Лютневого загострення на фронті не уникнути: у путіна залишилося мало часу

Секретар РНБО України Олексій Данілов вважає, що від місяця до трьох на нас чекає складний період у протистоянні з РФ. Думаю, всім уже ясно, що лютневого загострення на фронті не уникнути. Росіяни побачили, що Захід зважився на постачання Україні важкої техніки. Танки прибудуть протягом місяця-двох, до літа справа може дійти літаків. І якщо Кремль хоче завдати якогось "вирішального удару", часу у нього залишається мало.

При цьому вже зрозуміло, що на захоплення великої кількості територій у росіян немає ні сил, ні коштів, ні морального духу. Завдання, схоже, варте хоча б у тимчасовому перехопленні стратегічної ініціативи. Тому є логіка в словах Данілова, та й не лише його (військові аналітики говорять про те саме), що найближчі місяці будуть дуже спекотними, особливо для Донецької області і, можливо, для Запорізької.

Зрозуміло, що росіяни підуть у більш масований наступ, щоб нав’язати свою волю на полі бою, а потім спробувати вийти на переговорний процес із вигідніших, ніж зараз, для них позицій. Сподіваючись, наприклад, переконати офіційний Київ, що всі території він у найближчому майбутньому нібито не поверне, що окупанти там стоятимуть на смерть — і пом’якшать переговорну позицію України.

У свою чергу, ми маємо надію за рахунок контрнаступу завдати потужної поразки противнику, перерізати сухопутний коридор до Криму. Після чого є надія, що оточення змусить-таки путі піти на реальні переговори.

А як буде насправді, лише час покаже. Не можна виключати, що ми бачимо просто нагнітання ситуації, яка нічим не закінчиться. Що відбувається брязкання зброєю, а наступів не буде. Що кожна зі сторін боїться в результаті зазнати таких втрат, після яких оговтатися буде неможливо. Адже для наступів потрібна кратна перевага в чисельності над супротивником. А у нас плюс-мінус паритет.

Але якщо путін продовжує вірити, що другий масований наступ принесе йому потрібну перевагу, він може на цьому піти, атакуючи Україну з різних боків.

Що стосується можливого залучення до наступу Республіки Білорусь. У війну вона й так залучена, про це сказано-переказано. Але до наступу вона не готова. Країна вчетверо менша за Україну, яка фактично знаходиться під контролем росії. Що вона може? Ввести максимум 50-тисячне угруповання, спільне з рф? І що це кардинально змінить? Якби це було 150-200 тисяч проксі-сил – інша річ. Але такого там немає й поряд. До того ж, величезні проблеми із мотивацією. У росіян її немає, доводиться карних злочинців наймати. А в білорусів — і поготів.

Не варто забувати і про те, що ми вимушено тримаємо в районі українсько-білоруського кордону серйозне угруповання. Звели найпотужніші укріплення. Ешелоновану оборону. Легкої прогулянки у тих, хто намагатиметься напасти на Україну з території РБ, точно не буде.