"Путін — не той, за кого себе видає, а Лукашенко не вірив у вторгнення": ексспікер ВР Олександр Мороз про війну з РФ, ядерну зброю і тиск Вашингтона

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 07 лютого 2024, 13:59

Ветеран української політики розповів як Україна втрачала ядерну зброю

Наприкінці другого року повномасштабної війни з РФ український парламентаризм опинився у не найкращому стані. Монобільшість, яка сформувалася вперше в історії незалежної України, добровільно поступилася своєю суб’єктністю президенту і вже опинилася на порозі внутрішньої кризи.

Більше того, під час війни українці отримали депутатську більшість без жодного політичного досвіду і тим цікавіше осягнути становище українського парламентаризму з протилежних позицій багаторічного політичного досвіду.

Впоратися з цим завданням "Телеграфу" допоміг народний депутат п’яти скликань, екс-спікер парламенту, багаторічний лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз, який 19 лютого буде відзначати своє 80-річчя.

Заборонена партія

Пане Олександре, СПУ, якій ви присвятили багато років, підпала під заборону. Тепер існує "Соціалістична партія Олександра Мороза". Що вона робить? Десь представлена?

— Так при забороні [антиукраїнських] партій до списку потрапила і СПУ. Хоча Киви там вже давно не було (нині вбитий колаборант Ілля Кива очолив СПУ 2017 року, а втік з України ще до повномасштабного вторгнення РФ. — Ред.). Вищий адміністративний суд зобов’язав зареєструвати СПУ в тому вигляді, в якому вона була (партію було заборонено з передачею майна державі за рішенням суду в червні 2022 року. — Ред.).

Я звернувся до міністра юстиції і він відповів, що вони не знають як виконати рішення Вищого адміністративного суду. Побачивши, що відбувається, ми з Василем Цушком (соціаліст, голова МВС 2006-2007 р. – Ред.) зайнялися організацією нової партії на тих же засадах і принципах соціальної справедливості. Сьогодні ця партія зареєстрована, і щоб не було непорозумінь, що вона означає, то вона і називається "Соціалістична партія Олександра Мороза". Я не претендую на виняткову роль, просто щоб люди могли орієнтуватися.

Наші представництва є у всіх обласних центрах, в багатьох районах, але функціонувати партія сьогодні не може, тим паче, під час війни це було б і нелогічно.

Нелогічно, тому що під час війни про владу не можна казати поганого?

— Наша політична оцінка така, що те, що в принципі відбувається у владі – не відповідає Конституції. І через це очевидно, що функціонування партії зараз неможливе. Зараз не варто радикально втручатися в ситуацію.

А все ж таки, за що б покритикували?

— Ні з того ні з сього у президента з’являється ініціатива про множинне громадянство. Що це таке? Чого це раптом в нинішній час у нього з’явилася така ідея? Тим паче, що цей законопроєкт суперечить Конституції, відповідно, не може бути зареєстрованим.

З 1 січня запроваджено черговий етап неконституційного закону про ринок землі (ринок відкрито для юросіб. — Ред.). Можу гарантію дати, що через три роки земля буде в одних руках, тільки не в українських. Конституція передбачає зовсім інше, а на практиці влада діє так, як заманеться. Це просто знищує перспективу України.

По-людськи вам прикро, що СПУ "рейдернули"?

— Звісно. Я звертався з цього приводу багато разів до президента, до міністра, мовляв, що ви робите, так не можна. Але…

"Порошенку адмінресурс не допоміг"

2019 року ви вп’яте балотувалися на пост президента, але за кілька днів до виборів зняли свою кандидатуру. Навіщо тоді балотувалися?

— Я розумів, що шельмування, яке здійснювалося тривалий час проти мене, брехня, що залишалася в суспільній свідомості, впливала на позицію виборців. Та я погодився балотуватися, щоб була можливість розказати людям суть того, що відбувається в державі.

