Життя в окупації. Мелітополь: П’яні "орки", перемогобісся та готівка під шалений відсоток

Мелітополь Запорізької області з перших днів війни перебуває під контролем російських окупантів. І хоч місцеві жителі намагаються шукати позитив у тому, що місто не постраждало від бойових дій, загалом обстановка не з найкращих. Один із місцевих жителів на умовах анонімності розповів нам про ситуацію у місті напередодні Великодня та Дня Перемоги.

Раніше було краще – або що по цінам?

Більшість магазинів і аптек не працюють, в деяких розбиті шибки — з першої ж ночі, коли місцеві мародери кинулися грабувати торгові точки. В інших на вітринах написано: "ПУСТО", щоб не громили вікна і двері.

Загалом сфера торгівлі у місті зазнала серйозних трансформацій — якщо у перші дні на вулицях Мелітополя було багато вуличних торговців, то зараз новоявлені "господарі міста" — гауляйтерка Галина Данильченко та Ко — вирішили "навести лад" у цьому питанні. Продавцям, які заполонили людні ділянки тротуарів, вручали попередження, що відтепер вони мають право торгувати лише на території офіційних ринків. Торговці змушені були залишити вулиці.

Ціни на продукти не порівняти з довоєнними, є подорожчання в два і більше разів. Місцеві жителі кажуть, що ніколи у місті не було помітно такої кількості людей із сумками. Ні, в магазини та на ринки ходили і раніше, але раніше ніхто не нахоплював продуктів наперед на "чорний день", який у нинішній ситуації може статися будь-якої миті.

Також на ринках з’явилася купа представників ромської національності, які пропонують мильно-рильну продукцію та сигарети, в основному, контрабандні. Розповідають, що в одному з районів міста мешканців уранці сильно налякала автоматна стрілянина. Виявилося, що роми, побачивши відсутність конкурентів (на колишньому місці стихійників), розклали свої "смердючі палички". Розганяти їх прибув місцевий патруль, стріляючи у повітря.

Російські рублі, на які окупанти погрожували шкидко перевести Мелітополь, на ринках бачать хіба що у "вояк" армії агресора. Загалом торгівля йде у гривнях, хоча і зі здобиччю тієї самої гривні спостерігаються проблеми.

Не працюють також і банки, зате процвітають схеми переведення в готівку коштів з карток. Перевести в готівку гроші можна під 7-10%, при опті (100 тис. грн) — 6 і 5%. У пікові періоди в березні відсоток переведення в готівку досягав і 20%.

Вояки пиячать і бешкетують

Російські військові почуваються в місті як на курорті — лінія фронту далеко, тому вони безбожно пиячять, а потім і куролесять — шумлять, стріляють. Втім, усі помітили, що після певних подій — нападів на нічні патрулі, таких озброєних груп поменшало. Натомість тепер до росіян додалися представники місцевого осередку запорізького козацтва на чолі зі своїм керівником, одним із зрадників України Ігорем Лисенком.

Ця обставина змушує городян бути обережнішими зі своїми знайомими — виявляється, деякі з них виявилися готовими працювати на окупантів. Щоправда, не так уже й багато хто: частково набралися працівники для відкриття 3-х шкіл (з 20-ти) та аж одного дитячого садка.

Вчителі, які вирішили вийти на роботу, виправдовуються: "Потрібні гроші", "Дітям треба вчитися". Вийшла на роботу пенсіонерка-музикант. Каже: "Дуже мої учні просили, а мені все одно вдома нудно". І додала: "І ще: ну чому у мене День Перемоги забрали?"… Як таке можна говорити в місті, де щороку тисячі людей, старі та малі, 9 травня приходять на Братський цвинтар покладати квіти і віддавати данину загиблим, згадуючи своїх предків?

Батьки бояться другого Беслана

У сфері освіти є й інша проблема – відсутність учнів. Хоча поки що окупанти обіцяють навчати за "затвердженими програмами", мало хто вірить, що окрім предметів там не насаджуватимуть "любові до великої росії, братерства народів" тощо. Крім того, батьки бояться, що будь-якої миті діти можуть опинитися в ролі заручників, і їх спіткає доля школярів Беслана.

Тому навіть із паралелі у кілька початкових класів не набирається повний збірний клас. А в дитсадок тим більше поки що ніхто не наважився відвести малюків.

День Перемоги — привід вивісити "колорадські стрічки"

Тим часом, самопроголошена влада старанно готується масштабно відсвяткувати День Перемоги. Для цього перекладають тротуарну плитку та чистять пілони на Братському цвинтарі (що, втім, і так на цьому священному місці щороку робила законна влада за допомогою комунальників). А ще на головній площі — площі Перемоги, над аркою зняли жовто-блакитні стрічки та планують знову, як і було кілька років тому, причепити "колорадські" стрічки та орден Перемоги.

Від маршрутників замість дозволу працювати вимагають начепити чорно-жовті стрічки в салоні. Але поки що непокірні маршрутники на це не пішли. Втім, трапляються приватні легковики, водії яких за власними переконаннями чіпляють ці ганчірочки.

Крім того, у різних районах міста на рекламних Led-екранах демонструють фотографії колишніх захисників та визволителів Мелітополя у "Великій — за їхньою версією — Вітчизняній війні".

Там же демонструють старовинну карту (справжність якої є сумнівною), нібито 220-річчя Таврійської губернії (!). Губернія нібито охоплювала половину нинішньої України.

Подейкують також, що є намір повернути на місце знесений кілька років тому пам’ятник "вождеві світового пролетаріату" Володимиру Леніну. Біля місця колишнього постаменту за "пам’ятними датами" — 22 квітня та 7 листопада місцеві комуністи традиційно збиралися і минулі роки, встромляючи пластмасові квіточки в клумбу.

Мелітополь – це Україна!

Незважаючи на все, більшість городян все-таки мріють про якнайшвидшу перемогу ЗСУ і чекають звільнення від ярма окупантів. Хоча переживають, що добровільно загарбники не покинуть Мелітопольщину та руйнувань й загибелі мирного населення навряд вдасться уникнути. На цьому грають ті, що вагаються, — не хочуть ані жити під росією, ані пізнати долю Маріуполя.