Байден з Путіним обговорили Україну: три головні висновки

У суботу, 13 лютого, відбулася телефонна розмова президентів США Джо Байдена та Російської Федерації Володимира Путіна. До неї підштовхнуло суттєве збільшення кількості повідомлень про зростання ризику російського вторгнення в Україну.

Свої версії за підсумками переговорів вже оприлюднили Білий дім та Кремль.

Експерти проаналізували для "Телеграфу" цю бесіду, а також загрози та можливості, які постали після неї перед Україною.

Проривів немає, загрози є

Директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик зазначає, що за підсумками розмови Байдена з Путіним можна зробити такий висновок:

"Статус-кво, схоже, зберігся. Проривів немає. Телефонна розмова Путіна та президента Франції Макрона була навіть довшою, але особливих меседжів, крім того, що відносини Європи з Росією погіршаться у разі її вторгнення в Україну не було. Москва це й так не один раз чула. Очевидно, що ці загрози або не сприймаються серйозно, або в Москві вважають, що необхідність військових дій важливіша, ніж наслідки санкцій".

На думку експерта, не ясно – чи було щось нове у меседжі Байдена.

"Коли він попросив про дзвінок, який відбувся вчора, можна було припустити, що можливі два варіанти – або буде висловлено якусь нову загрозу з боку США у разі вторгнення Росії в Україну, або могли прозвучати нові мирні пропозиції, а може й поступки. Але, схоже, ні того, ні іншого не було. Байден просто повторив свої позиції останніх тижнів. Тому немає підстав принаймні судячи з офіційних звітів про ці дзвінки, говорити про якісь зрушення", – вважає Володимир Дубовик.

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілія Куса наголошує:

"Судячи з публічних витримок з переговорів, після чергового дзвінка Байдена та Путіна всі залишилися на своїх колишніх позиціях".

Ситуація складається таким чином, що Україну, схоже, схилятимуть до виконання Мінських угод. І в цьому серйозна загроза, вважає експерт.

Але при цьому, зазначає Ілія Куса, у нас з’явився хороший шанс виробити чіткішу позицію щодо "Мінська", щодо Донбасу. І почати її просувати, користуючись тим, що маємо кризу, і що на Заході розгорнули кампанію в стилі "Росія ось-ось нападе".

Про плани вторгнення та місце можливого загострення

За словами Володимира Дубовика, те, що Вашингтон розкриває можливі плани та дати вторгнення, може штовхати Москву до перегляду таких планів та дат, їхнього відкладання. Адже таким чином вікно для активних військових дій може зменшуватися.

"Тому останнім часом все, що американці дізнаються від своєї розвідки, вони в найкоротші терміни одразу виносять на публіку, повідомляють пресу. У цьому є якась логіка", — пояснює експерт.

Ілія Куса вважає, що навіть після безрезультативної розмови Байдена з Путіним ризик вторгнення не зріс.

"Мені здається цей сценарій малоймовірним. Занадто великі витрати. І точно потрібно більше сил, ніж є у Росії, – пояснює експерт. – Але я вважаю, що різко зросла ймовірність загострення на лінії розмежування – на сході України. На мій погляд, якщо ескалація і відбудеться (або з метою посилити переговорні позиції Росії, або у разі зриву її переговорів із Заходом) – це станеться саме вздовж лінії розмежування або на окремих ділянках у Донецькій та Луганській області, де у РФ на підконтрольних їй територіях є ресурси, базова інфраструктура. І вона може це робити мобільно, швидко і в ручному режимі. При цьому підтримуючи свою позицію останніх восьми років, яка полягала у тому, що регулярних військ РФ в Україні немає".

Нагадаємо, що ситуація навколо України загострилася після того, як РФ виставила колективному Заходу в грудні ультимативні вимоги щодо нерозширення НАТО та так званих "гарантій безпеки".

За оцінками розвідки США, зараз Росія тримає біля кордону України від 80 до 151 тисячі військовослужбовців.

Як повідомляв "Телеграф", 11 лютого США закликали своїх громадян залишити Україну через збільшені ризики початку повномасштабного військового вторгнення. Після цього таке ж рішення ухвалили й уряди низки інших країн, нині їхня кількість майже досягла 30.

При цьому деякі експерти вважають повномасштабне вторгнення нині малоймовірним.