Як півроку відкритої війни змінили Зеленського та путіна – політичний психолог Валентин Кім

Минуло понад півроку від початку широкомасштабної російської агресії проти України.

Ці шість місяців змінили нас усіх. Звісно, зазнали змін за цей час і український президент Володимир Зеленський, а також російський диктатор володимир путін. Яких саме – "Телеграфу" розповів політичний психолог, експерт з питань невербальної комунікації Валентин Кім.

Який відрізок нової фази війни особливо вплинув на президента України

Людину змінює не війна, а ті події, які вона переживає, запевняє політичний психолог. Війна, підкреслює він, – це тимчасовий відрізок, який поєднує багато речей, абсолютно чи практично неможливих у мирному житті. В основі всього лежить персональна подія. Та сама, свідком чи учасником якоъ стала та чи інша людина.

"У цьому плані у Зеленського їх більше, ніж у путіна. Але не можна сказати, що його змінили саме півроку. Так, він має дуже напружений робочий процес. Він перенапружений, залучений до багатьох питань, у яких раніше або взагалі не залучався, або не залучався настільки сильно. Але якщо виділяти ключові події – це був початок широкомасштабного російського вторгнення, кінець лютого і початок березня поточного року. Щільний потік подій, що міг Зеленського змінити. Той період, коли йому довелося евакуювати сім'ю, а його життя завжди було у небезпеці. Це був стан глибокої невизначеності. Незнання, що буде далі. Багато речей тоді висіли на волосині. І ось ці дні, тижні, місяць максимум могли дуже змінити українського президента. Створити основу для дуже великої самовпевненості чи впевненості у собі", – пояснює Валентин Кім.

Ці події, вважає експерт, заклали основу і для ухвалення власної команди. З президентом залишилися люди, які так само не знали, що буде далі. І їхня вірність, їхня лояльність дорогого варта. І це точно позначиться на ставленні до них Зеленського надалі.

"Поруч із ним залишилися люди, які пройшли випробування, які мало кому випадали. Загроза життю, власному існуванню. Так, небезпека країні теж, але людина завжди пропускає все через особисті фільтри, власні переживання та досвід, – наголошує політпсихолог. – І тут президент Зеленський прожив дуже важкий час. І він успішно вийшов із цієї кризи. Усі інші місяці були не настільки критичними, порівняно з першим. Який точно сприяв трансформації президента України".

Зеленський став символом та обвинувачем

Ми побачили, продовжує Валентин Кім, що Зеленський мобілізувався. Увімкнувся. Він вимкнув людину, яка намагається сподобатися якомога більшій кількості людей. Натомість увімкнув внутрішню сутність, яка раніше виявлялася, але не так часто.

"Йдеться про внутрішнього обвинувача, — зазначає експерт. — У ньому дуже сильна людина-критик. Раніше Зеленський займався тим, що розважав людей. Але внутрішній критик, обвинувач був у ньому завжди. Виявлятися почав приблизно з 2017-2018 років, коли артист почав активно заявляти про неприйняття того, що робила тодішня українська влада".

Наразі, зазначає політпсихолог, цей внутрішній критик розправив крила на повну потужність.

"Зеленський дозволяє себе критикувати вже не лише попередню українську владу, не тільки (що зрозуміло) путінський режим, а й загалом – світовий порядок. І в цьому плані виступає потужний, переконливий, впевнений у собі персонаж, у якого кожен аргумент має колосальну вагу. Він очолює націю, яка активно протистоїть російській агресії. І цей ореол, ареал героїзму зосереджений навколо Зеленського, який став певним символом опору. І він із цією роллю справляється дуже непогано", — вважає Валентин Кім.

Єдине, акцентує експерт, українського президента сильно заносить у критику, у в’їдливість.

"Він робить багато обвинувальних заяв, за які потім можливо дипломатам доведеться (доводиться) вибачатися. Тому що дипломатія не сприймає мову розбірок. Вона все ж таки – про домовленості, про консенсуси. А цього в Зеленському немає. Можливо, страх, пережитий ним, безумовно, гнів, який він відчуває, впевненість у собі та своїх силах – демонструють Зеленського, багато в чому протилежного до того, якого ми знали до 2022 року. Раніше ми бачили людину, яка старанно намагається домовитися, вибудувати власну стратегію встановлення сприятливих відносин з агресором. І яка активно звинувачувала союзників у тому, що вони заважають їй домовитися. Зараз ми бачимо людину, яка повністю ігнорує агресора – і продовжує звинувачувати союзників, які нібито заважають їй чинити опір. У будь-якому випадку "винна невістка", в даному випадку — закордонні партнери. Вони, за словами Зеленського, дають небагато зброї. А до цього, за його ж словами, той самий Захід провокував конфлікт своїми інформаційними вкиданнями про можливий напад з боку росії. Захід зараз, за ​​логікою українського президента, не виявляє єдності у боротьбі з росією, а раніше – не виявляв єдності у бажанні Зеленського влаштувати зустріч, саміт із путіним, допомогти йому домовитись", – пояснює політпсихолог.

Тобто, констатує експерт, цей обвинувач вийшов на зовсім інший рівень. Хоча головне обвинувачене обличчя, як і раніше, – Захід (зрозуміло, якщо виносити за дужки росію, з якою все зрозуміло).