Крім того, треба мати на увазі, що в Україні діє організована перш за все Кучмою, а потім всіма наступниками страшна модель використання адмінресурсу під час голосування.

Але ж Порошенку тоді цей адмінресурс не допоміг.

— У Порошенка були непрості стосунки з Аваковим (Арсен Аваков екс-міністр МВС 2014-2021 рр. — Ред.), а контроль за порядком на виборчих дільницях забезпечувала поліція, підпорядкована Авакову. І це єдиний випадок за всі кампанії, коли не дозволили використати адмінресурс.

Довгі роки СПУ виступала за деолігархізацію. Це був принциповий програмний момент. Що ми бачимо зараз: Коломойський — у СІЗО, Фірташ та Новинський бігають, Ахметов позбувся колишнього медіавпливу. То омріяна СПУ деолігархізація настала?

— Так, Коломойський в СІЗО, але він — предмет для правосуддя чи просто захищений від правосуддя в США?

Створення монобільшості унікальний випадок в українській історії. Як людина з великим досвідом парламентаризму, як вважаєте, цей експеримент виявився вдалим або ж провальним, бо ж по суті монобільшість приймає майже все, що їй спускають від президента.

— Не може бути монобільшості, та ще й у такий спосіб організованої. Партія "Слуга народу" перед виборами взагалі не існувала. Її не існує і сьогодні. Це як "Єдіная Росія" в РФ – створена під інтереси президента.

Коли ці люди зі "Слуги народу" ніби-то відстоюють авторитет президента, зокрема в погано прихованій боротьбі із Залужним, то вони не опікуються рейтингом Зеленського, вони турбуються за своє місце при президенті. Але тут нічого нового, ця традиція закладена ще за Ющенка: коли він став президентом, поміняли 18 тисяч чиновників всіх рівнів. Основна ознака – яке відношення чиновник мав до Хоружівки, села де народився Ющенко. Я, звісно, перебільшую, але думка зрозуміла.

Тому сьогодні парламентаризм зведений до нуля.

І те, що під час війни ми отримали депутатів без досвіду це трагедія для держави?

— Безперечно. Хіба ж ні?

"Путін не той, за кого він себе видавав"

На вашу думку, війна зараз зайшла в глухий кут?

— Вже сьогодні світ розуміє, що Путін не той, за кого себе видавав. Його вже не бояться, він втратив свій авторитет, і нема у нього вже тієї військової сили, яка була раніше. Цим треба скористатися.

Як саме? Активніше допомагати Україні?

— Безперечно. А натомість ми спостерігаємо комедію з республіканцями і демократами в США. Якщо США хочуть зберегти свій статус, тим паче в умовах підйому Китаю, то не можна цього робити.

Ви були свідком того, як Україна віддавала свою ядерну зброю. На той час, в тих умовах, неможливо було вчинити інакше?

— Це питання вирішувалося через приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Я був з делегацією в США, зустрічався сенаторами і представниками адміністрації президента. Міністр оборони Вільям Перрі (з 1994 по 1997 рік. — Ред.) навмисно перервав візит до Франції і прилетів, щоб переговорити, що треба голосувати в парламенті за приєднання України до Договору.

Спеціалісти підрахували, що більше як 10 млрд доларів знадобилося б світу, щоб протистояти ядерному потенціалу, яким на той час володіла Україна. Під цю умову тоді можна було домогтися чого завгодно в якості підтримки. А Табачник (Дмитро Табачник — голова АП при президенті Леоніді Кучмі. — Ред.) переконав Кучму, мовляв, вони домовилися і якщо буде проголосовано рішення про приєднання України до Договору, тоді буде державний візит Кучми в США.

Але ж візит і ядерна зброя неспівставні речі…

— Але зробили цей візит. Я Перрі казав: ви от пропонуєте нам позбутися ядерної зброї, тоді давайте щось буде привабливе для нас. Ми на той час робили кращі в світі танки. Давайте ми будемо виробляти танки для НАТО. Перрі лише засміявся.

