Антиросійське повстання в Грузії: чи піде путін на нову військову агресію, щоб зберегти кишеньковий уряд в Тбілісі

В Грузії не вщухають масові акції протесту. Заворушення, що були спровоковані прийняттям у першому читанні законопроектів про іноземних агентів, не припинилися навіть після того, як уряд пішов на поступки, зупинивши процес внесення змін у законодавство та випустивши 133 затриманих напередодні учасників мітингів.

Тепер протестуючі вимагають відставки проросійського уряду, проведення дострокових виборів та повернення державній політиці курсу на євроінтеграцію. І поки влада Грузії шукає "український слід" в антиросійських настроях суспільства, кремлівські пропагандисти вже почали відкрито погрожувати Тбілісі ракетними ударами "без зайвих сентиментів".

"Телеграф" з'ясовував, чи є у грузин реальні шанси на перезавантаження влади, і чи наважиться володимир путін на нову агресію, розуміючи, що втрачає важелі впливу на Грузію.

Грузинський спротив набирає обертів і стає небезпечним для маріонеток кремля

Намір грузинського уряду ухвалити закон про іноземних агентів, який є копією російського аналогу, став каталізатором ідеологічного розколу між владою та суспільством. Попри заявлений і схвалений громадянами курс на євроінтеграцію, грузинські можновладці продовжують підмахувати росії на політичній арені, навіть коли це йде у розріз з національними інтересами їхньої держави.

На початку 2023 року уряд вирішив піти далі, не лише співпрацюючи з терористичним режимом, від якого свого часу постраждала сама Грузія, а й калькуючи диктаторські методи кремля для боротьби з інакомисленням у суспільстві. Ймовірно, цей крок став останньою краплею для громадян, які зрозуміли, що саме зараз вирішується, як розвиватиметься їхня країна – за українським чи білоруським сценарієм.

Зірвавши процес "закручування гайок" на рівні законодавства, протестуючі грузини не налаштовані зупинятися, аж поки у владі не залишиться жодної маріонетки володимира путіна. Самі ж можновладці продовжують йти шляхом своїх російських колег: у тривожних для себе тенденціях в суспільстві вони звинувачують Україну.

Так, віце-спікер парламенту Грузії Гія Вольський заявив, що прихильники колишнього президента Михайла Саакашвілі, які воювали в Україні, повернулися до Грузії, щоб "підштовхувати молодь до революційного сценарію" та завадити "розвитку політичних процесів".

"Можна сказати напевно, що з України приїхала певна група прихильників Саакашвілі, прихильників "Нацруху". Це бійці, які постараються, використавши цю молодіжну енергію, не знімати з порядку денного цей революційний процес", — цитує Вольського, який є одним із лідерів правлячої партії, видання "Эхо Кавказа".

Варто зазначити, що позиція грузинського уряду щодо війни в Україні викликала запитання з перших днів повномасштабного вторгнення рф. Так, у березні 2022 року президент Володимир Зеленський заявив про негайне відкликання посла України в Грузії через перепони для добровольців, які хотіли допомогти Україні та "неморальну позицію відносно санкцій".

Водночас, протягом останнього року громадяни Грузії демонстрували потужну підтримку українського народу шляхом передачі численних гуманітарних вантажів, а грузинська діаспора в різних куточках світу брала активну участь у висвітленні та засудженні російської агресії, виходячи на вуличні акції у підтримку України.

За словами експерта з міжнародних відносин, співзасновника Аналітичного центру "Об’єднана Україна" Антона Кучухідзе, такі розбіжності у позиціях грузинської влади та суспільства дійсно можуть спровокувати потужні зміни в державі.

"Шанс на відставку уряду є, адже грузини вкрай незадоволені процесами, що відбувалися у країні протягом останнього року. Зокрема, навалою росіян, які посміхаються їм в обличчя і розповідають, що вони поза політикою, знімаючи з себе відповідальність за окупацію їхньою державою українських та грузинських територій. Крім того, просто зараз на стороні України проти рф воюють грузинські добробати, народ збирає кошти та передає гуманітарну допомогу українцям, а влада займається політикою рівновіддаленості, яка більше нагадує проросійську позицію. Ба більше, сьогодні у грузинських ЗМІ можна помітити засилля російських політологів та відкрите просування кремлівської пропаганди", — пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Бажання зберегти стосунки з кремлем продиктоване комерційною зацікавленістю грузинського уряду у співпраці з росією, пояснює Антон Кучухідзе. Грузія і раніше була однією з найпопулярніших країн для відпочинку серед російських туристів, а після масової втечі росіян за кордон на тлі оголошеної в рф мобілізації, стала ще й притулком для сотень тисяч небажаючих бути гарматним м'ясом у війні з Україною.