Розчарований путін включався дуже повільно

На думку Валентина Кіма, Зеленський серйозно трансформувався як особистість. Він став впевненішим собі. Взяв він зовсім не комедійну, не саркастичну роль. Усвідомив себе справді лідером нації.

"Ця людина за словом у кишеню не лізе, здатна на різкі висловлювання. Ми бачимо президента, близького до автократичності. Здатного далі продавлювати політику особистої лояльності, своєї важливості, мікроменеджменту, бажання розумітися на всьому. І політику колосальної довіри людей, які є лояльними до нього. Нині все це посилиться. Війна загострює психологічну складову політичних лідерів. І Зеленський у цьому сенсі зараз – людина загострена", – пояснює політпсихолог.

На цьому тлі, продовжує експерт, путін, здається, зовсім не змінився. Якщо Зеленський раніше був у костюмі, у вишиванці, то з початку повномасштабної війни він майже завжди в кольорах хакі. А путін як був у костюмі, так і залишився. Як був не особливо медійним – так і є.

"Спочаткове завдання путіна було — залишити себе поза сутичкою, не заплямованим нічим (наскільки це можливо). Але у нього це не дуже виходить. Точніше — дуже не виходить. У якийсь момент путін теж включився. Але якщо Зеленський увімкнувся миттєво і швидко, тому що країна зазнала нападу, то російський диктатор робив це поступово, – зазначає Валенті Кім. – Перші тижні він практично був відсутній у медійному просторі. Заявив, що розпочалася "спецоперація" – і залишив усі стратегії та комунікації з громадськістю відповідальним особам. Згодом йому довелося втрутитися. Як кажуть, виповзти із бункера. Очевидно, що путін був розчарований відсутністю намічених результатів. І поступово це призвело до того, що він дедалі більше включається безпосередньо у процес управління війною".

На тлі зруйнованого міфу путін шукає союзників

Спочатку путін нібито просто брав участь у розробці планів управління військами, нагадує Валентин Кім. А надалі остаточно виліз і бункера і почав проводити дуже активні міжнародні дії. То на Каспійський саміт поїхав, то до Тегерана, нескінченно смикає лукашенка, періодично спілкується з Ердоганом.

"Російський диктатор явно намагається сколотити те, чого не сколотив раніше. Якісь союзницькі домовленості, яких зараз у росії немає. І ця путінська активність, ці його метання пов’язані з дещо панічними настроями, — вважає експерт. — Тому що росія залишилася сама, війна триває набагато довше, ніж очікував агресор, а результат абсолютно не відповідає тому, на що росіяни сподівалися. Жодної демілітаризації, не кажучи вже про денацифікацію, не вийшло. Навіть на адмінкордони Донецької та Луганської областей загарбницькі війська не вийшли. Хоч відкусили від України ще один величезний шматок території на півдні та у Харківській області. Але цей шматок вони не здатні проковтнути та переварити. Не можуть навіть провести псевдореферендуми, що багато разів анонсувалися".

Більше того, наголошує політпсихолог, у Кремлі не можуть отримати підтвердження росіян, що ті абсолютно згодні з усім, що відбувається. Хоча чимала підтримка, звісно, є.

"Але найголовніше, що відбувається на ідеологічному рівні – розвіяний міф, який дуже довго експлуатувався кремлівською владою, – вважає Валентин Кім. – Міф про один народ. Те, що відбувається зараз – цілеспрямоване тотальне знищення українців. І фізично, і у медійному просторі. Коли всі топ-пропагандисти, всі ці скабєєви, соловйови, кисельови відкрито заявляють, що українців треба знищувати. Хоча до цього вони казали, що українці – це добрий народ, який слід звільнити від поганої влади. Така зміна парадигми – результат краху міфотворчості. Величезна стратегія, пов'язана із створенням міфу, з керуванням думками величезних мас, у тому числі в Україні, – провалилася. І доводиться оперативно створювати щось нове".

путін відчуває тиск і незрозуміло, наскільки його вистачить

За словами Валентина Кіма, незважаючи на те, що путін не часто з’являється в медійному просторі, видно, що він мобілізований, проявляє багато енергії, активності, яка йому ще доступна.

"Окрім поїздки в кінці червня в Ашхабад (шостий Каспійський саміт) і в липні в іранську столицю — Тегеран — ніяких виїздів за межі росії у путіна не було (не рахуючи поїздок до Білорусі, яку він, схоже, вже вважає частиною росії). З тієї простої причини, що його ніхто нікуди й не запрошує. Так що він повністю користується наявними повноваженнями. Не можна сказати, що він розгублений, запанікував, але, безумовно, зазнає серйозного тиску, – зазначає політпсихолог. – Наскільки довго путін здатний його витримувати – відповісти складно. У нас немає жодної його психологічної карти, жодної діагностики. Він як був потайливим, так і залишається. Можна лише припускати, що ці півроку створили досить сильний психологічний тиск на путінську психіку. Він намагається активізуватися, включитися в роботу, як тільки можна, на тих напрямках, які вважає потрібними".

А тим часом, наголошує Валентин Кім, кремлівські вежі починають вести власну гру. І це, мабуть, створює додаткові приводи для путінського занепокоєння.