Нова зброя для України, зволікання Заходу та поспіх росіян – воєнний аналіз від генерала

На тлі чергових путінських загроз і ймовірності нового масованого наступу з боку росії США анонсували новий пакет військової допомоги для України – на 2,2 млрд доларів.

До нього, серед іншого, вперше увійшли далекобійні ракети GLSDB дальністю до 150 км. Паралельно з цим прийшла новина, що Німеччина готова передавати ЗСУ не лише танки Leopard 2, а й Leopard 1.

Про особливості нових ракет та ризики, які стоять перед Україною через зволікання у постачанні допомоги з боку партнерів, "Телеграфу" розповів генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.

Чим хороші боєприпаси типу GLSDB

"Нинішня ситуація на Донеччині, особливо на півночі області, яка стала суцільною "гарячою точкою", нагадує ту, що ми переживали влітку минулого року, коли росіяни в Луганській області штурмували Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Як тоді, так і зараз ми, на жаль, отримуємо від партнерів запитувану допомогу зі значним запізненням, якби нам допомогли раніше й більше, ми мали б сили та резерви, щоб не втратити стільки територій на Луганщині минулого року або звільнити частину їх місяць-два тому. певні перспективи, які, на жаль, не реалізувалися через відсутність підготовлених резервів, зокрема у вигляді необхідних озброєнь", – розповідає генерал.

За його словами, приблизно через місяць росіяни зможуть пустити в хід свій стратегічний резерв, розпочавши масовану наступальну операцію. Наразі вони, зазначає Ігор Романенко, завершують підготовку до цього, а на сході та півдні вже частково розпочали посилені атаки. А в нас – черговий етап своєї стратегічної оборонної операції.

Враховуючи все це, продовжує експерт, нам необхідне нове озброєння – більше та краще. Західні генерали це розуміють. І нам у рамках пакету нової військової допомоги від США надають серед іншого боєприпаси типу GLSDB (Ground Lanched Small Diameter Bomb).

"Якщо розшифровувати, то йдеться про ракети, що запускаються з наземної пускової установки (Ground Lanched — пускові з землі), а далі йде характеристика бомби (Small Diameter Bomb — маленького діаметра бомба), яку несе дана ракета. Бойова частина у неї порівняно невелика — 93 кг. Але суттєва, — підкреслює Ігор Романенко. — Йдеться про плануючу бомбу GBU-39 (SDB). Вона може наводитися і по лазеру — ще точніше. Але для цього треба її підсвічувати з безпілотника або літака. Ідея в тому, що нам дають ракету від снарядів, що підходять до пускових установок HIMARS та M270 MLRS, які вже є в Україні. Вистрілюється GLSDB, після чого на максимальній висоті від неї відокремлюється плануюча бомба GBU-39. Вона розправляє свої "крила" і починає наводитися".

За словами експерта, максимальна дальність новинки – до 150 км. Раніше такої у нас не було. Супротивник усі свої логістичні центри, пункти управління, склади вже відсунув за 100-120 км, щоб ми не могли діставати до них тими ж HIMARS, до яких нам давали боєприпаси обмеженої дальності. Тепер ми отримуємо можливість вражати ресурсні об’єкти росіян.

"Логіка проста: так, у них більше артилерії, але якщо побити їх склади, ефективність використання гармат та систем залпового вогню зменшується, тому що до них стає менше боєприпасів. Такий наш підхід – правильний, але питання в тому, що треба бити по цих об’єктах. А росіяни їх відсунули. Є проблеми. І нам потрібні далекобійні ракети. Такі з бомбами – взагалі ідеальне поєднання. Тому що бомба може в якийсь момент змінити напрямок. А снаряди, які ми запускаємо зараз, мають балістичну траєкторію: запустили у певному напрямку, і він летить залежно від кута. І його можуть збити ворожі засоби ППО. Зараз з'являються нові можливості", – пояснює генерал.

Але диявол криється в деталях, підкреслює Ігор Романенко. Ця ракета з бомбою, згідно з програмою, поставлятиметься нам після виготовлення відповідними фірмами. Тобто з’являться у нас лише через кілька місяців – і в невеликих кількостях (десятки). Сотні підуть лише до кінця року.

"За подібною програмою ми отримаємо американські танки Abrams. Хоча наші союзники проходять певний шлях порятунку від страху перед росією, на деякі путінські "закидони" (особливо ядерні страшилки) вони певним чином реагують", — зазначає генерал.

Фактор часу стає вирішальним та стратегічним

Росіяни, у свою чергу, збирають свою старішу, але наявну в чималих кількостях бронетехніку. Звідси і 250 Javelin (американський переносний протитанковий ракетний комплекс) все в тому самому новому пакеті військової допомоги, пояснює Ігор Романенко.

"Але все, вкотре наголошую, дається із запізненням. Немає рішучості у партнерів у переході від формату "щоб Україна не програла" до формату "щоб Україна перемогла". Начебто відповідного роду осмислення на Заході вже є. Вони прагматично підрахували, що якщо розмазувати допомогу так, як вони робили протягом 2022-го, то це дорожче обійдеться. Воювати доведеться роки, на що Захід теж не готовий. Але й росія роками воювати не здатна. Хоч це і досить ресурсна держава, але проблем там все більше – і з мотивацією, і з сучасним озброєнням, і з економікою", – зазначає генерал.

