Операція "Цифровізація": як в Міноборони планують посилювати мобілізацію

Український уряд взяв чіткий курс на цифровізацію системи призову в країні. Кабмін затвердив електронний документообіг під час проходження військово-лікарських комісій, а саме вони вирішують, чи може бути людина мобілізована. Таким чином, військкомати зможуть ефективніше виконувати план і набирати в армію більше людей, навіть без додаткових хвиль призову.

Коли і як запрацює цифрова мобілізація, та чи працюватиме взагалі? У складному питанні розбирався "Телеграф".

Цифрова осінь

Ще в травні, на тлі суспільного обурення дрімучою бюрократією під час проходження ВЛК, в Міноборони анонсували реформу цієї системи. Минуло три місяці і Кабмін розробив порядок електронного обміну медичними та іншими документами між закладами охорони здоров’я, військовими частинами і ТЦК (військкоматами).

Згідно з урядовою постановою, лікарні, військкомати, військові частини повинні в електронній формі обмінюватись довідками ВЛК, свідоцтвами про хворобу, виписками з медичних карт і взагалі будь-якими документами.

Для чого це потрібно? В Міноборони запевняють, що цифровізація суттєво "підсушить" бюрократичне болото під час проходження ВЛК і дозволить уникати виснажливих черг. Це правда. Але! Очевидно, що електронний документообіг буде більш оперативним, відповідно й облік військовозобов’язаних, а отже і призов по мобілізації стане ефективнішим.

"Система обліку військовозобов’язаних в Україні є недосконалою. Ми стикаємось з цим із 2014 року. За мобілізацію в країні відповідає держава, а конкретно Міноборони і Збройні Сили, і вони не можуть охопити всіх громадян обліком", – пояснює "Телеграфу" військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.

Україні потрібно нарощувати темпи мобілізації? Вочевидь, що так. Коли президент каже про прохання військових посилити мобілізацію, а начальник ГУР МО України Кирило Буданов – про плани мо рф додатково призвати 450 тисяч чоловік, стає зрозуміло, що і в Україні слід очікувати на нову хвилю.

Однак, щоб достеменно відповісти на запитання, чи знадобиться посилення мобілізації, слід розуміти, а чи виконується її план, бо ж загальна мобілізація, що почалася 24 лютого 2022 року, не припинялась ані на день.

Конкретні цифри плану мобілізації, звісно, є таємницею, але стан його виконання у Міноборони коментують.

"Затверджений Верховною Радою план мобілізації ще не виконаний. Це означає, що у нас нема сьогодні потреби оголошувати нову мобілізацію зі збільшення чисельності. Тобто з правової точки зору у нас є ще ресурс. Не думаю, що у найближчі місяці у нас стоятиме питання про збільшення цієї планки. На жаль, ми зазнаємо втрат, відповідно поповнення втрат – це важлива історія", – відповів міністр оборони Олексій Резніков на запитання "Телеграфу".

Зафіксуємо – додатково збільшувати цифри плану не треба, а от виконувати його слід. Таким чином, умовне посилення мобілізації – це посилення виконання плану.

А такі заходи в Міноборони точно планують, анонсуючи більш масштабні цифрові зміни, не тільки в рамках реформи ВЛК.

"Серйозно довелося взятися за центри комплектування. Зараз іде оновлення кадрового складу в центрах комплектації. Більше того, у нас йде серйозний процес цифровізації: обмін даними між всіма відомствами, які тримають реєстри. Це МЗС, Мінюст, МВС, прикордонники, Мінсоц. Щоб центри комплектації чітко розуміли – хто з мобілізаційного резерву є доступний, де він знаходиться. Наприклад, у когось народилася третя дитина – автоматом реєстр з Мінюсту це передає і стає зрозуміло, що людина згідно із законом не може бути мобілізована. Або хтось отримав від Мінсоцполітики статус, що він доглядає за інвалідом. Чи прикордонники скажуть: виїхало стільки то військовозобов’язаних. І далі запитання – де вони знаходяться", – підкреслив Олексій Резніков.

Коли ж слід чекати тотальної цифровізації військкоматів, а разом з нею і посилення виконання плану? Вочевидь, вже цієї осені.

