнє у власній оселі, а не ліз до сусіда зі зброєю. Ті, хто не зраджував Батьківщину та не ходив на фейкові референдуми у Донецьку та Луганську.

А найбільша несправедливість у тому, що переселенці з того ж Маріуполя, Волновахи, Ізюма чи Сєвєродонецька наразі далеко не завжди мають такі умови, у яких утримують тих, хто прийшов і забрав у них домівки та мирне життя.

"Війна — дуже несправедлива штука. Але ми мусимо утримувати їх (військовополонених — Авт.) в умовах, передбачених Женевською конвенцією. З надією, що до наших захисників, які потрапили до полону, будуть відноситись так само. Десь, можливо, їм (українським військовополоненим — Авт.) дадуть зайву пляшку води й це врятує їм життя. Кожен наш герой потрібен нам живим і на свободі", — каже заступниця міністра.

Точну кількість утримуваних у полоні осіб вона не уточнює, акцентуючи, що ворог може "для кількості" схопити на окупованих територіях людей з-поміж мирних жителів.

— А чому Україна не бере до полону росіян, які знаходяться на вашій території, — запитує журналіст з Японії.

— Бо ми цивілізована країна, — відповідає Олена Висоцька.

— Але ваш підхід нам подобається, — додаю я у відповідь іноземцю.

Нагадаємо, в кінці червня відбувся масштабний обмін полоненими, в результаті якого 144 українські захисники змогли повернутися додому.

Всі фото та відео в матеріалі — Ян Доброносов, "Телеграф".