Крім того, є підстави вважати, що окремі російські компанії мали намір обходити західні санкції через грузинську юрисдикцію.

Чи наважиться путін на "український сценарій" у Грузії

Ймовірно, законопроект про іноземних агентів для Грузії був написаний рукою кремля, аби унеможливити антиросійську риторику у суспільстві. Таким чином, володимир путін намагався уникнути повторення "помилок", допущених в Україні, адже саме завдяки демократії та свободі слова українцям вдалося зупинити злочинний режим Віктора Януковича та позбутися політичного та економічного впливу росії.

Проте, й цього разу у кремля все пішло не за планом. Грузини вчасно зрозуміли, до чого можуть призвести такі тенденції у владі, і повстали проти повзучої колонізації з боку рф. Очікувано, винною у цій непокорі була назначена Україна. Дана позиція грузинського парламенту покликана вбити одразу двох зайців: наділити образ протестуючих рисами радикально налаштованих бойовиків, що повернулися з війни і розхитують суспільство, та закласти фундамент для майбутнього втручання росії з метою силового врегулювання ситуації.

Ставши персоною нон-грата на політичній арені світу, володимир путін не може дозволити собі втрату останніх союзників та партнерів, які поки що погоджуються з ним співпрацювати, попри токсичний характер цього зв'язку. Крім того, перемога антиросійських сил у Грузії може стати поштовхом до початку визволення окупованих росією Південної Осетії та Абхазії.

Такі перспективи вже викликали істеричні настрої серед кремлівських пропагандистів. Зокрема, Маргарита Симоньян заявила, що події в Грузії направлені на відкриття другого фронту для росії, і пригрозила Тбілісі ракетними ударами.

Зацікавленість у збереженні при владі лояльного до кремля уряду Грузії могла б спровокувати російського диктатора на вирішення проблеми звичним для нього способом — за допомогою введення "миротворчих військ" для придушення протестів, або ж навіть окупації нових територій Грузії для демонстрації росіянам "маленької переможної війни". Проте після року повномасштабних бойових дій в Україні ресурсів для цього у росії не залишилось.

За словами військового експерта, полковника запасу ЗСУ Олега Жданова, сьогоднішній стан армії рф не дозволить путіну втілити ці плани у життя, адже для цього йому елементарно не вистачить кадрів у повітряно-десантних військах і спецназі, яких можна було б просто зараз перекинути в сусідню державу, а значна частина військ, що раніше перебували в Осетії та Абхазії і могли б бути задіяні у новій "спецоперації", з літа 2022 року воюють в Україні.

"До того ж, проросійський уряд — не означає проросійська армія, тим більше, коли йтиметься про зовнішню загрозу. Грузинські війська страждають від постійного повзучого наступу і провокацій з боку рф. Лінія розмежування пересувається в бік вторгнення в Грузію, внаслідок цього періодично гинуть солдати. Якщо спрацює національна гордість грузин, які зараз налаштовані дуже радикально, путін просто отримає на свою голову ще одну "Україну", — пояснює військовик в коментарі "Телеграфу".

Крім того, для введення в Грузію російських "миротворців", офіційний Тбілісі повинен продемонструвати зацікавленість у цьому і звернутися до путіна з проханням про військову допомогу. За словами Олега Жданова, це стане черговим "чорним лебедем" для можновладців, і вони це усвідомлюють. Відкликання скандального законопроекту — сигнал того, що уряд не готовий до потужного спротиву з боку суспільства.

На тлі ганебних військових поразок в Україні, ціною яких стали понад 150 тисяч життів росіян, військово-політичному керівництву рф вкрай необхідно продемонструвати електорату бодай якісь воєнні успіхи. Ще місяць тому другий фронт міг би бути відкритий у Молдові, проте оприлюднення Україною плану наступу з боку рф майже унеможливило його реалізацію. Тепер через внутрішню політичну дестабілізацію під російською загрозою вже втретє з 90-х років опинилася Грузія.

Наразі невідомо, чи наважиться путін на початок нової військової агресії, адже спрогнозувати дії кремлівського диктатора, виходячи з позиції здорового глузду, просто неможливо. Проте вже зараз стає очевидним, що кремль опинився у положенні цугцвангу: стратегічно важлива війна з Україною гарантовано завершиться поразкою, а вторгнення у Грузію чи Молдову не забезпечить очікуваного результату. Агресивна кремлівська пропаганда останніх років була націлена саме проти України, тому пояснити росіянам, чому тепер вони повинні помирати у війні проти Грузії або Молдови, буде вкрай складно.