За його словами, немає сумнівів, що росія викладатиметься зараз по максимуму, намагаючись досягти хоч якогось результату. Ми повинні зробити все, щоб, перебуваючи в обороні, знекровити ворога, а потім (маючи відповідні резерви) розпочати контрнаступальні операції.

Все більше на наших партнерів, продовжує Ігор Романенко, впливають підприємства їхнього військово-промислового комплексу (ВПК). Вони не хочуть упустити можливість заробити на нашій війні. І тут знімаються певні перепони.

"Як приклад — поведінка німців з танками Leopard. Спершу довго не хотіли давати їх взагалі. Потім погодилися надати Leopard 2, дали "добро" на це іншим країнам, які мають дані танки. Тим часом, на складах у тій же Німеччині, в тому числі, приватних, стоять десятками бронетехніка — і Gepard (зенітна самохідна установка), і Leopard 1 різних модифікацій, і їх, як з’ясувалося, нам теж готові передати, але якщо раніше такі танки купувалися приблизно по 40 тис. доларів за штуку, то зараз на цьому хочуть заробити в рази більше. При цьому танки мало викупити, треба ще відновити їхню боєготовність. Тим самим завантажуються німецькі ремонтні підприємства. І завантажується ВПК, оскільки треба випускати снаряди певного калібру і так далі. Все це — час. І танки, які потрібні були нам ще вчора — німецькі, американські, інші, надійдуть до нас у підсумку лише навесні. А так необхідний ATACMS (MGM-140 ATACMS – американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності) поки що у списках так і не значиться", – наголошує експерт.

Він також звертає увагу, що американські танки Abrams нам хочуть поставити останньої модифікації. Leopard 2 — теж одні з нових. Це, пояснює генерал, своєрідне випробування цієї техніки. Презентація її у бойових умовах. Ось тільки готують таку техніку до передачі дуже довго.

Але ж дорога ложка до обіду. Тим більше, що противник відстежує всі ці поставки. Недарма росіяни вже зараз підвищили інтенсивність бойових дій. А потім хочуть задіяти свій стратегічний резерв, який тренують на полігонах у росії та Білорусі. І зробити все це противник має намір до того, як почнуться реально серйозні поставки озброєнь в Україну партнерами. А поки що нам все дають дуже дозовано. І зі значним запізненням. Тоді як фактор часу стає вирішальним і стратегічним, — упевнений Ігор Романенко. — Ми бачимо, що робиться із літаками. Є розмови, але нема рішень. А щоб проводити наступальні дії, нам потрібно багато "броні", на якій сиділа б піхота, нам потрібні танки (які поки не надійшли), нам необхідна авіація для прикриття".

Про втрачені шанси та штурмові бригади

Незважаючи на масу складнощів, ми віримо, що вистоємо, що завершимо оборонну стратегічну операцію (зупинимо і максимально знекровимо противника), після чого почнемо контрнаступальні дії, наголошує генерал Романенко. Але щоб це робити, нам потрібні танки, бронетехніка, літаки тощо. Якомога швидше. І якнайбільше.

"Щоб не вийшло як на тому ж Луганському та Запорізькому напрямках, де ми могли якийсь час тому деокупувати чималу частину території, але не мали на це відповідних сил та засобів. Союзники нам восени сказали – нічого у вас взимку не вийде. Буде сльота, готуйтеся наступати до весни. А якщо росіяни підуть у наступ раніше – ну, що ж… У результаті на перспективних для нас напрямках, наприклад, Сватово-Кремінна, супротивник зосередив, за різними даними, від 10 до 20 тисяч військових – і вже не ми атакуємо, а нас. Як наслідок, маємо загрозу на Лиманському напрямі", – пояснює експерт.

Окрім відповідних озброєнь та техніки нам, безумовно, потрібні людські резерви, наголошує генерал. І щоб завершувати оборонну операцію, і щоб потім проводити контрнаступальну. Остання, за словами Ігоря Романенка, може бути ефективною, лише якщо робити це швидко, маючи не лише сили та засоби, а й відповідну політичну волю.

"Згадаймо літо 2014 року. Ми підійшли до Луганська та Донецька, були вже в передмісті. Наступальний порив у добробатів та ЗСУ був, окупанти вже почали тікати. Але наше військово-політичне керівництво близько тижня розмірковувало – звільняти ці міста, не звільняти. І поки воно думало, путін прийняв рішення ввести свої війська (гібридно, але ефективно) в Україну, – нагадує Ігор Романенко. – Що було далі – знаємо…"

Щоб такого не повторювалося, нам треба наступати, охоплювати опорні пункти ворога. І залишати там бригади, які б їх зачищали.

"Це функція Нацгвардії. І штурмових бригад, рішення про створення яких прийняло нещодавно МВС. На основі прикордонників, поліції тощо. Це потрібна робота, – упевнений генерал. – Почали із добровольців. Але, гадаю, тільки ними не обійдеться. Потрібно реалізовувати принцип сполучуваності – і мобілізовані, і добровольці. За потребою, за спеціальністю. Такі бригади мають бути реально бойовими, ефективними. А ЗСУ мають йти далі – до тих рубежів, де на той момент буде доцільно зупинятися і знову переходити до оборони".