Українські біженці відповіли Дудю на три тези російської пропаганди

Наші громадяни наголошують — будь-яке твердження про утиск російськомовних в Україні є брехнею

Відомий російський журналіст Юрій Дудь присвятив новий випуск своєї програми на YouTube спілкуванню з українськими біженцями. Багато його співрозмовників розвінчали деякі з міфів російської пропаганди, якою телебачення країни-агресора апелює досі, навіть на 48-й день війни.

Ролик було опубліковано на авторському каналі Дудя у вівторок, 12 квітня.

Надійне джерело новин про війну – підпишись на наш Telegram

Міф 1. "Армія Росії обстрілює тільки військові цілі"

Нісенітницею називає подібне твердження харків’янин Юрій. Він бачив, на що російська авіація перетворила його рідне місто, і не збирається потурати фейкам, які поширює Кремль.

"Ну як можна бомбити лише військові об’єкти, якщо знесли фактично дві третини Харкова? — риторично запитує чоловік. — Причому постраждали найбільше спальні райони. Чому? Тому що їх легше було обстріляти з тих же "Градів", "Смерчів" тощо. Били по околицях — абсолютно спокійні спальні райони — Салтівка, Північна Салтівка, ХТЗ, Горизонт. Звичайні спальні райони, живуть роботяги, там ніяких військових об’єктів немає і не було близько. Вони перетворилися на руїни та згарище".

Міф 2. "Україна обстрілює сама себе, щоб звинуватити у цьому росію"

На думку того ж Юрія, подібні твердження неможливо сприймати всерйоз. Він навіть не уявляє, наскільки мало критичного мислення має бути у людей, які вірять у такі заяви.

«Як можна обстрілювати свій народ? Своїх співгромадян? Це нонсенс! І жодних ось цих вигадок — що ми самі себе розстрілюємо!" — каже Юрій.

Він характеризує такі "новини" як "повний нонсенс і марення", у своїй додаючи, що розуміє, у яких може бути причина їх появи.

"Може, тому, що в Росії такі речі практикувалися? У тому ж Волгодонську були такі випадки наприкінці 90-х і на початку 2000-х, — нагадує Юрій. — Але я не хочу влазити в російські нетрі історії. Я точно відповідаю за нас і нашу Україну. Нас ніхто з наших військових не бомбив, не бомбардує і це взагалі на голову не налазить".

Міф 3. "В Україні притісняють російськомовних людей"

Це питання так чи інакше порушило одразу троє людей — усе той же харків’янин Юрій, ще одна його землячка Христина та вчителька Лілія, яка часто бувала у Бучі та інших населених пунктах передмістя Києва.

Юрій стверджує, що все життя говорив російською, тим більше, що Харків є одним із найбільш російськомовних міст України. При цьому йому нічого не заважає розмовляти і розуміти українську, проте він вибирає ту мову, яка більш зручна у спілкуванні.

Згодна з тим, що ніхто ніколи не забороняв говорити російською і Христина.

"Абсолютно немає жодного обмеження. Ніхто й ніколи. Мені ось тридцять років, і мене ніхто і жодного разу ні в чому не утискав абсолютно. Ми в сім’ї — мама з Черкаської області, говорить українською, тато з Харкова, і розмовляє російською — розмовляємо як зручно", — каже дівчина.

За словами Лілії, вона також використовує російську мову для спілкування, бо тато був росіянином, а мама українкою. І жодних утисків ніколи не було. Тому подібна інформація — лише чергова вигадка кремлівської пропаганди.

Тим часом російські журналісти та політики продовжують працювати над розповсюдженням фейків. Наприклад, в Україні впевнені — Росія спробує "повісити" свої страшні звірства в Маріуполі на українських захисників. І це при тому, що саме авіація Росії вже який тиждень прасує і порівнює місто із землею.

У Зеленського вважають, що зараз, під час повномасштабної війни, за агресію відповідають не лише російські солдати, а й пропагандисти, які розпалюють ненависть серед звичайного населення.