"Ми очікуємо, що в жовтні, на 90% ми вийдемо на зрозумілий рівень цифровізації центрів комплектації", – резюмував міністр оборони.

Між планами та реальністю

Однак у райдужні плани Міноборони з цифровізації призову (відповідно і посилення мобілізації), ризикують втрутитись реалії життя.

Наприклад, можуть банально не встигнути до осені.

"За такий короткий проміжок часу (від травня 2023 року, коли в Міноборони анонсували реформу. – Ред.) можна зробити лише окремі сегменти системи", – пояснює "Телеграфу" експерт телекомунікаційного ринку Роман Хіміч.

Проблему визнають в Міноборони, але запевняють, що впораються.

"Зараз найскладніше паперову історію перекласти в цифру. Але в маленьких містах це майже завершено. Тільки в Києві процес ще триває", – пояснює Резніков.

Крім того, в Україні вже були спроби цифровізувати військовий облік, однак всі вони провалилися.

"Ще наприкінці 2014 року поставало питання зведення всіх баз у країні: виборців, МВС, фіскальної служби в єдину мережу, щоб кожен громадянин був охоплений військовим обліком. Але ця справа так і не була вирішена. Тому дуже скептично до цього ставлюся. Спроб було багато, але жодна історія не була доведена до пуття, – додає Селезньов.

Та може цього разу все буде інакше? За словами експертів, сподівань на це небагато. Цифровий песимізм пояснюється двома причинами.

Причина перша – організаційна. "Технічно можна зробити будь-що, але цифровізація документообігу, в першу чергу, це організаційне завдання, адміністративне. Головна перепона – культура управління, яка в Україні дуже низька. Погано структурований хаос, з якого складається діяльність будь-якої української установи, неможливо оцифрувати в нормальний спосіб. Величезний обсяг завдань не регламентований: люди щось роблять, бо так "діди" робили. Документообіг – це не лише зробити реєстр, це багато завдань, які мають бути між собою узгоджені. І війна не стала допінгом для системи державного управління", – підкреслює Хіміч.

Причина друга – політична. І взагалі внутрішній спротив державного апарату. За словами Селезньова, який 2014 року обіймав посаду речника Генштабу ЗСУ, цифровізація військового обліку не мала успіху раніше і через те, що окремі державні органи її саботували.

"Кожна зі структур, яка має дані про військовозобов’язаних, не бажала ділитися такою інформацією. Тому тільки якщо буде відповідна політична воля, це може статися", – пояснив Селезньов.

Та, може, зараз така політична воля є?

"Уявімо, що з’явився національний (більш-менш достовірний) реєстр військовозобов’язаних. У нього треба буде надати доступ десяткам тисяч осіб в органах влади. Відповідно, інформацію з реєстру неможливо буде втримати, з’являться копії чи фрагменти реєстру і рано чи пізно суспільство довідається, у кого який статус стосовно військової служби.

І раптом, наприклад, ми дізнаємось, що багато публічних осіб чи їхніх родичів не хочуть служити. А наші можновладці воліли б, щоб ця інформація і далі залишалася в тіні, адже це створить для них забагато дискомфорту. Виникають суто політичні ризики. Бо поки про дітей Данілова говорять вороги рідної держави (російські пропагандистські ЗМІ стверджують, що дорослий син секретаря СНБО Олексія Данілова живе у США. – Ред.) – це одне, і можна робити poker face (байдужий вираз обличчя. — Ред.), а коли кожен працівник поліції зможе зайти в реєстр і подивитися що там і як, робити poker face буде набагато складніше", – каже Роман Хіміч.

Крім того, хоч як дивно, цифровізації обліку можуть опиратися… в Мінцифри.

"Цифровізований документообіг з імовірністю 99% захочуть інтегрувати в "Дію". А чинне керівництво Мінцифри шалено опирається тому, щоб "Дія" перетворилася на інструмент роздачі повісток. "Дія" поширена і можна за її допомогою радикально збільшити кількість роздачі повісток, але населення реагуватиме відмовою від "Дії", а це вже битиме по інтересах віце-прем’єра Федорова", – резюмував Роман Хіміч.