Стосовно ж суті питання: треба було голосувати чи ні, то я звертався до спеціалістів. Наприклад, у нашій фракції був фізик, академік Володимир Мухін, він сказав, що вся система ядерної потуги керується і організовується Москвою, і Україна не має до неї доступу.

"Більше на Київ тиснув Вашингтон"

Тобто ми самі не змогли б обслуговувати свою ядерну зброю?

— Стратегічну, може, й ні, але тактичною ядерною зброєю, думаю, ми могли б володіти.

У підсумку, хто все ж таки більше тиснув на Україну, щоб ми позбулися свого ядерного потенціалу? Москва чи Вашингтон?

— Вашингтон. Там боялися, щоб не було розпорошення ядерної зброї по світу.

Як у Декларації про державний суверенітет України з’явилися слова "не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї"? Чого раптом це включили в Декларацію?

— Я так розумію, що це і був тиск США, що Україна буде позаблоковою, без’ядерною державою. І Іван Драч від "Руху" вніс цю пропозицію. Ясна річ, що це у нього не виникло саме по собі. І такий статус потрібен був би Україні, але при умові, якби вона була не розграбована і не доведена до такого рівня деградації, як сьогодні, коли в Києві, крім автомийок не залишилося нічого: на "Арсеналі" торговий центр роблять, "Більшовик" став магазином (ТРЦ Cosmo Multimall, а до того "Більшовик" і "Космополіт". — Ред.).

Багато років ви і ваша партія виступали за позаблоковий статус України. Зараз ваша думка змінилася?

— Ну, звісно. Зараз у нас виходу нема. До НАТО більше за Ющенка та Порошенка нас підштовхнув Путін. Сьогодні НАТО це об’єктивна потреба.

"Війна буде ще років півтора"

За тиждень до початку широкомасштабного вторгнення ви їздили до Лукашенка в Білорусь. А навіщо?

— Я хотів подивитися, що вони роблять у сільському господарстві, тому що ми дуже багато продукції купували в Білорусі: цукор, молоко. Я казав Лукашенку про пропаганду і всі ці речі, а він відповідав: та яка там війна, нічого не буде.

І ви в це вірили?

— Я бачив, що він дійсно не знає, що Путін наважиться на це. Казав, що Путін і сам хоче, щоб цього не було, і навіть пропонував свої послуги у розведенні військ на Донбасі. Та було очевидно, що Лукашенко повністю залежний від Путіна. Я зробив те, що вважав за можливе зробити в той час, а те, що це було неефективно – залежало не від мене, та й від Лукашенка вже мало що залежало.

Яка мета Путіна, на ваш погляд, у війні проти України? Відновити СРСР чи просто банально зберегти свою владу?

— Знищити Україну. Ще Бісмарк казав, що як не буде України, то не буде і ніякої "великої" Росії. Крім того, українці не визнають, що "велика" Росія від бога. А як же так, коли тут Ільїн (Іван Ільїн — російський філософ, апологет імперської Росії. — Ред.), Дугін (Олександр Дугін — російський публіцист неофашистського штибу. — Ред.) зі своїм євразійським простором і конспірологією, що смердить шовінізмом.

Перспективи України на найближчі п’ять років. Війна?

— Років півтора. І багато буде пов’язано з суб’єктивними речами в самій Росії. Я вважав, що коли вони матимуть 15-20 тисяч загиблих, то одумаються. Але нічого не змінилося і не зміниться. Тому, можливо, там щось трапиться з вищим керівництвом, і тоді будуть якість сподівання.

Півтора роки? Звідки такий строк?

— Як буде вирішене питання в США і Україні більше дадуть нормальної зброї, яка діставатиме до логістики, нафтопереробних заводів, то це може серйозно вплинути.